Портал:Природничі науки
Природничі науки Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки. До природничих наук зараховують :
Це лише основні природничі науки. Насправді сучасне природознавство є розгалужений комплекс, що включає сотні наукових дисциплін.Вони взаємопов'язані між собою і доповнюють одне одного. Одна тільки фізика об'єднує ціле сімейство наук (механіка, термодинаміка, оптика, електродинаміка і т. д.)..::::::::::::::::читати далі |
Вибрана стаття Редагування РНК (англ. RNA editing, RNAe) — спрямована зміна окремих нуклеотидів у РНК після транскрипції; клітинні процеси, що ведуть до модифікації РНК, яка не пов'язана з послідовністю матриці ДНК (чи РНК), з якої зчитана модифікована РНК. Іншими словами, редагування РНК визначають як таку післятранскрипційну зміну РНК, яка не є сплайсингом, кепуванням, поліаденілюванням або деградацією. Результатом зміни нуклеотидів у РНК можуть бути зміни послідовності амінокислот і функції білка; поява чи зникнення сайтів сплайсингу мРНК; зміна послідовностей тРНК; відміна пригнічення трансляції за допомогою мікроРНК. Коливання рівня редагування РНК спостерігаються при деяких нервових захворюваннях, онкологічних та інфекційних патологіях. Редагування РНК характерне майже виключно для евкаріотів, хоча в бактерій та архей виявлено декілька механізмів редагування тРНК. Різні групи евкаріотів мають різні механізми посттранскрипційної заміни нуклеотидів, що часто є унікальними для кожної групи.::::::::::::::::читати далі |
Вибране зображення |
Фізична термінологія А́томАбо не́ділка від грец. άτομοσ — неподільний), від др. грец. слова ἄτομος - неподільний, — найменша, електронейтральна, хімічно неподільна частинка речовини. Фізична модель атома більш докладно розкриває подробиці його будови. Відповідно до неї, атом складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів. Ядро оточене набагато більшою за розміром оболонкою з негативно заряджених електронів. Кількість протонів дорівнює кількості електронів і тому атом є електрично нейтральним. В іншому випадку (при втраті чи набутті одного або кількох електронів) атом перетворюється на іон, що має певний позитивний чи негативний електричний заряд (у разі нестачі електронів такий іон називається катіоном, а у разі надлишку - аніоном). У свою чергу, склад ядра атома визначає собою тип атома та його ізотопа: заряд ядра Z визначається кількістю протонів у ядрі, а його массове число А - кількістю нейтронів.::::::::::::::::читати далі |
Астрономічна термінологія Протозоря — астрономічний об'єкт, що перебуває на проміжному етапі зоряної еволюції — від фрагменту газо-пилової хмари до власне зорі на стадії головної послідовності. У процесі формування зорі з газопилової хмари виділяють три основні стадії:
Термін протозоря в широкому сенсі вживають щодо всіх трьох стадій еволюції газової хмари в зорю, а у вузькому сенсі — лише щодо другої стадії. Його запровадив Віктор Амбарцумян у публікаціях наприкінці 1940-х — початку 1950-х років. Щоправда, він вважав, що.::::::::::::::::читати далі |
Хімічна термінологія Речовина́ — вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів, мезонів тощо). Характерною властивістю таких частинок є відмінні від нуля баріонний заряд або лептонний заряд. Терміном хімічна речовина позначають головним чином матерію — речовину організовану в атоми, молекули тощо. Фізичні та хімічні властивості речовин зумовлюються взаємодією між електронами та атомними ядрами, а також між атомами, молекулами, йонами. Хімічні речовини, що складаються з атомів одного виду, є простими, з атомів різних видів — складними. Складні хімічні речовини розділяються на органічні і неорганічні.::::::::::::::::читати далі |
Біологічна термінологія Біологічні рідини являють собою суміш води, мінеральних солей, білка та ліотропних рідких кристалів. До біологічних рідин відносяться:
|
Екологічна термінологія Гомогенність фітоценозів (англ. homogeneity від грец. homogenes — однорідний) — флористична і структурна однорідність фітоценозів. Данелія (англ. Dagnelie) сформулював наступні ознаки гомогенного угруповання: ймовірність знайти особину кожного виду постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону розподілу Пуассона, всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти рослинність, яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів. Концепція континууму виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів (кореляційних плеяд). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність фітоценонів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою індексів гомогенності.::::::::::::::::читати далі |
