Воробйов Іван Дмитрович
| Воробйов Іван Дмитрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. дореф. Іоанн Димитріев Воробьевъ | ||||
| Народження | 1789 Миколаївська губернія, Російська імперія | ||||
| Смерть | після 1851 Російська імперія | ||||
| Країна |  Російська імперія | ||||
| Вид збройних сил |  Російський імператорський флот | ||||
| Освіта | Миколаївське училище флотських юнг | ||||
| Роки служби | 1803 — 1851 | ||||
| Звання | генерал-майор корпусу корабельних інженерів | ||||
| Нагороди |
| ||||
Іва́н Дми́трович Воробйо́в (рос. дореф. Іоанн Димитріев Воробьевъ; 1789, Миколаївська губернія, Російська імперія — після 1851, Російська імперія) — кораблебудівник XIX століття, генерал-майор корпусу корабельних інженерів, начальник корабельних інженерів і голова Кораблебудівного облікового комітету Чорноморського флоту.
Народився 1789 року в Миколаївській губернії в родині солдата[1]. Протягом 1803—1807 років служив юнгою на різних суднах Чорноморського флоту і при береговій команді в Таганрозькому адміралтействі. Із 1807 до 1809 року навчався в Училищі малолітніх флотських юнг, відкритому у 1804 році в Миколаєві[2][3].
11 березня 1809 року направлений тіммерманським учнем 2-го класу в креслярській майстерні Миколаївського адміралтейства. 1 січня 1815 року проведений у навчені тіммермани унтерофіцерського чину. У 1820—1821 роках перебував при будівництві в Херсоні 110-гарматного лінійного корабля «Імператор Франц»[2].
У 1822 році проведений в тіммермани 12-го класу. 30 жовтня того ж року перейменований у помічники корабельного майстра. З 1823 по 1827 роки перебував при будівництві в Миколаївському адміралтействі 84-гарматного лінійного корабля «Пантелеймон» і 110-гарматного «Париж». 13 квітня 1826 року проведений в тіммермани 9-го класу, а 23 лютого 1827 року перейменований на капітана корпусу корабельних інженерів[2][4].
У 1828—1829 роках брав участь у будівництві 60-гарматного фрегата «Ерівань» і 84-гарматного лінійного корабля «Анапа». У 1830 році направлений у фортецю Месемврію, де спустив на воду захоплений під час російсько-турецької війни 1828—1829 років турецький 24-гарматний корвет «Ольга», пізніше перейменований на «Месемврію», а згодом перетворений на транспорт «Ахіоло»[5][6], за що був нагороджений орденом Святої Анни III ступеня[2].
Із 1831 до 1832 року тимчасовий член Облікового кораблебудівного комітету у Миколаєві. 1 лютого 1833 року проведений в підполковники корпусу корабельних інженерів. Відряджений до Севастополя для виправлення і приготування лінійних кораблів «Париж», «Пимен», «Пармен» і «Іоанн Златоуст» до плавання. За проведену роботу отримав діамантовий перстень. 6 вересня 1833 року в Миколаївському адміралтействі самостійно заклав свій перший корабель — 60-гарматний фрегат «Агатополь», спущений на воду 11 листопада 1834 року[7]. Тоді ж нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня[2].
29 грудня 1835 року в Спаському адміралтействі заклав 124-гарматний лінійний корабель «Три Святителі», спущений на воду 28 серпня 1838 року. Корабель брав участь у Кримській війні 1853—1856 років, зокрема в Сінопській битві 18 листопада 1853 року[8]. За чинним з часів Петра I положенням про нагородження корабельних майстрів, Воробйова нагородили срібною тацею вагою 685 грамів і спусковими грошима з розрахунку за кожен гарматний порт по три карбованці сріблом в асигнаціях — 3 карбованці 60 копійок за 1 карбованець срібла[9].
З 1837 року член Кораблебудівного облікового комітету. Спроєктував 120-гарматний лінійний флагманський корабель «Дванадцять апостолів», закладений 4 жовтня 1838 року в елінгу Миколаївського адміралтейства будівельником капітаном С. І. Чернявським. Того ж дня Воробйов заклав 84-гарматний лінійний корабель «Варна», спущений на воду 27 липня 1842 року[10][11]. У тому ж році нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня[2].
2 листопада 1838 року проведений в полковники корпусу корабельних інженерів і призначений на посаду начальника корабельних інженерів Чорноморського флоту і голови Кораблебудівного облікового комітету. Спостерігав за будівництвом понад 50 різних кораблів і суден[1][4]. У 1845 році нагороджений орденом Святої Анни II ступеня[2].
6 грудня 1851 року проведений в генерал-майори корпусу корабельних інженерів зі звільненням зі служби. Проживав у Миколаєві у власному будинку[1][4].
- Орден Святої Анни III ступеня (1830).
- Орден Святого Станіслава III ступеня (1834).
- Орден Святого Володимира IV ступеня (1842).
- Орден Святої Анни II ступеня (1845).
- ↑ а б в Зеленский, А. Г.; Крючков, Ю. С.; Костюк, Л. П.; Кухар-Онышко, Н. А.; Январев, Э. И.; Миронов, Ю. А. (1999). Апостоли Василий Григорьевич. Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 90. ISBN 966-7676-00-5.
- ↑ а б в г д е ж Веселаго, Ф. Ф. (1892). Царствование императора Павла I и Александра I. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. VI. Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 562—563. ISBN 978-5-906200-09-9.
- ↑ Ковалева, О. Ф.; Чистов, В. П. (2000). Флотское училище. Очерки истории культуры Южного Прибужья (от истоков до начала XX века) (рос.). Николаев: Николаевский учебно-научный центр. Архів оригіналу за 25 вересня 2017.
- ↑ а б в Крючков, Ю. С. (2008). Алексей Самуилович Грейг и его время (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 234—235. ISBN 978-966-8592-60-7.
- ↑ Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 326. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Соловьев, Н. И. (1961). Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 314.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 321.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 302—303.
- ↑ Сацкий, А. Г. (2006). Церемониалы спуска на воду военных судов российского флота в первой половине XIX века. № 6 (рос.). Херсон: Летопись Причерноморья. Архів оригіналу за 19 травня 2015.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 304.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф (рос.). Николаев: Литературный Николаев. с. 65, 77, 107. Архів оригіналу за 9 березня 2017.
- Широкорад, А. Б. 200 лет парусного флота России. 1696—1891. — Москва : Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.