Владимир Петкович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 15 серпня 1963 (61 рік) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Сараєво, СФРЮ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 190 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 107 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Боснія і Герцеговина[1] Хорватія[2].svg){kind=small} Швейцарія[2]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| «Сараєво»
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Владимир Петкович (нім. Vladimir Petković, нар. 15 серпня 1963, Сараєво) — швейцарсько-боснійський футболіст хорватського походження, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Вихованець футбольної школи клубу «Сараєво». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1981 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь лише у 8 матчах чемпіонату.
1984 року Владимир перейшов в «Рудар» (Прієдор), проте наступного року повернувся в рідне «Сараєво», з яким виграв чемпіонат Югославії. Після цього Петкович поїхав у «Копер», але провівши там лише один сезон, футболіст вдруге повернувся в «Сараєво»[3].
З початком міжнаціональної напруженості в країні, яка пізніше переросла в війну, 1987 року Петкович поїхав у Швейцарію. Там він перші роки грав у клубах «Кур», «Сьйон» та «Мартіньї-Спортс». Одночасно з футбольними виступами, футболіст працював складовщиком в Джуб'яско[2]. Лише перейшовши 1993 року в «Беллінцону», Владимир перестав поєднувати два цих заняття. Після «Беллінцони» Петкович грав за «Локарно», «Буокс» та «Малькантоне Аньйо».
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Малькантоне Аньйо», за яку виступав протягом 1999—2000 років.
Ще будучи футболістом, Петкович очолив «Беллінцону», а потім на тих же умовах тренував «Малькантоне Аньйо», з яким у 2003 році виграв Першу лігу чемпіонату Швейцарії, а через рік зайняв 4 місце в Челлендж-лізі, другому за рівнем дивізіоні Швейцарії.
У 2004 році «Мальканторе» через фінансові проблеми був змушений об'єднатися з клубом «Лугано»[3]. Владимира призначили головним тренером об'єднаної команди, яка посіла 8 місце у Челендж-Лізі.
У 2005 році Петкович знову очолив «Беллінцону». З нею боснієць посів друге місце у Челендж-Лізі, що дозволило брати участь в перехідних матчах на вихід у Суперлігу, проте там клуб програв «Арау». У 2008 році Владимир вивів «Беллінцону» у фінал Кубку Швейцарії, де його команда поступилася 1:4 «Базелю»[4]. У чемпіонаті клуб знову зайняв друге місце і знову програв у плей-офф, цього разу «Санкт-Галлену». Після цієї невдачі, Петкович був звільнений.
2008 року Владимир очолив клуб «Янг Бойз», керівництво якого вже після 5 туру звільнило Мартіна Андерматта. Контракт з новим тренером було підписано на 2,5 роки[4]. Петкович відразу змінив розстановку гравців на 3-4-3 і це принесло успіх: клуб зайняв 2 місце у чемпіонаті і вийшов у фінал Кубка Швейцарії, де програв «Сьйону». На наступний рік тренер вдруге поспіль зайняв друге місце в чемпіонаті. У сезоні 2010/11 клуб був у числі лідерів але, після нічиєї з «Люцерном», в самому кінці чемпіонату, він був звільнений[5]. На звільнення вплинули і результати єврокубків: у Лізі чемпіонів клуб ще на попередній стадії поступився «Тоттенгему», а в Лізі Європи на стадії 1/16 фіналу — пітерському «Зеніту».
У 2011 році Петкович очолив турецький клуб «Самсунспор», але там фахівець пропрацював менше півроку і в січні був звільнений після того, як клуб опинився в зоні вильоту[6].
15 травня 2012 року Петкович став виконувачем обов'язки головного тренера «Сьйона», яким мав керувати до кінця чемпіонату[7]. Клуб був позбавлений УЄФА 36 очок у чемпіонаті через порушення в матчах Ліги Європи і був змушений брати участь в перехідних матчах. В них клуб Петковича домігся перемоги на «Арау» і зберіг місце в Суперлізі.
2 червня 2012 року Петкович став головним тренером італійського «Лаціо»[8]. 26 травня 2013 року «Лаціо» під керівництвом Петковича виграло Кубок Італії. 23 грудня 2013 року Владимир підписав контракт зі збірною Швейцарії, яку мав очолити влітку 2014 року після чемпіонату світу у Бразилії замість Оттмара Гітцфельда. 4 січня 2014 року Петкович був звільнений з «Лаціо»[9] за допущення «інцидентів, які похитнули довіру між сторонами, яке є одним з найважливіших елементів робочої взаємодії», оскільки в розмовах з керівниками «Лаціо» він всіляко заперечував інформацію про переговори з швейцарською федерацією[10].
