Власовський Іван Федорович

Власовський Іван Федорович
Власовський Іван Федорович
Народився	8 серпня 1883; с. Вільшанка, зараз смт. Вільшани, Дергачівського району Харківської області
Помер	10 жовтня 1969 (86 років); Торонто, Канада
Поховання	цвинтар «Проспект»d
Національність
Діяльність	педагог
Alma mater	Київська Духовна Академія
Галузь	Церковна історія
Посада	member of the Sejm of the Second Polish Republicd

|матір=

Іван Федорович Власовський (8 серпня 1883, с. Вільшанка, зараз смт Вільшани, Дергачівського району Харківської області — 10 жовтня 1969, м. Торонто, Канада) — український церковний та громадський діяч, член Товариства імені Петра Могили в Луцьку, член комісії з перекладу богослужбових книг, учасник українізації православного церковного життя на Волині 20-30-х рр. Церковний історик.^[1]^[2]

Біографія

Іван Федорович Власовський народився 28 серпня 1883 року в сім'ї псаломщика (згодом диякона) Покровської церкви Федора і Марфи у с. Вільшанка Харківської губернії.

Навчався в духовній школі та духовній семінарії в Харкові. З 1904-го вчився в Київській Духовній Академії, де завершив навчання написанням наукової праці, відзначеної премією Митрополита Макарія. В 1908 році закінчив Академію, здобувши вищу богословську освіту.

Свою педагогічну діяльність розпочав у вересні 1909 року вчителем приватної школи I розряду в місті Лохвиці на Полтавщині. Пізніше, в 1909—1910 роках працював на посаді вчителя Золотоношівської чоловічої гімназії. З 14 серпня 1914 року переведений на посаду інспектора Конотопської чоловічої гімназії. З 1917 року — директор цього навчального закладу. За Наказом Міністерства народної освіти від 13 вересня 1918 № 146 був призначений директором Луцької державної чоловічої гімназі^[3]ї. На цій посаді, спочатку чоловічої, пізніше коедукаційної^[4] гімназії перебував до 1 вересня 1926 року. В 1920—1925 роках Іван Федорович був концесіонером названої гімназії як уже приватної за часів польської влади.

Обіймаючи посаду директора гімназії, він наполегливо почав українізацію навчального закладу (гімназія працювала в Луцьку з 1895 року). Переведення навчання в гімназії на українську мову йшло поступово, оскільки не вистачало підручників та вчителів відповідної кваліфікації. Сам Іван Власовський викладав українську мову, літературу, філософську пропедевтику, друкуючи в різних виданнях статті про Т. Г. Шевченка, П. Куліша, Лесю Українку, М. Коцюбинського, І. Франка, І. Нечуя-Левицького. Луцька Українська гімназія у 20-х роках XX століття стала центром національного культурно-освітнього життя краю.

Іван Власовський вів активне громадське життя, був членом «Просвіти»; часто виступав перед волинянами з лекціями та рефератами. Був організатором Шевченківських урочистостей у Луцьку в 1922—1928 роках. Разом з Арсеном Річинським виступив ініціатором скликання в Луцьку 5-6 червня 1927 року Загально-Волинського Православного з'їзду, який висловився за українізацію православної церкви в Польщі. Видавав церковно-громадський часопис «Рідна церква».

17 жовтня 1933 року в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський.

В 1935-38 роки редактор журналу «Церква і народ»; один з організаторів луцької «Просвіти». Не раз був ув'язнений польською владою.

У 1944 році Іван Власовський емігрував спочатку в Прагу, де працював у бібліотеках, збирав джерельні матеріали до найголовнішої праці свого життя «Нарису історії Української Православної Церкви». В 1944—1948 роках перебував в Німеччині, де вів активне просвітницьке життя, став Директором Канцелярії Священного синоду, Директором Богословського інституту. В 1948 Іван Власовський виїхав у Канаду, викладав богословські науки і українську мову в Колегії Св. Андрія Первозваного, редагував журнал «Церква і народ». У 1948-50-х роках проживав в Торонто, попри важкі побутові умови, просвітницької діяльності не залишив. Друкував статті в часописах «Українське Православне Слово», «Рідна церква», «В обороні віри». Протягом 1955—1966 років вийшло друком чотиритомне у п'яти книгах його видання «Нарису історії Української Православної Церкви».

10 жовтня 1969 року Іван Власовський помер. Похований на кладовищі «Проспект» в м. Торонто.^[5]

Праці

«Канонічні й історичні підстави для автокефалії Української Православної Церкви» (1948),
«Нарис історії Української Православної Церкви» (1955-56).
Власовський І. Києво-Печерська Лавра та її історичне значення / І. Власовський. — Торонто, 1966. — 42 с.
Власовський І. Луцька «Просвіта» / І. Власовський. — Львів, 1928. — 70 с.
Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.] — репринт. вид. / І. Власовський. — К., 1998. — Т. 1-4.
Власовський І. Безбожництво та причини його зросту в сучасному світі / І. Власовський // В обороні віри. — Торонто, 1957. — Ч. ІІІ. — С. 30—61.
Власовський І. Берестейська церковна унія 1596 року / І. Власовський // В обороні віри. — Торонто, 1955. — Ч. І. — С. 5—47.
Власовський І. Видання журналу УАПЦ «Церква і життя» / І. Власовський // В обороні віри. — Торонто, 1959. — Ч. IV. — С. 57—66.
Власовський І. Християнське життя та його характер в Україні XVII століття / І. Власовський // В обороні віри. — Торонто, 1956. — Ч. ІІ. — С. 7—36.

В 1974 році вийшло друком видання Українського православного братства Св. Володимира «І. Власовський. Пропам'ятна книга».

Примітки

↑ А. І. Жуковський. Власовський Іван Федорович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 3 червня 2016.
↑ ВЛАСОВСЬКИЙ ІВАН ФЕДОРОВИЧ. Енциклопедія історії України. Архів оригіналу за 28 січня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
↑ Власовський Іван Федорович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині. - Рівне : Львів, 2023. - С. 51-52
↑ навчались хлопці та дівчата
↑ Іван Власовський. Віртуальний музей Києво-Могилянської академії. Архів оригіналу за 28 січня 2021.

Література

Власовський Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 292. — ISBN 5-7707-4049-3.
Присухін С. І. Власовський, Іван Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Власовський, Іван Федорович
Жуковський А. І. Власовський Іван Федорович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Проненко В. Літописець українського православ'я (Нотатки про Івана Власовського) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2004. — Т. 10. — С. 113—118.
Рибачук М. О. Власовський Іван Федорович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 588. — ISBN 966-00-0734-5.

Посилання

125 років від дня народження І. Ф. Власовського // Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки^{[недоступне посилання з червня 2019]}.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] А. І. Жуковський. Власовський Іван Федорович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 3 червня 2016.

[2] ВЛАСОВСЬКИЙ ІВАН ФЕДОРОВИЧ. Енциклопедія історії України. Архів оригіналу за 28 січня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)

[3] Власовський Іван Федорович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині. - Рівне : Львів, 2023. - С. 51-52

[4] навчались хлопці та дівчата

[5] Іван Власовський. Віртуальний музей Києво-Могилянської академії. Архів оригіналу за 28 січня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]