Перейти до вмісту

Інкерман

Координати: 44°36′49″ пн. ш. 33°36′36″ сх. д. / 44.61361° пн. ш. 33.61000° сх. д. / 44.61361; 33.61000
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інкерман
Герб Інкермана Прапор Інкермана
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Автономна Республіка Крим
(окупована й анексована Росією)
Район Бахчисарайський район
Засноване 6 січня 1976
Перша згадка фортеця згадується у XIV ст.
Населення 12 028 (01.01.2014)[1]
Площа 2 км²
Густота населення 6014 осіб/км²
Поштові індекси 99703—99709
Телефонний код +380-692
Координати 44°36′49″ пн. ш. 33°36′36″ сх. д. / 44.61361° пн. ш. 33.61000° сх. д. / 44.61361; 33.61000
Висота над рівнем моря м
Водойма р. Чорна, Севастопольська бухта Чорного моря
Назва мешканців інкерма́нець, інкерма́нка, інкерма́нці
Відстань
Найближча залізнична станція Інкерман I
До обл./респ. центру
 - автошляхами 18,2 км
До Києва
 - автошляхами 893 км
Міська влада
Рада Інкерманська міська рада
Адреса 99703, Інкерманська міська Рада, м. Інкерман, вул. Шевкопляса, 37
Міський голова Конопльов Валерій Валерійович

Інкерман у Вікісховищі

Карта
Інкерман. Карта розташування: Україна
Інкерман
Інкерман
Інкерман. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Інкерман
Інкерман
Мапа

Інкерма́н (крим. İnkerman, «печерна фортеця»; Каламіта, Інкірма, в 1976—1991 — Білокам'янськ) — місто в Україні, в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. До вересня 2023 року підпорядковувалося Севастопольській міській раді.

Розташоване при впадінні річки Чорної у Севастопольську бухту. Східне передмістя Севастополя. Населення 12 тис. осіб (2014).

Основні напрямки — Сімферопольське шосе, вул. Менжинського. Переважно забудоване будинками 50-х та 60-х років XX століття.[2]

Карта мікрорайонів Інкермана
   Центр, Мартинівка (Мартинівська балка), Інкерманський печерний монастир, Залізничне (Нафтобаза)

Райони міста:

Історія

[ред. | ред. код]
Інкерманський печерний монастир

На місці сучасного Інкермана в давнину існували поселення таврів. На їхньому місці понтійський полководець Діофант заснував місто, яке на честь свого володаря Мітрідата VI Євпатора назвав Євпаторією (Євпаторіоном). Населення Євпаторії було переважно грецьким.

У римські часи місцева фортеця мала назву Ктен. На початку нашої ери околиці Ктена були відомі насамперед каменоломнями. Існують перекази про заслання сюди імператором Марком Ульпієм Траяном римського єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув'язнення тут у VII столітті папи Мартина I.

У VI столітті фортеця була відома вже як Каламіта і перетворилася на візантійсько-херсонеський форпост. Під її захистом був заснований православний монастир.

У XIV—XV століттях фортеця стала морською базою князівства Феодоро. При Олексії I у 1427 році фортеця була оновлена — для захисту торговельного порту Авліта.

Від 1475 року місто перебувало під контролем Османської імперії. Саме турки надали йому назву Інкерман.

У 1783 разом зі всім Кримом приєднаний до Російської імперії. У 1820—1821 роках тут побудовано два маяки, найвищі в країні. З історії Кримської війни 1853—1856 відома Інкерманська битва, що відбулася 5 листопада (24 жовтня) 1854 року. Тоді російська армія зробила спробу скинути війська союзників у море та деблокувати Севастополь. Попри загальну невдачу, севастопольці тоді виграли час, аби укріпити місто.

Під час радянсько-німецької війни у 1942 р. більшовики під час відступу підірвали штольні поблизу Інкермана, де був розташований підземний госпіталь, внаслідок чого загинуло багато людей[3].

Вид на Інкерман з південної сторони Севастопольської бухти

В XIX-XX століттях Інкерман розвивався в орбіті Севастополя (з інкерманського білого каменю останній первісно і будувався). Статус міста Інкерман отримав 6 січня 1976 року під назвою Білокам'янськ. У 1991 році місту була повернена його історична назва.

Населення

[ред. | ред. код]
За національністю (2001)[4]
українці росіяни білоруси
20,71 % 73,0 % 1,29 %
Чисельність населення (осіб)[5]
1979 1989 2001 2014
10 743 12 442 10 628 12 028

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Російська 9 529 91,17 %
Українська 547 5,23 %
Кримськотатарська 25 0,24 %
Білоруська 15 0,14 %
Румунська 9 0,09 %
Вірменська 6 0,06 %
Польська 2 0,02 %
Інші/Не вказали 319 3,05 %
Разом 10 452 100 %

Визначні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Транспорт

[ред. | ред. код]

Через місто проходить залізниця СімферопольСевастополь (станція Інкерман-1).

Курсують автобуси до Севастополя та катери до Графської пристані.

Підприємства

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974.
  • Бертье-Делагард А. Л. Каламита и Феодоро. «Известия Таврийской ученой архивной комиссии», 1918, вып. 55;

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. User, Super. Описание основных микрорайонов города Севастополя. akggroup.ru (ru-ru) . Процитовано 13 вересня 2023.
  3. Э. Манштейн. Утерянные победы.
  4. Розподіл населення України за національністю по містах районного значення (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2019. Процитовано 26 жовтня 2019.
  5. Cities & towns of Ukraine. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 26 жовтня 2019.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]