Перейти до вмісту

Воронюк Володимир Анатолійович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Воронюк; Воронюк Володимир.
Воронюк Володимир Анатолійович
Народження22 квітня 1961(1961-04-22)
Зарічне, Тульчинський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть23 серпня 2022(2022-08-23) (61 рік)
Країна СРСР
 Україна
Жанрпейзаж і натюрморт
НавчанняВижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (1984) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1991)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительЖуковський Едуард Федорович, Косович Віталій Якович і Філіпенко Валентин Володимирович
ПрацівникВижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка
ЧленСпілка художників України
Роботи в колекціїВінницький обласний художній музей
Нагороди
заслужений художник України

Володимир Анатолійович Вороню́к (22 квітня 1961, Зарічне — 23 серпня 2022) — український живописець і педагог; член Спілки художників України з 1995 року. Заслужений художник України з 2019 року[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 квітня 1961 року в селі Зарічному Тульчинського району Вінницької області (нині Україна). Упродовж 1978—1984 років навчався на відділені художньої обробки металу у Вижницькому училищі прикладного мистецтва[2] у Едуарда Жуковського, Віталія Косовича.

З 1985 по 1994 рік викладав у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, одночасно протягом 1986—1991 років навчався на художньо-графічному факультеті в Одеському педагогічному інституті[2] у Сергія Лозовського, Валентина Філіпенка, Наталії Миголатьєвої[3]. З 2019 року по березень 2022 року продовжив викладацьку роботу у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка[4]. Мешкав у місті Вижниці в будинку на вулиці Дмитра Загула, 1А[2]. Помер 23 серпня 2022 року[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

  • «Церква в Вижниці» (1995);
  • «Калина» (1995);
  • «Над Черемошем» (1996);
  • «Водоспад» (1996);
  • «Зимовий день» (1996);
  • «Стара фортеця» (1998);
  • «Соняшники» (1999).

Брав участь у всеукраїнських та міжнародних художніх виставках з 1987 року. Персональні виставки відбулися у 1993 році — у Вінниці, Тульчині, Геелі (Бельгія), у 1995 році — у Геелі, Нью-Йорку, Норт-Порту, у 1997 році — Клерво, у 1998 році — в Торонто, у 2000 році — в Сіднеї, у 2003 році — у Мельбурні.

Отримав 3-ю та 1-у премії на міжнародних конкурсах «Леліген» у Люксембурзі у 1995—1996 та 2000 роках відповідно. Лауреат Чернівецької обласної премії імені Одарки Киселиці за 2014 рік[3].

Роботи зберігаються у Вінницькому художньому музеї, у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Вшанування

[ред. | ред. код]

Митцю присвячений документальний фільм «Мистецтво без кордонів» (режисер — Вадим Перетятко)[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 8 листопада 2019 року № 834/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
  2. ↑ а б в Митці Буковини. Енциклопедичний довідник, 1998, с. 28, Т. 1.
  3. ↑ а б Воронюк Володимир Анатолійович на pinterest.com.
  4. ↑ а б Людмила Осадчук. Робив пожертви і творив добро: на Буковині помер відомий художник Володимир Воронюк. / Молодий буковинець. 24 серпня 2022.
  5. ↑ У Вижниці відбулася прем’єра документального фільму Вадима Перетятка «Мистецтво без кордонів» / Вижницька міська громада. 10 жовтня 2023.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воронюк_Володимир_Анатолійович&oldid=42173636