Вуж
Вуж | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Вуж звичайний (Natrix natrix)
| ||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Natrix Laurenti, 1768 | ||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||
Tropidophorus Hydrus | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Вуж (Natrix)[1]. — рід змій родини полозових (Colubridae). Поширенні в Північній Африці, Європі та Азії. Мешканці прибережних водно-болотних ландшафтів. Описано 5 видів.[1][2]
Змії середнього розміру, завдовжки звичайно до 150 см і навіть до 205 см. Хвіст (L.cd.) відносно довгий, у 3—5 разів коротший за тулуб із головою (L); у самців хвіст значно довший, ніж у самок. Тулуб циліндричний. Шийний перехват добре виражений. Голова велика, сплощена, чітко відділена від тулуба. Очі великі, з круглими зіницями. Тулубні хребці з нижніми відростками. Череп з помітно розвиненими гребенями. Вільна частина верхньоскроневої кістки приблизно рівна половині цієї кістки. Верхньощелепних зубів 20—25, вони утворюють безперервний ряд, їх розмір поступово збільшується за напрямом у глибину пащі. Нижньощелепні зуби рівної довжини.
Тулуб вкритий рядами луски з різко вираженими реберцями; реберця відсутні або слабо виражені лише в ряду луски, який межує з черевними щитками. Луска з двома апікальними ямками. Навколо середини тулуба (Sq.) зазвичай 19 лусок. Черевних щитків 153—193, підхвостових — 50—89 пар. Анальний щиток розділений (А. 1/1). Луска хвоста зверху слаборебриста або гладенька. Підхвостові щитки розташовані в 2 ряди. Голова вкрита великими симетричними щитками. Міжносові щитки більш-менш трикутної або трапецієподібної форми і звужуються попереду.
Забарвлення верхньої сторони тіла вужів дуже різноманітне — від сірого, оливково-сірого до червонувато-коричневого й чорного кольору. Уздовж спини і боків часто тягнуться ряди темних плям або смужок. Більшість видів мають яскравий жовтий або помаранчевий «нашийник». Черево біле, жовтувате або помаранчеве з витягнутими поперек прямокутними або неправильної форми чорними плямами, які іноді зливаються між собою.
Мешкають у Північній Африці, Європі та Азії, на південь до Перської затоки, Афганістані, західному Пакистані й Північно-Західній Індії, на схід до Західного Китаю і Північної Монголії.[1][2]
Після зимівлі з'являється на початку березня — у середині квітня. На зимівлю уходять звичайно в листопаді. У теплі зими зимова сплячка може значно скорочуватись або носити переривчастий характер. Ведуть переважно денний спосіб життя, у літній період активні також у сутінках та вночі. Чудово плавають й пірнають, запливаючи у великих водоймах іноді на кілька кілометрів від берегів.
Вужі належать до яйцекладних змій. У період парування навесні вужі збираються великими групами, утворюючи клубки, що складаються з 1—2 самиць і 5—10 самців. У середині літа самиці відкладають по 6—35 яєць у купах прілого листя або навозу, у гнилих пеньках, норах гризунів, тріщинах берегів, обривах та інших достатньо зволожених місцях. Самиці можуть здійснювати сезонні міграції на відстань до кількох кілометрів, щоб знайти відповідні місця для відкладання яєць. У найбільш сприятливих сховищах одночасно відкладають яйця по кілька самиць. Розмір яєць 12—23 × 23—25 мм. Інкубаційний період становить близько 60 діб. Молоді, завдовжки 110—135 мм, з'являються в кінці літа — на початку вересня.
Живляться переважно земноводними, поїдають також рибу, ящірок, дрібних ссавців, птахів та великих комах. Здобич завжди ковтають живцем. У випадку небезпеки відригують заковтнуту здобич і спасаються втечею.
Одним із основних засобів захисту вужів від хижаків/людини є виділення екскрементів із стійким смердючим запахом. Вони рідко кусається, хоча можуть сплющувати і збільшувати голову та висувати щелепи назовні, у результаті чого їх голова приймає трикутний вигляд, як у гадюки. При цьому вужі гучно шиплять і роблять випади в бік нападника і навіть можуть вдарити ворога головою із закритим ротом. Якщо це не стримує агресора, вони часто удають смерть, розвернувши живіт догори та висунувши язик із рота.
Станом на 2024 рік описано 5 видів:[1][2]
- Natrix astreptophora
- Natrix helvetica
- Natrix maura — Вуж гадюковий
- Natrix natrix — Вуж звичайний
- Natrix tessellata — Вуж водяний
Раніше як окремий вид виділяли вужа колхидського (Natrix megalocephala), але цитолого-генетичні дослідження спростували його видовий статус і наразі він розглядається як підвид вужа звичайного.[3]
Викопні види:
- †Natrix longivertebrata
- †Natrix merkurensis
- †Natrix mlynarskii
- †Natrix natricoides
- †Natrix parva
- †Natrix rudabanyaensis
- †Natrix sansaniensis
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 164—166). — ISBN 5-98092-007-2
- Дунаев Е. А., Орлова В. Ф. ¬Змеи. Виды фауны России : атлас-определитель — М. : Фитон XXI, 2014. — 120 с. (с. 22, 28—33). — ISBN 978-5-906171-61-0
- Змеи Кавказа: таксономическої разнообразие, распространение, охрана / Туниев Б. С., Орлов Н. Л., Ананьева Н. Б., Агасян А. Л. — СПб-М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2009. — 224с. (с. 46—54). — ISBN 978-5-87317-594-9
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 250—255)
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 394—396). ISBN 978-1-4081-5459-5
- Вуж [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 215-216. — 1000 екз.
- RepFocus: Natrix
- The Reptile Database: Natrix