Перейти до вмісту

Вишгородське джерело

Координати: 49°46′09″ пн. ш. 25°58′14″ сх. д. / 49.76902778° пн. ш. 25.97063889° сх. д. / 49.76902778; 25.97063889
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вишгородське джерело «Мурована криниця»
(пам'ятка природи)
49°46′09″ пн. ш. 25°58′14″ сх. д. / 49.76902778° пн. ш. 25.97063889° сх. д. / 49.76902778; 25.97063889
Країна Україна
РозташуванняУкраїна Україна
Тернопільська область,
Кременецький район,
с. Вишгородок
Найближче містоЗбараж
Площа0,02 га
Засновано2015 р.
ОператорВишгородоцька сільська рада
Вишгородське джерело. Карта розташування: Тернопільська область
Вишгородське джерело
Вишгородське джерело (Тернопільська область)
Мапа

CMNS: Вишгородське джерело у Вікісховищі

Ви́шгородське джерело́ — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Розташований у межах Кременецького району Тернопільської області, в центрі села Вишгородок, неподалік автошляху «Тернопіль-Ланівці». У народі має назву як «Мурована криниця».

Площа 0,02 га. Статус присвоєно згідно з рішенням сесії обласної ради від 15 жовтня 2015 року № 1398. Перебуває у віданні: Вишгородоцька сільська рада.

Статус присвоєно для збереження потужного джерела, вода якого чиста, прохолодна, має добрі смакові якості.

Історія

[ред. | ред. код]

Ось одна із легенд виникнення джерела. Коли монголи рушили на Галицько-Волинське князівство і захопили  Вигошів, їх застала зима. Тому воїни розселилися в оселях вигошевців. Перед Пасхою прийшов наказ хана знищити місцевих жителів. Всім мешканцям наказали на Пасху йти до церкви. Там їх по-звірячому вбили. Лишилась тільки одна велика сім'я, в якій проживав зиму чужо­земець. Він пошкодував сім’ю в якій жив, сказавши, щоб вони не йшли до церкви, а заховались. Так вони залишились живими і продовжили рід Вигошева. Але земля не могла витримати крові і сліз вбитих людей і на 40-й день після їх смерті пробились дже­рела біля підніжжя церкви Різдва Пресвятої Богородиці та старої церкви, яку ми тепер називаємо «Мурована криниця».[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Стасюк, Галина (2011). Історія Лановеччини (укр.) . Тернопіль: "Воля". с. 270.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Рішенням Тернопільської обласної ради від 04.06.2019 № 2013.
  • Стасюк, Галина (2011). Історія Лановеччини (укр.) . Тернопіль: "Воля". с. 270.