Геологічна термінологія Акумуляція в геології — нагромадження на поверхні суші або на дні водойми мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності вітру, текучих вод, льодовиків, вулканів, моря та інших геол. факторів. Процес, протилежний денудації і залежний від неї. Області акумуляції — це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють акумуляцію наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо). З процесами акумуляції пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин..::::::::::::::::читати далі |
Природничо-географічна термінологія На Землі 99% льодовикового льоду міститься у величезних льодах полярних областей, однак льодовики трапляються також у гірських хребтах усіх континентів, окрім Австралії, (у Гімалаях, Андах, Кордильєрах, Альпах, на Памірі, Кавказі, деяких високих горах Східної Африки, Мексики тощо), та на кількох високоширотних океанських островах. Льодовиковий лід — найбільший резервуар прісної води на Землі, який підтримує одну третину світового населення. Оскільки льодовикові маси залежать від довгострокових змін клімату (наприклад, опадів, середньої температури, хмарності), зміни льодовикових мас вважаються одними з найчутливіших індикаторів зміни клімату і є основним джерелом змін рівня океану. Льодовик формується на земній поверхні, коли сніговий покрив не встигає повністю розтанути і/або випаруватися. Льодовики поширені.::::::::::::::::читати далі |
Астрономічна номенклатура Іо (грец. Ιώ) — супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр становить 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Він був названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Має особливо бурхливу вулканічну активність. Іо був відкритий Галілео Галілеєм у 1610 за допомогою його першого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні 1974. За даними непрямих досліджень, поверхня супутника представлена породами, що на 55(60)% складені сіркою (в Сонячній системі це, імовірно, найбагатші поклади сірки, які доступні з поверхні планети), на 30% — зневодненим астраханітом, на 15% — сульфатом заліза, гематитом (модель Ф.Фанале і Д.Неша). Надра планети містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів, на поверхні — скиди, ескарпи..::::::::::::::::читати далі |
Хімічна номенклатура Бензе́н (також бензо́л) — перший представник гомологічного ряду ароматичних вуглеводнів, молекулярна формула C6H6. Безбарвна летка рідина з характерним запахом. Вперше отриманий Майклом Фарадеєм з конденсату піролізу китового жиру в 1825 році. Промислово бензен добували із фракцій кам'яновугільної смоли, але з середини 20-го сторіччя практично весь промисловий обсяг бензену виробляється дегідрогенізацією нафтової сировини. Бензен має цінні властивості як розчинник, але через його високу токсичність і канцерогенність таке використання наразі дуже обмежено. Ця сполука є сировиною для промислового органічного синтезу, більше двох третин бензену іде на виробництво циклогексану, кумолу та етилбензену..::::::::::::::::читати далі |
Біологічна номенклатура Грізлі, сірий ведмідь, грізлі (Ursus arctos horribilis) — підвид бурого ведмедя (Ursus arctos), що мешкає переважно на Алясці і в західних районах Канади. За зовнішнім виглядом і розмірами грізлі близький до сибірських підвидів бурого ведмедя. Колись грізлі був поширений від Аляски до Техаса і півночі Мексики, на початок XXI століття водиться тільки на Алясці і на заході Канади (Юкон, заході Північно-Західних територій та Альберти, Британська Колумбія). Ізольовані популяції збереглися в Скелястих горах — у північному Айдахо, західній Монтані і північно-західному Вайомінгу, а також у північних Каскадних горах в штаті Вашингтон.::::::::::::::::читати далі |
Геологічна номенклатура Алма́з (від араб. ألماس, almās — нездоланний, англ. diamond; нім. Diamant) — безбарвний прозорий мінерал класу самородних неметалів, тверда кристалічна кубічна алотропна видозміна Карбону. Алмаз належить до дорогоцінних каменів і є найтвердішою з відомих речовин (твердість 10 за шкалою Мооса за означенням). Алмази можуть бути як природними, так і синтетичними. Промислові алмази завдяки своїй надзвичайній твердості використовуються для шліфування, свердління і різання, буріння твердих гірських порід, обробки твердих металів та їхніх сплавів тощо. Найбільші родовища алмазу розташовані в Південній Африці та в Якутії. Щорічний світовий видобуток алмазу становить приблизно 300 кг. В останні роки алмаз почали одержувати штучно при дуже високих тисках і високій температурі.::::::::::::::::читати далі |
