Вовча (притока Самари)
Во́вча — річка в Донецькій та Дніпропетровській областях, ліва притока Самари (лівої притоки Дніпра).
Довжина 323 км (або 336 км[2]), площа басейну 13 300 км². Басейн Вовчої становить більшу частину загального водозбору Самари.
Біля витоку річка має вид невеликого струмочка до 0,5 м завширшки та 10—15 см завглибшки. Далі вона утворює численні плеса, поверхня яких улітку покрита ряскою, а береги заростають високою і густою порослю очерету. У літню пору перекати між плесами часто пересихають. Аналогічне спостерігається на більшості приток Вовчої, у заплаві яких існують численні озера. Їхній природний вигляд порушується лише в місцях спорудження гребель. На Вовчій такими місцями є ділянки, на яких утворені Карлівське і Курахівське водосховища. Нижче їх річище Вовчої оживає лише навесні; улітку ж від нього спочатку залишаються плеса, наповнені водою, що до середини літа пересихають.
Лише за межами Донецької області Вовча перетворюється в річку з постійною течією; глибина її в окремих місцях перевищує 2 м, а ширина — 20—30 м. Вовча має досить велику ліву притоку — річку Верхню Терсу. Її довжина — 107 км. Нижче с. Василівка долина Вовчої звужується, береги покриті кам'янистими породами. Після прийняття у своє річище вод Вовчої (поблизу м. Павлоград) Самара стає повноводною річкою.
Вовча є найбільшою і найдовшою притокою Самари. До середини 60-х років 20 століття була судноплавною. Зараз в основному використовується для зрошення. Перед Павлоградом на річці розташований Олексіївський ліс, де ростуть дуби та сосни, а біля гирла річки — Самарський ліс.
У річку впадає 497 малих річок й струмків (включаючи 435 з довжиною менше ніж 10 км). Сумарна довжина приток — 2560 км (у тому числі струмків менше ніж 10 км — 1046 км). Густота річної сітки — 0,22 довжини річок на км² площі сточища.
На Вовчій розташовані Карлівське водосховище і Курахівське водосховище.
Свою назву вона дістала не тому, що в її заплаві водилося багато вовків, як це іноді пояснюють, а тому, що місцеві жителі цією назвою зобразили якість води в річці, яка непридатна не тільки для пиття чи приготування їжі, а й для поливання городини.[3]
Існує полемічна (не є загальновизнаною) точка зору щодо правомірності застосування назви Самара до ділянки від упадання Вовчі до гирла. З погляду гідрології заведено вважати, що менш повноводні річки (припливи) впадають у більш повноводні. Ситуація така, що в місці злиття Самари та Вовчої витрата води у Вовчій перевищує витрату води в Самарі. У такий спосіб Вовча більш повноводна, у зв'язку з чим можна вважати, що не Вовча впадає в Самару, а Самара у Вовчу, котра, своєю чергою, далі впадає в Дніпро.
Найбільші притоки Вовчої: Гайчур (134 км), Мокрі Яли (121 км) та Верхня Терса (107 км).
Солоненька, Солона, Кам'янка, Мечетна, Балка Петрикова, Балка Журавлина
Дурна, Водяна, Лозова, Осикова, Сухі Яли, Мокрі Яли, Ворона, Гайчур, Верхня Терса, Кислякова, Березнюватка, Балка Журавлина[4].
- Міста Курахівка, Курахове і Павлоград
- Селище: Зоряне, Вовченка, Покровське і Васильківка
- Великі села: Дачне, Андріївка, Костянтинопіль, Багатир, Олексіївка, Іванівка, Іскра, Великомихайлівка, Олександрівка, Катеринівка, Романки, Григорівка, Дебальцеве, Великоолександрівка, Троїцьке і Межиріч.
Маршрут по річках Самарі та Вовчої (туди — проти плину обох річок до міста Павлограда і назад) має довжину 260 км. До села Всесвятське можна пройти по обох річках на веслових човнах, вище села — рекомендується йти на байдарках. Маршрут можна пройти за 14 днів:
1. Місто Дніпро — Новоселівка, 22 км. Маршрут починається в місті Дніпрі з однієї з водяних станцій у районі парку ім. Шевченка. На ділянці до села Андріївка треба випливати по бакенах. Минувши (при русі вниз по Дніпру) Монастирський острів, і пройшовши між островами Шевським і Безіменним, необхідно ввійти в гирло річки Самара, по якій необхідно рухатися проти плину (нагору). Далі маршрут проходить під автомобільним і залізничним мостами через Самару і виходить у Самарську затоку. Пропливши повз острів Зелений, варто дотримуватися лівої сторони й через одну-дві години знову зайти в Самару (вхід у неї позначений двома бакенами). Праворуч по ходу залишається село Новоселівка.
