Гексафторид сірки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Елегаз)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гексафторид сірки
Назва за IUPAC сульфур(VI) флуорид, сульфур гексафлуорид
Систематична назва гексафторид сірки,
гексафлуоро-λ6-сульфан[1]
Інші назви шестифториста сірка, елегаз (електротехнічний газ)
Властивості
Молекулярна формула F6S
Молярна маса 146,0554 г/моль
Зовнішній вигляд газ
Запах без запаху
Густина Газ: 6,164 г/л,
Рідина: 1,33 г/см³
Тпл −50,8 °C
Ткип сублімація
при −63,9 °C
Розчинність (вода) 1 об'єм SF6 у 200 об'ємах води
Розчинність (етиловий спирт) погано
Розчинність (діетиловий ефір) погано
Розчинність (нітрометан) добре
Структура
Кристалічна структура орторомбічна
Координаційна
геометрія 		октаедрічна
Геометрія октаедр
Дипольний момент 0 D
Небезпеки
MSDS External MSDS
S-фрази S38
NFPA 704
0
1
2
Ідентифікатори
Абревіатури SF6
Номер CAS 2551-62-4
PubChem 17358
Номер EINECS 219-854-2
Номер EC 219-854-2
DrugBank DB11104
KEGG D05962
Назва MeSH Sulfur+hexafluoride
ChEBI 30496
RTECS WS4900000
Код ATC V08DA05
SMILES FS(F)(F)(F)(F)F
InChI 1S/F6S/c1-7(2,3,4,5)6
Key: SFZCNBIFKDRMGX-UHFFFAOYSA-N
Номер Бельштейна 7247840
Номер Гмеліна 2752
3DMet 3DMet
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гексафтори́д сі́рки (також елегаз або шестифториста сірка, SF6) — неорганічна речовина, один з фторидів сірки, при нормальних умовах — важкий газ, вп'ятеро важчий за повітря. Сполуку було вперше отримано і описано в 1900 році Анрі Муассаном в ході робіт з вивчення хімії фтору.

Методи отримання

[ред. | ред. код]

Можливе отримання гексафториду сірки з простих речовин:

S + 3F2 → SF6

Також гексафторид сірки утворюється при розкладанні складних фторидів сірки:

S2F10 → SF6 + SF4

Фізико-хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Практично безбарвний газ, має високу пробивну напругу (89 кВ/см). Електрична міцність елегазу залежить від тиску, вона в 2–4 рази вище, ніж у повітря.

У ньому міститься 21,95 % сірки і 78,05 % фтору. При нормальному тиску елегаз може перебувати в будь-якому з трьох агрегатних станів при температурі до мінус 50,8 °С.

Погано розчинний у воді (1 об'єм SF6 в 200 об'ємах води), етиловому спирті і діетиловому ефірі[2], добре розчинний у нітрометані.

Густина елегазу при T = 273 K і тиску р = 0,1 МПа становить 6,56 кг/м³. Відносна діелектрична проникність — 1,0021. Повне число ступенів свободи молекули елегазу дорівнює 21, з них три ступені свободи — у поступальному русі, три — в обертальному, а решта — в коливальному. Діаметр молекули дорівнює 5,33 Å.

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Гексафторид сірки — досить інертна сполука, не реагує з водою, ймовірно через кінетичні фактори, бо вільна енергія Гіббса реакції істотно негативна. Не реагує також з розчинами HCl і NaOH[3], однак при дії відновників можуть протікати деякі реакції.

Взаємодія з металевим натрієм проходить тільки при нагріванні, проте вже при 64 °C взаємодіє з розчином натрію в аміаку.

