Перейти до вмісту

Водала-Топішко Валентина Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Водала-Топішко Валентина Василівна
 Солдат
Загальна інформація
Народження21 серпня 1990(1990-08-21)
Обмачів
Смерть4 квітня 2023(2023-04-04) (32 роки)
Печенюги, Чернігівська область
(вибухове поранення)
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби20222023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна (з 2014)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Валентина Василівна Водала-Топішко (21 серпня 1990, Обмачів — 4 квітня 2023, Печенюги) — солдат Збройних сил України, учасниця російсько-української війни.

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Народилася в селі Обмачів Бахмацького району Чернігівської області. Навчалася в Обмачівській та Батуринській загальноосвітніх школах.

Мала дві вищі освіти (економічну і педагогічну): закінчила Конотопську філію Європейського університету і Чернігівський педагогічний університет ім. Т. Шевченка. Працювала у різних закладах освіти.

У вересні 2022 року Валентина добровольцем вступила до лав Збройних сил України, де здобула фах оператора радіоперехоплення. Проходила службу у складі 14-го окремого вузла зв’язку військової частини А3958 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

4 квітня 2023, перебуваючи на бойовому посту в селі Печенюги Новгород-Сіверського району старший солдат Валентина Водала-Топішко героїчно загинула.

Похована 6 квітня 2023 в Обмачеві.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]
  • Відзнака Президента України «За оборону України» (посмертно).[2][відсутнє в джерелі]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 258/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Указ Президента України від 5 серпня 2022 року № 559/2022 «Про відзнаку Президента України «За оборону України»»

Джерела

[ред. | ред. код]