2. Новоселівка — Орлівщина, 19 км. На маршруті багато несподіваних поворотів, тому необхідно стежити за береговими знаками — через дві години ходу — Новомосковськ. На привал рекомендується стати біля водяної станції в міському парку. За 3 км від Новомосковська село Воронівка. Упритул до села підходить ліс з невеликими озерами, старицями. Далі береги річки покриті гаями, килимом лісових квітів. Через 2-2,5 години ходу — Орлівщина, зона відпочинку.
3. Орлівщина — Івано-Михайлівка, 26 км. Вище Орлівщини — зручні для ночівлі місця в сосновому лісі. Далі на маршруті села Хащове і Вільне. Минувши їх, туристи прибувають у село Івано-Михайлівку.
4. Івано-Михайлівка — Василівка, 20 км. Далі необхідно пливти серединою річки. Береги покриті дубовими гаями. Андріївка — село в годині шляху від Івано-Михайлівки, у районі села низький міст — необхідна проводка човнів. Село Всесвятське на правому березі Самари. Тут дубняк поступається місцем сосновим гаям. Правий берег стрімчастий, круті повороти, є мілини, корча. Не доходячи до села Василівка мається ділянка, де річка влітку пересихає, і човни треба перетаскувати волоком протягом 1 — 1.51.5 км.
5. Василівка — гирло річки Вовча — Межирічи, 21 км. За селом Василівка — водяний млин. Через кілька кілометрів річка міліє, дно кам'янисте, невеликі пороги, ширина річки усього 3—4 м. Далі річка стає ширше і глибше. У районі села Кочережки біля моста знову мілини та корча. У 3—4 км вище села на лівому березі — піонерський табір. За пів кілометра звідси Самара зливається з річкою Вовчої. Входимо у Вовчу і далі, за мостом через Вовчу, відкриваються зручні місця для привалу. Через 2—3 години шляху з'являється т. зв. «жіноче коліно» — крутий вигин річки. Недалеко село В'язівок, де росте 300-літній дуб, діаметр якого дорівнює 2 м. Через 9—10 км нагору по Вовчій необхідно перенести човен берегом в районі греблі та водяного млина. У селі Межирічи зручні місця для привалу.
6. Межирічи — Павлоград, 22 км. Це остання ділянка першої половини маршруту. У трьох-чотирьох годинах ходу — місто Павлоград. Від Павлограда варто пройти нагору по Вовчій до Олексіївського лісу для тривалого відпочинку перед зворотною дорогою. У басейні річок Вовчої та її припливу Кам'янки розташований великий лісовий масив Дніпровщини — Дібрівський ліс. Сюди можна пройти на легких човнах і байдарках, але на шляху нагору від Павлограда багато перешкод, для подолання яких човен потрібно тягти волоком.
7—14. Павлоград — Дніпро, 130 км. Зворотний шлях до Дніпра вниз за течією можна пройти за 6 днів.
До 2001 року на Вовчій в районі Павлограда були природні плеса, і глибина річки сягала шести метрів. За 10 років ситуація значно погіршилася. Коли Васильківська ГЕС була збудована, рівень води в річці впав на два метри. Виникла й інша проблема: у районі сіл В'язівок і Кочережки був природний поріг скельних порід, який підтримував певний рівень води в річці. Але його зруйнували, бо він заважав скиданню паводкових вод. Після того, як річка різко обміліла, в її околицях зникли гніздування птахів, у тому числі й занесених до Червоної книги України, стало менше риби та тварин.
Протягом 2011 року річка Вовча отримала багато уваги й вливання грошових коштів в її оздоровлення. Завдяки цьому минулої осені розчищено річище річки на 730-метровому відрізку між автомобільним і пішохідним мостами (на фото). Таким чином, перший етап проєкту «Відновлення гідрологічного режиму річки Вовча в центральній частині Павлограда Дніпропетровської області» завершився в жовтні минулого року.
Після проведених маніпуляцій у багатьох навіть виникла ілюзія, ніби річка стала більш повноводною. Проте це лише обман зору. Додати річці реальної глибини зможе лише будівництво двох дамб в Межіречах, передбачених у другому етапі проєкту. Згідно з планом, саме з появою переливної дамби в Межиріччі, рівень води у Вовчій підніметься приблизно на півтора метра. Також має покращитися санітарний стан річки, а ризик її зневоднення — значно знизитися[5].
- ↑ Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Географія — Масляк: Соціальна топоніміка. Архів оригіналу за 12 листопада 2007. Процитовано 9 жовтня 2007.
- ↑ Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 200
- ↑ http://pvgazeta.info/region/obchestvo/1629-reanymatsyya-volchey-prodolzhaetsya [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Реанимация Волчьей продолжается
- Речка Волчья (Днепропетровско-Донецкая область). Фотоальбом [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