SF6 + 8Na → Na2S + 6NaF

З воднем і киснем гексафторид не реагує. Однак при сильному нагріванні (до 400 °C) SF6 взаємодіє з сірководнем, а при 30 °C — з йодоводнем:

2SF6 + 6H2S → S8 + 12HF
SF6 + 8HI → 6HF + H2 S + 4I2

При підвищеному тиску і температурі близько 500 °C SF6 окислює PF3 до PF5:

SF6 + PF3 → PF5 + SF4

Застосування в електротехніці

[ред. | ред. код]

Назва «елегаз» шестифториста сірка отримала від скорочення «електричний газ». Унікальні властивості елегазу були відкриті в СРСР, його застосування також почалося в Радянському Союзі. У 30-х роках відомий вчений Б. М. Гохберг в ЛФТІ досліджував електричні властивості ряду газів і звернув увагу на деякі властивості шестифтористої сірки SF6 (елегазу)[4]. Електрична міцність при атмосферному тиску і зазорі 1 см становить Е = 89 кВ/см. Характерним є дуже великий коефіцієнт теплового розширення і висока густина. Це важливо для енергетичних установок, в яких проводиться охолодження будь-яких частин пристрою, оскільки при великому коефіцієнті теплового розширення легко утворюється конвективний потік, що відносить тепло.

У центрі молекули елегазу розташований атом сірки, а на рівній відстані від нього в вершинах правильного октаедра розташовуються шість атомів фтору. Це визначає високу ефективність захоплення електронів молекулами, їх відносно велику довжину вільного пробігу і слабку реакційну здатність. Тому елегаз має високу електричну міцність.

Елегаз нешкідливий у суміші з повітрям. Однак внаслідок порушення технології виробництва елегазу або його розкладання в апараті під дією електричних розрядів (дугового, коронного, часткових), в елегазі можуть виникати надзвичайно активні в хімічному відношенні і шкідливі для людини домішки, а також різні тверді з'єднання, що осідають на стінах конструкції. Інтенсивність утворення таких домішок залежить від наявності в елегазі домішок кисню і особливо пари води.

Деяка кількість елегазу в електротехнічній апаратурі також розкладається в процесі нормальної роботи. Наприклад, комутація струму 31,5 кА у вимикачі 110 кВ призводить до розкладання 5–7 см³ елегазу на 1 кДж виділеної в дузі енергії.

Вартість елегазу досить висока, однак він знайшов досить широке застосування в техніці, особливо в високовольтній електротехніці. Він насамперед використовується як діелектрик, тобто як основна ізоляція для комплектних розподільчих установок[5], високовольтних вимірювальних трансформаторів струму та напруги та ін. Також елегаз використовується як середовище дугогасіння у високовольтних елегазових вимикачах.

Основні переваги елегазу перед його основним «конкурентом», трансформаторною оливою, це:

  • вибухо- і пожежна безпека;
  • зниження масо-габаритних показників конструкції внаслідок зменшення ізоляційних проміжків і поліпшених умов охолодження струмоведучих частин.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Якщо наповнити гексафторидом сірки відкриту зверху посудину (оскільки газ важчий за повітря, то він не буде «виливатися» з посудини), і помістити туди легкий човник, зроблений, наприклад, з фольги, то човник буде утримуватися на поверхні і не «потоне». Цей дослід показали у передачі «Руйнівники міфів» як фокус з «прозорою водою» (випуск 105, 7 сезон.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sulfur Hexafluoride - PubChem Public Chemical Database. The PubChem Project. National Center for Biotechnology Information. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 22 лютого 2013.
  2. ↑ Властивості гексафторіда сірки на сайті «Химик.ру». Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 21 липня 2015.
  3. ↑ Успехи химии, 1975, Том 44, Номер 2, Сторінки 193–213. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 21 липня 2015.
  4. ↑ Гохберг Б. М. Ленінградський фізіко-технічний інститут Академії наук СРСР : [арх. 4 березня 2016] : [рос.] // Успехи физических наук. — 1940. — Т. XXIV, вып. 1. — С. 11-20. Див. стор. 16-17, розділ «Электрическая прочность газов»
  5. ↑ Визначення терміну згідно діючих (ПУЕ). Розділ 4 «Розподільчі установки і підстанції».С.512)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гохберг Б. М. Элегаз - электрическая газовая изоляция : [рос.] // «Электричество». — 1947. — № 3. — С. 15.


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гексафторид_сірки&oldid=41707984