Перейти до вмісту

Волосівка (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Волосівка

Волосівський млин, збудований 1910
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Вільшанська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18040110030019660
Облікова картка с. Волосівка 
Основні дані
Засноване 1750
Населення 636 (2001)
Площа 3,444 км²
Густота населення 184,67 осіб/км²
Поштовий індекс 13233
Географічні дані
Географічні координати 49°59′32″ пн. ш. 28°07′28″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Водойми р. Тетерів
Найближча залізнична станція Чуднів-Волинський
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Короченська, 2, с. Вільшанка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13224
Карта
Волосівка. Карта розташування: Україна
Волосівка
Волосівка
Волосівка. Карта розташування: Житомирська область
Волосівка
Волосівка
Мапа
Мапа

CMNS: Волосівка у Вікісховищі

Волосі́вка — село в Україні, у Вільшанській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 636 осіб (2001). У 1923—59 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Населення

[ред. | ред. код]

За довідником 1885 року в селі мешкало 667 осіб, налічувалося 73 дворових господарств[1]. Наприкінці 19 століття в селі проживало 926 осіб, з них 875 православних обох статей, 31 римокатолик та 20 юдеїв[2][3].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 038 осіб, з них православних — 1 005, чоловіків — 504, жінок — 534[4].

На початку 20 століття у селі налічувалося 982 жителі, дворів — 153[5], у 1906 році — 1 002 мешканці, дворів — 158[6], у 1923 році — 1 500 жителів, дворів — 319[7].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 561 особу, з них 759 чоловіків та 802 жінки; за національністю: українців — 1 502, євреїв — 8, поляків — 51. Кількість господарств — 327, з них несільського типу — 10[8].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 714 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 636 осіб[9].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Кількість Відсоток
українська 633 99.53 %
російська 3 0.47 %
Усього 636 100 %

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване 1750 року[8]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, перебувало в посесії коронного регента Карвіцького, який сплачував подимне з 90 дворів[11].

За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Карповецької волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Тетерів. Були церковна парафія, заїзд, два млини[1].

Наприкінці 19 століття — село Карповецької волості Житомирського повіту Волинської губернії. Розміщувалося на річці Тетерів, при впадінні до неї Тетерівки, за 60 верст від Житомира, за 7 верст від найближчої поштової станції у Чуднові, за 3 версти від залізничної станції Вільшанка, за 3 версти від сусідніх парафій у селах Карпівці та Кілки, за 4 версти від парафії у с. Бабушки. Власність Третяків, було розвинуте рільниче господарство. Дерев'яну церкву з такою ж дзвіницею збудовано у 1798 році за кошти вірян, на час огляду міцна. При церкві землі 51,5 десятини. До парафії приписана церква у Бейзимівці[2][3].

На початку 20 століття — село Красносільської волості Житомирського повіту Волинської губернії, за 64 версти від Житомира[5].

У 1906 році — село Красносільської волості (3-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Житомир становила 64 версти, від волосного центру с. Красносілка — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося на станції Чуднів-Волинський[6].

У березні 1921 року, в складі волості, передане до складу новоутвореного Полонського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Волосівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Любарського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[12]. Розміщувалося за 25,5 версти від районного центру міст. Любар[7]. 12 січня 1924 року, в складі сільської ради, передане до Чуднівського району Житомирської округи[12]. У червні 1925 року Чуднівський район передано до складу Бердичівської округи. Відстань до районного центру містечка Чуднів становила 6 верст, до окружного центру в Бердичеві — 44 версти, до найближчої залізничної станції Чуднів — 3 версти[8].

5 березня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 161 «Про ліквідацію та зміну адміністративно-територіального поділу окремих сільських рад області», внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Кілківській сільській раді Чуднівського району Житомирської області. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Бердичівського району Житомирської області, 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Чуднівського району[12].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Кілківської сільської ради включено до складу Вільшанської сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[13].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 205. (рос. дореф.)
  2. а б Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 142. Процитовано 3 серпня 2024.
  3. а б Wołosówka 2.) W., wś… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 896. (пол.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. а б Wołosówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 701. (пол.)
  6. а б Волосовка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 3 серпня 2024.
  7. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 156. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 3 серпня 2024.
  8. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17.ХІІ 1926 р.) (PDF) (вид. Бердичівське округове статистичне бюро). Бердичів. 1927. с. 120-121. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 3 серпня 2024.
  9. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 3 серпня 2024.
  10. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  11. Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 154. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 3 серпня 2024.
  12. а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 8, 237, 561. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 3 серпня 2024.
  13. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 31 січня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]