Верещак Віктор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верещак Віктор Олександрович
 Сержант
Загальна інформація
Народження29 листопада 1971(1971-11-29)
Никонівка, Житомирська область
Смерть13 травня 2014(2014-05-13) (42 роки)
Рівне, Херсонська область
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Ракетні війська та артилерія
Формування
 26 АБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Верещак.

Ві́ктор Олекса́ндрович Вереща́к (29 листопада 1971, Никонівка, Бердичівський район, Житомирська область, Українська РСР — 13 травня 2014, Рівне, Генічеський район, Херсонська область, Україна) — український військовослужбовець, сержант Збройних сил України.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

1987 року закінчив Никонівську ЗОШ, потім Бердичівське ПТУ № 4, здобув фах будівельника. Працював у Семенівці, згодом на Бердичівському машинобудівному заводі «Прогрес».

З початком російської збройної агресії проти України 19 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією.

Сержант, номер обслуги гаубичного самохідно-артилерійського взводу 2-го дивізіону 26-ї окремої артилерійської бригади, в/ч А3091, м. Бердичів.

Підрозділи бригади були спрямовані на Херсонщину для посилення охорони адміністративного кордону з окупованим російськими військами Кримом.

13 травня 2014-го поблизу села Рівного Генічеського району, під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу в ході навчань, сталася пожежа й вибух в одній з самохідних гаубиць 2С19 «Мста-С». Загинули резервіст сержант Віктор Верещак та старший солдат строкової служби Володимир Котвіцький, двоє отримали опікові поранення різного ступеня тяжкості, — солдат Роман Огурківський зазнав важких опіків — 85 % шкіри, солдат Антон Піотровський — опіків 2 ступеню. П'ятий військовослужбовець зі складу екіпажу залишився неушкодженим. Поранених санітарним літаком доставили в одну з військово-медичних установ Міністерства оборони[1][2].

1 червня Віктора поховали на кладовищі рідного села Никонівка[3]. Залишились батьки Олександр Федорович та Олена Степанівна, сестра, дружина Катерина та двоє дітей, — син Юрій 1995 р. н. і донька Оксана 1998 р. н.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Наказом МО України № 243 від 22.05.2014 р. нагороджений відзнакою нагрудний знак «Знак пошани» (посмертно).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У березні 2015 року на фасаді будівлі Никонівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Віктору Верещаку[4].

7 травня 2015 року на місці загибелі двох військовослужбовців 26-ї бригади біля с. Рівного Генічеського району відкрито та освячено пам'ятний знак[5].

У серпні 2015 року в Бердичеві на території військової частини 26-ї артилерійської бригади відкрили пам'ятник воїнам, які загинули в ході проведення антитерористичної операції. На пам'ятнику викарбуване й ім'я Віктора Верещака[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В Херсонській області від вибуху САУ загинули два артилериста з бердичівської бригади(рос.)
  2. ↑ Під час протистоянь на Сході України загинуло 9 військовослужбовців з Житомирської області, 4 - отримали поранення
  3. ↑ У Бердичівському районі поховали солдата, який загинув на Херсонщині
  4. ↑ Віктор Верещак вічно житиме у серцях і спогадах своїх односельців, в душі ж – у родини. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 13 червня 2017.
  5. ↑ В Генічеському районі встановили пам'ятний знак загиблим військовим 26 артбригади
  6. ↑ У Бердичеві відкрили пам'ятник воїнам, які загинули в АТО

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Верещак_Віктор_Олександрович&oldid=39042703