Природничо-географічна номенклатура Ейр — мілке, солоне, сезонне озеро в центрі Австралії в середині так званої «Западини озера Ейр». Коли наповнене, є найбільшим озером континенту. Рівень озера на 15 метрів нижче рівня моря. Середня площа близько 9,5 тис. км², у дощовий період до 15 тис. км². Озеро безстічне, періодично живиться водами рік Купер-Крік, Варбуртон і Фінк. Озеро названо на честь Едварда Ейра, першого європейця, котрий відкрив його в 1840. Озеро розташоване в пустелі в центральній Австралії, в північній частині штату Південна Австралія. Басейн озера Ейр є закритою улоговиною, нижня частина якої вкрита щільним засоленим шаром ґрунту – це ложе озера, що відкривається через сезонне коливання рівня води. Але навіть у сухий сезон в озері залишається трохи вологи, яка зазвичай збирається в невеликих озерцях, утворених на солоному дні озера. Під час сезону дощів річки з північного сходу Квінсленда течуть у бік озера. Від кількості опадів, які приносять мусони, залежить чи потрапить вода до озера і наскільки воно наповниться. На озері також бувають невеликі і середнього розміру повені через зливи, що випадають на прилеглих територіях..::::::::::::::::читати далі |
Нові статті
|
Теми природничих наук
|
Добра стаття
У порівнянні з іншими групами птахів, морські птахи, як правило, живуть довше.::::::::::::::::читати далі |
Вибрані списки природничих наук Сім нови́х див приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список семи найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Спроба організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation, NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проєкт все ще знаходиться на початковій стадії та відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створить список з 21 фіналіста, який буде опублікований в січні 2009 року. До літа 2010 року буде проводитися голосування, в результаті якого будуть вибрані 7 чудес природи.::::::::::::::::читати далі |
Обрана ілюстрація |
Обраний життєпис природничих наук. Фізики Е́рвін Ру́дольф Йо́зеф Алекса́ндер Шреьодінгер (нім. Erwin Rudolf Josef Alexander Schrödinger; МФА: [ˈɛrviːn ˈʃrøːdɪŋɐ]; *12 серпня 1887, Відень — 4 січня 1961, там же) — австрійський фізик-теоретик, один із творців квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1933). Член низки академій наук світу, зокрема, іноземний член Академії наук СРСР (1934). Шрьодінгеру належить низка фундаментальних результатів у галузі квантової теорії, які лягли в основу хвильової механіки: він сформулював хвильові рівняння (стаціонарне й залежне від часу рівняння Шредінгера), довів тотожність розвиненого ним формалізму й матричної механіки, розробив квантовомеханічну теорію збурень, отримав розв'язки багатьох конкретних задач. Шредінгер запропонував оригінальне трактування фізичного змісту хвильової функції; у наступні роки неодноразово піддавав критиці загальноприйняту копенгагенську інтерпретацію квантової механіки (парадокс «кота Шрьодінгера» та інше). Крім того, він є автором багатьох робіт у різних галузях фізики: статистичній механіці та термодинаміці, фізиці діелектриків, теорії кольору, електродинаміці, загальній теорії відносності та космології; він зробив кілька спроб побудувати єдину теорію поля..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Астрономи Юджин Ньюмен Паркер (англ. Eugene Newman Parker; 10 червня 1927) — американський астроном та геофізик. Член Національної АН США (1967). Народився в місті Гаутон (Мічиган), в 1948 закінчив Мічиганський університет, продовжив освіту в Каліфорнійському технологічному інституті. У 1951-1955 викладав в університеті штату Юта. З 1955 працює в Інституті імені Фермі Чиказького університету (з 1962 — професор фізики, очолює кафедру астрономії та астрофізики університету). Основні праці в галузі фізики плазми та її застосувань до проблем астрофізики і геофізики. Досліджував рішення рівнянь руху для беззіткненої плазми, прискорення швидких частинок і магнітну анігіляцію в сонячних спалахах, утворення сонячних плям і природу магнітного поля Сонця, поширення ударних хвиль у міжпланетному просторі, походження і структуру галактичних магнітних полів, походження та поширення галактичних космічних променів. Виконав піонерські роботи з вивчення властивостей сонячного вітру і його взаємодії з геомагнітним полем..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Хіміки
Ла́йнус Карл По́лінг (англ. Linus Carl Pauling; *28 лютого 1901 — †19 серпня 1994) — американський квантовий хімік і біохімік, також відомий своїми дослідженнями в кристалографії, молекулярній біології та медицині.
