Перейти до вмісту

Владислав Козловський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Владислав Козловський
Народився29 червня 1896(1896-06-29) Редагувати інформацію у Вікіданих
Залесе, Сокольський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 листопада 1943(1943-11-13) (47 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мінськ, Білорутенія, Райхскомісаріат Остланд Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКальварійське кладовищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Білоруська Народна Республіка
 Польська Республіка
 Райхскомісаріат Остланд
 Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпубліцист, журналіст, політик, поет, військовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСемінарія Святого Йосифаd і Q13030238? Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладQ3919781?, Nowy Šlachd і Belaruskaya gazetad Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБілоруський національний комітет, Білоруська народна самопоміч і Білоруська націонал-соціалістична партія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяБілоруська націонал-соціалістична партія Редагувати інформацію у Вікіданих

Владислав Козловський (нар. 29 червня 1896(18960629), с. Залісся Сокольського повіту (біл. Сакольскі павет) Гродненської губернії (нині Польща) — 13 листопада 1943, Мінськ; псевдоніми: Казловщик, білоруський суспільно-політичний діяч, поет, публіцист.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Навчався у Віленській католицькій духовній семінарії. Під час навчання (1916 –1919 р. р.) приєднався до білоруського національного руху. Закінчив учительські курси при Віленській Білоруській Раді, після закінчення курсів намагався організувати білоруські школи на Сокольщині. Повернувшись до Вільнюса, входив до ЦК Білоруської селянської партії, був інструктором мінського Білоруського національного комітету з організації національного та кооперативного життя в ігуменському повіті. У травні 1920 року Білоруською військовою комісією направлений у школу підхорунжих у Варшаві, після закінчення якої призначений інструктором у 1-й батальйон білоруських стрільців, евакуйованих із Мінська в Лодзь. Березень 1921 року – служив у польській армії, одночасно брав участь у білоруському національному русі. Один із лідерів правого радикального крила. 1930 року звільнився в запас у званні поручика, переїхав до Вільнюса і почав суспільно-політичну і літературну діяльність. У 1930-х роках активно працював у Вільнюсі в білоруських національних організаціях та установах. Був секретарем Білоруського національного комітету, Центрального уряду Білоруського інституту господарства і культури. Один із організаторів і секретар Білоруської Націонал-Соціалістичної Партії (БНСП), у 1933-1937 роках – редактор партійної газети «Новий шлях». У 1939-40 роках – секретар Білоруської групи допомоги постраждалим від війни при Литовському Червоному Хресті, у липні 1941 року – скарбник Білоруського національного комітету у Вільно. Влітку 1941 року намагався відновити діяльність БНСП, але не отримав на це дозволу німецької окупаційної влади. У 1941-1943 роках у Мінську був редактором «Білоруської газети». У своїх публіцистичних статтях розробляв ідеологію білоруського націонал-соціалізму, виступав із антисемітськими матеріалами. На квартирі В. Козловського 1943 року був убитий Фабіан Акінчіц, через кілька місяців (13.11.1943) радянські партизани Іван Шнігір і Костянтин Немчик у редакції «Білоруської газети» вбили В. Козловського[1]. В.Козловський похований на Кальварійському кладовищі.

Автор книг з фізичного виховання, поетичних збірок.

  1. Немчик був арештований і загинув, Шнігіру вдалося втекти.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Філософія виховання суспільства. Вільнюс, 1927;
  • Про фізичне виховання у білорусів. Вільнюс, 1928;
  • Білоруські народні пісні з Сокольського повіту. Вільнюс, 1930;
  • Плач Білоруської Країни матері за дітками своїх ренегатах. Вільнюс, 1930;
  • Пут любові. Вільнюс, 1932;
  • Шляхом боротьби. Вільнюс, 1935;
  • Казюк на ярмарку: віршована розповідь з Казюкового ярмарку у Вільнюсі. Вільнюс, 1940.

Література

[ред. | ред. код]
  • Автобіографія / / Новий шлях. 1937. 15 червня. № 2 (23).
  • Халецький Я. Під знаком Погоні: Спогади. Торонто, 1976. С. 31-92.
  • Чигрин С. «Прийде той час — до своїх я повернуся …» // Нива. 1995. 22 січня.
  • Козак П. Козловський Владислав / / Білоруський націоналізм: Довідник. Мн., 2001.
  • http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2015/2/312.pdf [Архівовано 27 січня 2018 у Wayback Machine.]