Координати: 59°55′39″ пн. ш. 30°20′52″ сх. д. / 59.92750° пн. ш. 30.34778° сх. д. / 59.92750; 30.34778

Володимирська (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

59°55′39″ пн. ш. 30°20′52″ сх. д. / 59.92750° пн. ш. 30.34778° сх. д. / 59.92750; 30.34778

Володимирська
Загальні дані
Типпілонна трисклепінна з укороченим центральним залом
Глибина закладення55 м
Проєктна назва«Площа Нахімсона»
Кількість1
Типострівна
Формапряма
Дата відкриття15 листопада 1955
Архітектор(и)А. В. Жук (рос.), А. И. Прибульский (рос.), Г. И. Александров (рос.)
Архітектор(и) вестибюлівА. В. Жук (рос.), А. И. Прибульский (рос.), Г. И. Александров (рос.)
Пересадка на «Достоєвська»
Виходи довулиця Повстання, Ліговський проспект
Час відкриття5:38
Час закриття0:26
Код станціїВД
Мапа
1 Кіровсько-Виборзька лінія
ТЧ-4 «Північне»
Оборотний тупик
Дев'яткіно
Громадянський проспект
Муринський струмок
Оборотний тупик
Академічна
задєл під СЗГ
Політехнічна
Площа Мужності
Дистанція «Розмиву»
Лісова
Виборзька
Оборотний тупик
Площа Леніна
Нева
Чернишевська
Площа Повстання
Володимирська
Пушкінська
Технологічний інститут
Обвідний канал
Балтійська
Нарвська
Кіровський завод
Автово
ТЧ-2 «Дачне»
ТЧ-1 «Автово»
Красненька
Ленінський проспект
Проспект Ветеранів
Оборотний тупик

Володимирська (рос. Владимирская) — станція Кіровсько-Виборзької лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Пушкінська» і «Площа Повстання».

Станція відкрита 15 листопада 1955 у складі першої черги метрополітену «Автово»-«Площа Повстання». Назва пов'язана з близькістю Володимирської площі і Володимирського проспекту.

15 грудня 2011 Радою щодо збереження культурної спадщини станція внесена до єдиного державного реєстру об'єктів культурної спадщини регіонального значення[1].

Технічна характеритика

[ред. | ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна з укороченим центральним залом (глибина закладення — 55 м).

Такий тип був вперше застосований в Ленінградському метрополітені саме на цій станції. Під час будівництва переходу на станцію Достоєвська центральний зал було подовжено. Спочатку станція Володимирська не входила до складу першої черги, але потім в 1951 році була спішно додана в проект.

Похилий хід починається з північного торця станції. З 10.08.2006 по 16.02.2008 було проведено реконструкцію похилого ходу із заміною ескалаторів, станційного затвора, парасольок склепінь і водовідвідних систем. У цей час вестибюль станції було закрито для входу та виходу пасажирів — здійснювався через станцію Достоєвська.

З центру залу починається перехід на станцію Достоєвська по чотирьох ескалаторах. Під час будівництва пересадки в 1989 році було проникнення води у виробки. Виправлення ситуації зайняло менше тижня, але у зв'язку з цим кілька днів станція Володимирська була закрита і поїзди проїздили її без зупинок. Результатом цієї події стала звивиста форма переходу, деілько розселених будинків на поверхні і кінець переходу, розділений на три частини замість двох.

Вестибулі і пересадки

[ред. | ред. код]

Пересадка на станцію Достоєвська Правобережної лінії.

Вихід у місто на Володимирську площу, Велику Московську вулицю і Ковальський провулок, до Володимирського і Загородного проспекту.

Оздоблення

[ред. | ред. код]

Тема оздоблення станції — «Зростання добробуту радянського народу».

Наземний вестибюль вбудований в перший поверх будівлі, на місці якого колись існувало двоповерховий будинок церкви Володимирської Божої Матері. Нова споруда стала чотириповерховою зі скошеним кутом і встановленими в його ніші доричеськими колонами. Того ж типу напівколони повинні були прикрашати і площини стін по Великої Московської вулиці і Ковальському провулку, але їх замінили рустами. У ескалаторному залі над балюстрадою стіну прикрашає мозаїчне панно «Достаток». Панно зображує куточок Ковальського ринку. Соковиті плоди, усміхнені смагляві і рум'яні особи, яскравий одяг радують багатством барв. Купол ескалаторного залу здається дуже високим, повітряним. Досягнуто це тим, що він зроблений у формі парашута з жолобками що сходяться в центрі і підсвічений знизу яскравими лампами.

Від ескалатора до станції веде перехід у вигляді коридору з широкими сходами. Білий мармур облицювання, відтінений бронзовою смужкою, контрастує з темним гранітом підлоги і масивними люстрами, відповідними загальному суворому стилю станції. Світлий, трохи холоднуватий уральський мармур «Коєлга», відсутність колірних плям створюють атмосферу спокою, врівноваженості.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Станции питерского метро признали культурным наследием. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014.