Народився в штаті Ореґон. Батько був аптекарем. Перебування в аптеці батька наблизило юнака до хімії та праці в лабораторії з хімічними сполуками. Закінчивши Стенфордський університет, почав працювати в Ореґонському сільськогосподарському коледжі. Виявив настільки глибокі знання в тогочасній хімії, що молодому Полінгу запропонували стати викладачем хімії. Серед його студентів на той час була й Ава Хеве Міллер. Обидва справили приємне враження один на одного й за рік по знайомстві побралися..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Біологи Георгій Миколайович Висоцький (*7 (19) лютого 1865, с. Микитівка Глухівського повіту Чернігівської губернії — 6 квітня 1940 року, м. Харків, УРСР) — видатний український вчений у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії і гідрології, академік НАНУ, основоположник науки про ліс і лісову дослідницьку справу. Автор понад 200 наукових праць. Учений вивчав вплив лісу на водний режим місцевості, заклав основи ґрунтової гідрології посушливих районів, розробив теорію трансгресивної ролі лісів, класифікацію дібров; заслужено визнаний корифеєм степового лісорозведення. Велике значення мають розроблені Г. М. Висоцьким для степових умов деревно-чагарниковий і деревно-тіньовий типи лісових насаджень.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Екологи Ма́лишева Людми́ла Леоні́дівна (10 листопада 1954 — 29 серпня 2000) — український фізико-географ, геоеколог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народилась 10 листопада 1954 року в місті Києві. Закінчила 1977 року географічний факультет Київського університету. У Київському університеті працює з 1981 року молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору. Кандидатська дисертація «Ландшафтное обоснование выбора районов размещения АЭС (на примере Украинской ССР)» захищена у 1988 році. З 1992 року асистент кафедри фізичної географії, з 1995 року доцент, з 1999 професор, з 2000 завідувач кафедри географії України. Докторська дисертація «Теорія та методика ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій» захищена у 1998 році. Фахівець у галузі геохімії ландшафтів та ландшафтно-геохімічної екології.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Географи Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914, с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981). Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис природничих наук. Геологи Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902, Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор (з 1945 року), академік АН УРСР (з 17 березня 1972 року). Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 1926–1929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі |
Наукові-дослідні установи природничих наук Міжнародний центр теоретичної фізики імені Абдуса Салама (англ. Abdus Salam International Centre for Theoretical Physics, ICTP) — міжнародний науково-дослідний інститут фізичних та математичних наук, який працює за тристоронньою угодою між урядом Італії, ЮНЕСКО та Міжнародного агентства з атомної енергії. Розташований у Мірамар, за 10 км від Трієста (Італія). Заснований у 1964 році Нобелівським лауреатом з Пакистану Абдусом Саламом. ICTP є частиною «системи Трієсту» — мережі національних та міжнародних наукових інституцій у Трієсті, започаткованій італійським фізиком Паоло Будінічем. Протягом більше ніж 50 років, Міжнародний центр теоретичної фізики ім. Абдуса Салама (ICTP) був рушійною силою глобальних зусиль по просуванню наукових знань в країнах, що розвиваються. У 2014 році ICTP відзначив своє 50-річчя.::::::::::::::::читати далі |
Наукові-освітні заклади природничих наук Одеський державний екологічний університет — ОДЕКУ (до 2001 р. називався Одеський гідрометеорологічний інститут, ОГМІ) — провідний виш у системі вищої екологічної та гідрометеорологічної освіти України, базовий виш Міністерства екології та природних ресурсів України. В інституті ведеться підготовка спеціалістів з вищою освітою за напрямком підготовки : «Гідрометеорологія», «Військова гідрометеорологія», «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», "Водні біоресурси", «Менеджмент», «Комп'ютерні науки». У складі університету Одеській коледж комп'ютерних технологій, Харківській і Херсонський гідрометеорологічні технікуми, Центр магістерської підготовки на базі Морського гідрофізичного інституту НАН України. Одеський державний екологічний університет має міжвідомчі навчально-науково-виробничі комплекси «Український центр гідрометеорологічної освіти», „Фізика довкілля (сумісно з Інститутом теоретичної фізики НАН України та Інститутом магнетизму НАН України), „Океанологія та морське природокористування” (сумісно з Морським гідрофізичним інститутом НАН України).::::::::::::::::читати далі |
Природничо-наукова періодика Ви можете додати сюди посилання на природничонаукові періодичні видання↓
}} |
Природничо-наукова література Ви можете додати сюди посилання на книги в області природничих наук↓
} |
Категорії |
Науково-популярні телепрограми та кінофільми Космічна станція 3D — документальний фільм про Міжнародну космічну станцію, в форматі IMAX 3D. Фільм знятий кінокомпанією IMAX Corporation при співпраці з космічним агенством NASA. Це є перший 3D фільм знятий у відкритому космосі. Фільм знімався в період з лютого по липень 2001 року, а операторами та акторами виступили самі космонавти, які перебували на станції в цей час. В оригіналі (англійською мовою) фільм був озвучений відомим американським актором Томом Крузом.::::::::::::::::читати далі |
Вікіпроєкти |
Братні портали |
|