Очоливши 1 липня 2014 року збірну Швейцарія, він зміг вивести її до фінальної частини Євро-2016 у Франції. Згодом керував діями швейцарців також на чемпіонаті світу 2018 року та на Євро-2020. На усіх цих міжнародних турнірах Швейцарія незмінно долала групові етапі, програючи лише на ранніх стадіях плей-оф. Загалом за сім років роботи з національною командою Швейцарії Петкович провів 78 матчів, у 41 з який його команда святкувала перемогу при 18 нічиїх та 19 поразках.
Наприкінці липня 2021 року було оголошено, що Петкович повертається до клубної роботи, очоливши тренерський штаб французького «Бордо». У лютому 2022 року Петковича звільнили з «Бордо» через незадовільні результати[11] - він залишив команду на останньому місці у чемпіонаті.
- Чемпіон Югославії (1):
Володар Кубка Італії (1):
- ↑ Владимир Петкович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- ↑ а б в Calciomercato Lazio, Petkovic: da magazziniere della Caritas ad allenatore. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 21 травня 2016.
- ↑ а б Владимир Петкович. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
- ↑ а б «Янг Бойз» представив Петковича. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
- ↑ Петкович звільнений з поста головного тренера «Янг Бойз». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
- ↑ Samsunspor'da Mesut Bakkal dönemi. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 21 травня 2016.
- ↑ Vladimir Petkovic ist der neue Trainer des FC Sion. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Владимир Петкович офіційно став новим наставником «Лаціо». Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 21 травня 2016.
- ↑ Comunicato (італ.). Sito ufficiale della SS Lazio. 4.01.2014. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
- ↑ Петкович уволен из «Лацио», главным тренером команды стал Рейя. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
- ↑ Владимир Петкович звільнений з посади тренера "Бордо". Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
- Владимир Петкович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профіль тренера на soccerway.com [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Владимир Петкович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
1 Зоммер (в) • 2 Ліхтштайнер (к) • 3 Мубандже • 4 Ельведі • 5 фон Берген • 6 Ланг • 7 Емболо • 8 Фрай • 9 Сеферович • 10 Джака • 11 Беграмі • 12 Гітц (в) • 13 Родрігес • 14 Закарія • 15 Джемайлі • 16 Фернандес • 17 Тарашай • 18 Мехмеді • 19 Дердійок • 20 Джуру • 21 Бюркі (в) • 22 Шер • 23 Шачірі • Тренер: Владимир Петкович | | |
1 Зоммер (в) • 2 Ліхтштайнер (к) • 3 Мубандже • 4 Ельведі • 5 Аканджі • 6 Ланг • 7 Емболо • 8 Фройлер • 9 Сеферович • 10 Джака • 11 Беграмі • 12 Мвого (в) • 13 Родрігес • 14 Цубер • 15 Джемайлі • 16 Фернандес • 17 Закарія • 18 Гавранович • 19 Дрмич • 20 Джуру • 21 Бюркі (в) • 22 Шер • 23 Шачірі • Тренер: Владимир Петкович | | |
1 Зоммер (в) • 2 Мбабу • 3 Відмер • 4 Ельведі • 5 Аканджі • 6 Закарія • 7 Емболо • 8 Фройлер • 9 Сеферович • 10 Джака (к) • 11 Варгас • 12 Мвого (в) • 13 Родрігес • 14 Цубер • 15 Соу • 16 Фасснахт • 17 Беніто • 18 Мехмеді • 19 Гавранович • 20 Фернандеш • 21 Омлін (в) • 22 Шер • 23 Шачірі • 24 Омерагич • 25 Джемерт • 26 Лотомба • Тренер: Владимир Петкович | | |
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 15 серпня
- Народились 1963
- Тренери ФК «Янг Бойз»
- Тренери ФК «Лаціо»
- Тренери збірної Швейцарії з футболу
- Швейцарські футболісти
- Швейцарські футбольні тренери
- Футболісти «Сараєва»
- Футболісти «Рудара» (Прієдор)
- Футболісти «Копера»
- Футболісти «Кура»
- Футболісти «Сьйона»
- Футболісти «Беллінцони»
- Футболісти «Локарно»
- Футболісти «Лугано»
- Тренери ФК «Беллінцона»
- Тренери ФК «Лугано»
- Тренери ФК «Самсунспор»
- Тренери ФК «Сьйон»
- Тренери ФК «Бордо»
- Югославські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери у Швейцарії
- Уродженці Сараєва
- Тренери чемпіонату Європи з футболу 2016
- Тренери чемпіонату світу з футболу 2018
- Тренери чемпіонату Європи з футболу 2020
- Футболісти «Буокса»
- Боснійські емігранти до Швейцарії
- Югославські емігранти до Швейцарії