Вулиця Гетьмана Сагайдачного (Мелітополь)
| Вулиця Гетьмана Сагайдачного | |
|---|---|
_2.JPG) | |
| Назва на честь | Петра Конашевича Сагайдачного |
| Колишні назви | |
| Вокзальна, Фрунзе | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 3,23 км |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3612537 |
| Мапа | |
 Вулиця Гетьмана Сагайдачного у Вікісховищі  | |
Вулиця Гетьмана Сагайдачного (з кінця XIX ст. по 1921 р. — Вокзальна, 1921—2016 гг. — Фрунзе) — вулиця в Мелітополі, названа на честь козацького гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного. Починається перехрестям із Покровською вулицею в історичному центрі міста. На невеликій ділянці від проспекту Богдана Хмельницького до вулиці Ломоносова нею проходить автошлях М-18 «Харків — Сімферополь — Алушта — Ялта». Далі слідує найбільший відрізок вулиці, що складається з промислової зони та приватного сектора і на якому ділянка залізничних колій проходить безпосередньо вулицею[1]. Наприкінці вулиці знаходиться привокзальна площа, на якій розташовані будівля вокзалу та кінцева зупинка автобусів.
Вулиця виникла як шосе, що з'єднує місто Мелітополь із залізничною станцією, і з кінця XIX століття називалася Вокзальною.
7 жовтня 1899 року представники, що оглядали місце на Вокзальній вулиці, запропоноване видатним земським лікарем Андрієм Корвацьким для будівництва нової земської лікарні, повідомили земським зборам: «Запропоноване місце є двома дуже крутими схилами, і один із схилів сильно забруднений гноєм… Приведення цього місця в прийнятний для будівництва на ньому лікарні стан вимагатиме дуже великих витрат»[2]. На що збори ухвалили: «Більше місць для лікарні не шукати та уповноважити Управу приступити до заготівлі матеріалів для будівництва лікарні на ділянці землі (2 десятини поблизу в'язниці), купленої у Піщанського сільського товариства за 5000 руб.»
24 травня 1919 року на Вокзальній вулиці в будинку Маслянського відкрився Робочий клуб групи анархістів «Набат»[2].
25 жовтня 1921 року, ще за життя М. В. Фрунзе, вулиця була перейменована на його честь[3].
Протягом років німецької окупації 1941—1943 років вулиці повернули назву Вокзальна[3].
У 1950 році закрили залізничний цвинтар по вулиці Фрунзе через повне використання земельних ділянок[4].
У 1954 році до святкування 300-річчя возз'єднання України з Росією на розі вулиці Фрунзе та проспекту Богдана Хмельницького встановили пам'ятник Богдану Хмельницькому[5]. До Другої світової війни вулиця Фрунзе тут була вузькою, в 1950-ті роки її розширили. Але вона з'єднувалася з проспектом крутою дугою з підйомом, і тут траплялося особливо багато аварій. На початку 1970-х років перехрестя реконструювали, а пам'ятник Богдану Хмальницькому перенесено на перехрестя проспекту Богдана Хмельницького з вулицею Вакуленчука[6].
13 серпня 1954 року виконком затвердив акт приймання одноповерхової будівлі Мелітопольської автостанції на розі вулиць Фрунзе та Сталіна (нинішня Ломоносова)[2].
21 березня 2016 року розпорядженням № 115 голови Запорізької обласної державної адміністрації вулиця Фрунзе отримала нову назву — вулиця Гетьмана Сагайдачного[7].
7 квітня 2023 року, під час Російського вторгнення в Україну, російська окупаційна влада Мелітополя видала наказ про повернення вулиці імені Фрунзе[8].
- старовинний паровоз;
- пам'ятник Леніну (демонтований 5 червня 2015)[9];
- сквер «Площа Слівен»;
- бюст Фрунзе.
- залізничний вокзал;
- медичне відділення Придніпровської залізниці;
- пішохідний міст на Юрівку через територію вокзалу;
- залізничні колії, що йдуть уздовж вулиці на олійноекстракційний завод і завод будматеріалів.
- ВАТ «Мелітопольський елеватор»;
- ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»;
- ТОВ «Мелітопольміськпаливо» (вугільний склад);
- корпус заводу ВАТ «Мелітопольпродмаш» (лінії розливу алкогольних та безалкогольних напоїв).
- санітарно-епідеміологічна станція;
- ветеринарна клініка «Айболить»;
- школа № 23.
_1.JPG) |
.JPG) |
.JPG) |
.JPG) |
| вид на вокзал з пішохідного мосту | паровоз біля вокзалу | пам'ятник Леніну (демонтовано 5 червня 2015 р.) | бюст Фрунзе |
.JPG) |
 |
.JPG) |
.JPG) |
| ДК «Залізничник» (юридична адреса на вул. Чайковського) | відрізок вулиці за привокзальною площею | санітарно-епідеміологічна станція | згоріла будівля заводу «Мелітопольпродмаш» |
 |
 |
 |
 |
| проїжджа частина | елеватор (вид з боку Лінійної вулиці) | біля території заводу «Мелітопольпродмаш» | ділянка вулиці у старій частині міста |
- ↑ Мелітополь. План міста. Масштаб 1:17000. — Київ: Картографія, 2005, 2008(укр.).
- ↑ а б в Крылов Н. В., Крылова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2014 год. Календарь и краткие справки» — Мелитополь, «Мелитополь», 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2014.
- ↑ а б Н. В. Крылов. Улицы Мелитополя. Историко-географический словарь. — Мелитополь : Издательский дом МГТ, 2011. — 300 прим.(рос.)
- ↑ Крылов Н. В., Крылова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2015 год. Календарь и краткие справки» — Мелитополь, «Мелитополь», 2014.
- ↑ Воловник, Семён. Мелитополь, 1954 // Мелитопольские ведомости. — . — Вип. 126 (455).
- ↑ Питишкина, Наталья. Всё тогда было по-другому... // Мелитопольские ведомости. — . — С. 11.
- ↑ Распоряжение № 115 от 21 марта 2016 года главы Запорожской областной государственной администрации (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
- ↑ У Мелітополі окупанти оприлюдили нові назви вулиць. РІА Мелітополь. 13 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
- ↑ В Мелитополе демонтировали памятники Ленину. Архів оригіналу за 28 липня 2015. Процитовано 4 травня 2016.
