Войнович Марко Іванович

Марко Іванович Войнович
Марко Іванович Войнович
серб. Марко Војновић
Народження	1750; Чорногорія
Смерть	1807; Вітебськ, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Рід військ	військово-морські сили
Звання	адмірал
Командування	Чорноморський флот Російської імперії
Війни / битви	Російсько-турецька війна (1787—1792); • Битва у Фідонісі
Титул	граф[d]
Нагороди
	Войнович Марко Іванович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войнович.

Марко Іванович Войнович (1750, Чорногорія — 1807) — граф, російський морський офіцер, адмірал (з 1801 року), командувач Чорноморським флотом Російської імперії в 1789–1790 роках.

Біографія

Народився у 1750 році на узбережжі Которської затоки (нині Чорногорія). На російський військовий флот поступив з братом-волонтером. В 1770 році мічман, потім лейтенант. В 1772 році за битву в затоці Лагос і Патраську битву нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня. З 1774 року — капітан-лейтенант, з 1780 року командував невеликою ескадрою в Каспійському морі, потрапив у полон і тільки в 1782 році повернувся до Астрахані, потім в Санкт-Петербург, де у 1783 році отримав чин капітана I рангу.

З 1783 року командував першим лінійним кораблем Чорноморського флоту «Слава Катерини», який прийняв у Херсоні, а з 1785 року Севастопольською ескадрою. Контр-адмірал з 1787 року.

Брав участь у російсько-турецькій війні 1787–1792 років, в 1788 році очолював ескадру в першій битві створеного Чорноморського флоту біля острова Федонісі (сучасний острів Зміїний). У складі ескадри Чорноморського флоту було лише два лінійних кораблі, 10 фрегатів і 24 допоміжні судна. Турецька ескадра нараховувала 15 лінійних кораблів, 8 фрегатів, 3 бомбардирських кораблі і 21 допоміжне судно. Проте це не завадило Марку Івановичу отримати за битву орден Святого Георгія 3-го ступеня. Більше того, в 1789 році він призначений головним командиром Чорноморського флоту, проте вже в березні 1790 року зміщений з посади і переведений на Каспійську флотилію.

Незадоволений пониженням по службі, Войнович звільнився зі служби і поїхав на Батьківщину. В 1794 році повернувся на флот, служив в Херсоні, в Миколаєві і керував Чорноморським училищем.

З 1797 року член Чорноморського адміралтейського управління. З 1798 року віце-адмірал, з 1801 року — адмірал, з 1805 року у відставці. Помер у 1807 році.

Пам'ять

В 1787 році в Севастополі закінчилось будівництво Катериненської пристані. Тоді Марк Іванович мешкав у Севастополі і його шлюпка часто причалювала до цієї пристані, через що за пристанню затвердилась інша назва «Графська».

Також севастопольці назвали і саму східну від Севастопольської бухти балку, розташовану в Інкермані, де знаходився маєток Войновича — Графською, а від балки і один із залізничних тунелів Севастополя отримав назву «Графський».

Література

Габлиц К. Исторический журнал бывшей в 1781 и 1782 годах на Каспийском море российской эскадры под командой флота капитана второго ранга графа Войновича. М., 1809;
Общий морской список, ч. 3. СПб., 1890;
Романов Б. С. Черноморскому флоту – быть! Век XVIII. «Маринист», 2001, № 3(4).

Джерела

Биография адмирала М. И. Войновича на сайте «Николаев литературный»[1] [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.]
П. Г. Усенко. Войнович Марко Іванович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 604. — ISBN 966-00-0734-5.
Велика радянська енциклопедія;
П. В. Войнович, книга «Воин под Андреевским флагом», Москва, Изд. «Эксмо», 2011.

Посилання