Верхньоудинський 1-й козачий полк
| Верхньоудинський 1-й козачий полк | |
|---|---|
Медіафайли на Вікісховищі |
1-й Верхньоудинський полк Забайкальського козацького війська
У 1689 Федір Головін уклав з цинським Китаєм Нерчинський договір, що встановив кордон Московії в Забайкаллі. Два добровільні полки сибірських козаків, які були з ним, були визначені на службу в Нерчинську, Селенгінську і Верхньоудинську як городові команди .
Знову затвердженим статутом про Сибірських городових козаків з Нерчинської та частини Верхньоудинської козачих містових команд 22 липня 1822 року був утворений Забайкальський городовий козачий полк. З частини верхньоудинських козаків, що залишилася, була утворена станична команда.
Головним завданням полку була охорона державного кордону з Китаєм та несення військової служби всередині країни. Також козаки відряджувалися для охорони золотих копалень, супроводу засланців, арештантів та пошти[1].
17 (30) березня 1851 року було утворено Забайкальське козацьке військо. На формування 1-го Забайкальського козачого полку були звернені Забайкальський містовий козачий полк та Верхньоудинська станична команда.
6 травня 1872 року після реформи Забайкальського козачого війська 1-й Забайкальський козачий полк був перетворений на Навчальний кінний дивізіон Забайкальського козачого війська, що у воєнний час розгортається в полк. 4 квітня 1878 року цей дивізіон було переформовано на 1-й кінний полк Забайкальського козачого війська. 21 жовтня 1897 року полк був названий 1-м Верхньоудинським полком Забайкальського козачого війська; у військовий час встановлено формувати з пільги 2-й та 3-й Верхньоудинські полки.
У XVIII та XIX століттях полк ніс постійну службу на китайському кордоні. По одному взводу на регулярній основі виділялися до складу конвою російських місій в Урзі та Пекіні. Під час Боксерського повстання в Китаї 6-а сотня полку знаходилася у складі гарнізону в Тяньцзіні, крім одного взводу, що знаходився в Пекіні. Козаки з честю витримали облогу боксерами пекінських посольств та тяньцзіньських консульств. Інші сотні діяли в Маньчжурії і брали участь у десанті на Інкоу .
У російсько-японську війну 1904—1905 р.р. 4-а сотня полку взяла участь в обороні Порт-Артура; інші сотні діяли в Кореї та Маньчжурії.
- фельдшер Михайло Алексєєв
- вахмістр Хрисанф Бородін
- вахмістр Степан Булатецький
- прапорщик Опанас Власьєвський
- старший урядник Семен Жаркой
- прапорщик Захарій Корицький
- старший урядник Бадможа-Цирен Очиров
- вахмістр Федір Сюсин
- підхорунжий Пантелей Телешов
- підхорунжий Михайло Томашевський
- сотник Андрій Чугуєвський
- зауряд-прапорщик Прокопій Чупров
- Полковий Георгіївський прапор з написом «За відзнаку під час війни з Японією в 1904 і 1905 роках», наданий 30 липня 1906 року.
- Чотири Георгіївські срібні труби:
- Дві з написом «За Порт-Артур у 1904 році» у 4-й сотні, надані 8 червня 1907 року.
- Дві з написом «За Тяньцзін і Пекін у 1900 році» у 6-ій сотні, надані 19 лютого 1903 року.
- Відзнаки на головні убори: «За відзнаку проти китайців у 1900 році» у 4-й та 5-й сотнях, надані 19 лютого 1903 року.
- Поодинокі білі петлиці на комірі та обшлагах мундирів нижніх чинів, надані 6 грудня 1908 року.
- ↑ Путеводитель по дореволюционным фондам НАРБ\\Национальный архив Республики Бурятия. 1998
- Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: Т-во И. Д. Сытина, 1911—1915.
- Казин В. Х. Казачьи войска. Справочная книжка императорской главной квартиры. По 1-е апреля 1912 г. СПб., 1912
