Вільний Володимир Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волчков.
Вільний Володимир Микитович
Народився13 лютого 1921(1921-02-13)
Великомихайлівка, Великомихайлівська волость, Олександрівський повіт, Російська імперія
Помер2 жовтня 1981(1981-10-02) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняКиїв
Країна Українська РСР
 СРСР
Діяльністьписьменник, перекладач
Alma materКиївський педагогічний інститут імені Горького (1946)
Мова творівукраїнська
ЧленствоСпілка радянських письменників України
ПартіяВКП(б)
Учасниквторгнення СРСР до Польщі і німецько-радянська війна
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За відвагу»

Володи́мир Мики́тович Ві́льний (справжнє прізвище Волчко́в; 13 лютого 1921, Великомихайлівка — 2 жовтня 1981, Київ) — український радянський письменник, перекладач; член Спілки радянських письменників України з 1956 року[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 13 лютого 1921 року в селі Великомихайлівці (нині Синельниківський район Дніпропетровської області, Україна). Згодом сім'я переїхала в Межову, де його батько влаштувався мірошником. У школі відвідував літературний гурток, згодом при редакції районної газети «Зірка»[2].

У 1939 році брав участь у Польському поході Червоної армії, після чого був залишений на роботі у місті Збаражі. Під час німецько-радянської війни — артилерист-розвідник, згодом — співробітник червоноармійської газети «Сталінський прапор»[3]. Нагороджений орденом Червоної Зірки (29 вересня 1944), медаллю «За відвагу» (4 березня 1944)[4].

Після демобілізації працював в газеті «Колгоспне село[3]». Навчався на мовно-літературному факультеті Київського педагогічного інституту, який закінчив у 1946 році[2]. Член ВКП(б) з 1950 року[5].

Відвідав Грецію, Італію, Румунію, Туреччину, Францію, що стало підґрунтям для створення поетичних циклів[1].

Помер у Києві 2 жовтня 1981 року[1]. Похований у Києві[2].

Сім'я[2]

[ред. | ред. код]

Творчість

[ред. | ред. код]

Перші твори надруковані у 1940 році в журналі «Радянська література». Автор поетичних збірок, прозових творів, присвячених праці радянських людей, боротьбі за мир[5]:

  • «Люблю життя» (1949, збірка віршів);
  • «Кобзар у Римі» (1951, поема)[a];
  • «Світи, наше сонце» (1952, збірка віршів);
  • «Незабутні зустрічі» (1953, нариси);
  • «Молоді господарі» (1955, нариси);
  • «Волинь шахтарська» (1957, нариси);
  • «Дай руку, товаришу!» (1957, збірка віршів);
  • «Санта Лючія» (1957, поетичний цикл);
  • «Роси на квітах» (1959, збірка віршів);
  • «Серед степу широкого» (1959, нариси);
  • «Громи над Прутом» (1959, документальна повість);
  • «Дорога в Нагуєвичі» (1959, поема)[b];
  • «Уклін Кобзареві» (1961, поетичний цикл);
  • «Твоє повноліття» (1962);
  • «Ти на світі одна» (1963, роман)[c];
  • «Здрастуйте мамо» (1964, повість);
  • «По шевченківських місцях України» (1964, нариси);
  • «Сонячна соната» (1965);
  • «У Криворівні» (1966, поетичний цикл);
  • «Сонце на чолі» (1966, вірші);
  • «Ліричний наступ» (1968, збірка віршів);
  • «Так починалось кохання» (1969, повість);
  • «Не осуди даремно» (1970, повість);
  • «Червоний кінь» (1971, вірші для дітей та юнацтва);
  • «Житні гори» (1972, роман);
  • «Пісня ополудні: Вибр. поезії» (1972);
  • «Заповітне» (1974, збірка віршів);
  • «День нескінченний» (1974, повість);
  • «І лани широкополі…» (1974, збірка нарисів);
  • «Місто Тараса» (1975, вірші);
  • «Вогняні троянди» (1976, роман);
  • «Кому співають жайвори» (1976, роман);
  • «У Будапешті» (1977, поетичний цикл);
  • «Висока проба» (1978, роман);
  • «Неопалима совість» (1979, поезії);
  • «Острів у степу» (1980, роман);
  • «Років багряний листопад. Вибрані поезії» (1981).

Деякі твори перекладено російською, білоруською, естонською, казахською та іншими мовами[1].

Переклав окремі твори П. Ангелова, Н. Зидарова, І. Радаєва, Пятруся Бровки, Муси Джаліля, Едуардаса Межелайтіса, О. Сафронова, В. Лубенса, Х. Єгалієва, К. Наумова, Р. Нехая та інших авторів[1].

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Присвячена Тарасу Шевченку[1].
  2. ↑ Присвячена Івану Франку[1].
  3. ↑ Російський переклад — «Ты н свете одна», 1969[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Енциклопедія сучасної України, 2004.
  2. ↑ а б в г Володимир Вільний: волелюбний степовик / Портал «ДніпроКультура». 25 квітня 2022.
  3. ↑ а б Писатели Советской Украины, 1960, с. 68.
  4. ↑ Волчков Владимир Никитович / Память народа. (рос.)
  5. ↑ а б Українська радянська енциклопедія, 1978.
  6. ↑ Українська літературна енциклопедія, 1988.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільний_Володимир_Микитович&oldid=43826866