Вимірювальний трансформатор
Вимі́рювальний трансформа́тор (англ. instrument transformer[1]) — трансформатор, призначений для пересилання інформаційного сигналу вимірювальним приладам, лічильникам, пристроям захисту і (або) керування[2]. Вимірювальні трансформатори поділяються на:
- трансформатори струму (англ. current transformer; CT)[3];
- трансформатори напруги (англ. voltage transformer; VT)[4];
- комбіновані трансформатори (англ. combined transformer)[5], що поєднують обидві властивості.
Трансформатор струму — вимірювальний трансформатор, в якому за нормальних умов роботи вторинний струм практично пропорційний первинному і зсув фаз між ними близький до нуля[2].
Вимірювальний трансформатор струму — трансформатор, який призначений для перетворення струму до значення, зручного для виміру. Первинна обмотка трансформатора струму включається послідовно у коло зі змінним струмом, що вимірюється. А у вторинну вмикаються вимірювальні прилади. Струм, що протікає по вторинній обмотці трансформатора струму, пропорційний струму, що протікає у його первинній обмотці.
Трансформатори струму широко використовуються для вимірювання електричного струму й у пристроях релейного захисту електроенергетичних систем, у зв'язку з чим на них накладаються високі вимоги по точності. Трансформатори струму забезпечують безпеку вимірювань, ізолюючи вимірювальні схеми від первинного кола з високою напругою, яка часто складає сотні кіловольт.
Зазвичай, трансформатор струму виготовляється з двома і більше групами вторинних обмоток: одна використовується для підключення пристроїв захисту, інша, точніша — для підключення засобів обліку і вимірювання (наприклад, лічильників електроенергії).
Трансформатор напруги — вимірювальний трансформатор, у якому за нормальних умов використання вторинна напруга пропорційна первинній напрузі та за умови правильного вмикання зміщена відносно неї за фазою на кут, близький до нуля[2].
Трансформатор напруги використовується для перетворення високої напруги в низьку в колах релейного захисту та контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Застосування трансформатора напруги дозволяє ізолювати логічні кола захисту і кола вимірювання від кіл високої напруги.
Трансформатори напруги для мереж високих напруг — це апарати зовнішнього встановлення, які представляють собою герметичний, заповнений трансформаторним маслом або елегазом металевий бак на металевій основі, яка з'єднана з системою уземлення. Всередині баку змонтований сердечник трансформатора з первинною та вторинними обмотками. Ці трансформатори зазвичай мають один первинний термінал, який знаходиться на верхній частині прохідного ізолятора, прикріпленого до верхньої частини баку. Термінали вторинних обмоток розташовані в окремому боксі закріпленому на основі трансформатора.
Трансформатори, побудовані за такою схемою, застосовуються у мережах з номінальною напругою до 230 кВ. При вищих номінальних напругах застосовуються каскадні та ємнісні трансформатори напруги.
- ↑ «Instrument transformer» [Архівовано 28 квітня 2017 у Wayback Machine.] в IEV ref 321-01-01
- ↑ а б в ДСТУ 2976-94 Трансформатори струму й напруги. Терміни та визначення.
- ↑ «Current transformer» [Архівовано 16 серпня 2014 у Wayback Machine.] в IEV ref 321-02-01
- ↑ «Voltage transformer» [Архівовано 16 серпня 2014 у Wayback Machine.] в IEV ref 321-03-01
- ↑ «Combined transformer» [Архівовано 16 серпня 2014 у Wayback Machine.] в IEV ref 321-01-03
- ДСТУ IEC 60044-1:2008 Трансформатори вимірювальні. Частина 1. Трансформатори струму (IEC 60044-1:2003, IDT)
- ДСТУ IEC 60044-2:2008 Трансформатори вимірювальні. Частина 2. Трансформатори напруги індуктивні. (IEC 60044-2:2003, IDT)
- IEC 60044-3 Ed. 2.0 Instrument transformers - Part 3: Combined transformers.
- ДСТУ ГОСТ 1983–2003 Трансформатори напруги. Загальні технічні умови.
- ДСТУ ГОСТ 23625-2003 Трансформатори напруги вимірювальні лабораторні. Загальні технічні умови.
- Клименко Б. В. Електричні апарати. Електромеханічна апаратура комутації, керування та захисту. Загальний курс: навчальний посібник. [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Х.: «Точка», 2012. — 340 с. ISBN 978-617-669-015-3