Очікує на перевірку

Вулиця Городницька (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Городницька
Львів
Городницька біля вулиці Замарстинівської
Городницька біля вулиці Замарстинівської
Городницька біля вулиці Замарстинівської
МісцевістьЗамарстинів
РайонШевченківський
Колишні назви
Огородницька, Гартнерґассе, Городнича
польського періоду (польською)Ogrodnicka
радянського періоду (українською)Городнича
Загальні відомості
Протяжність1,3 км
Координати початку49°51′31.6″ пн. ш. 24°01′37.8″ сх. д. / 49.858778° пн. ш. 24.027167° сх. д. / 49.858778; 24.027167
Координати кінця49°51′50.3″ пн. ш. 24°02′39.3″ сх. д. / 49.863972° пн. ш. 24.044250° сх. д. / 49.863972; 24.044250
поштові індекси79019[1]
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr3624327
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Городницька у Вікісховищі

Ву́лиця Городни́цька — вулиця в Шевченківському районі Львова, в місцевості Замарстинів. Починається від вулиці Замарстинівської (неподалік від перехрестя з вулицею Липинського) і простягається на північний схід до вулиці Промислової. Довжина вулиці — близько 1,3 км. Прилучаються вулиці Квітова, Тучапського, Бориса Тена, Сінна, Весняна, Заповітна, Богдана Януша та Бетховена

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла наприкінці XIX століття, не пізніше 1903 року отримала назву Огородницька(пол. Ogrodnicka)[2], адже мешканці цієї місцевості займалися городництвом і садівництвом[3]. У роки нацистської окупації, з 1943 року по липень 1944 року мала назву Гартнерґассе. За радянських часів, у 1946 році назву уточнили на Городничу. У 1993 році затверджено сучасний варіант назви.

У другій половині XX століття до Городницької приєднали вулицю На Ґабріелівці[4].

У 2011 році західна частина Городницької (приблизно половина всієї протяжності вулиці) була капітально відремонтована: укладено нове асфальтне покриття, облаштовано тротуари та пішохідні переходи.

Забудова

[ред. | ред. код]

Західна частина вулиці забудована переважно приватними домами, є також невелика кількість дво- і триповерхових будинків на кілька квартир, зведених у 1950-х роках. Східна частина — від перехрестя з вулицями Бетховена і Богдана Януша до вулиці Промислової — пролягає через промислову зону та невеликі пустирі. Цей відтинок вулиці (в тому числі проїжджа частина) перебуває у занедбаному стані.

Будинок № 5 — двоповерхова чиншова кам'яниця, зведена у 1890-х роках. Одноповерхові будинки № 4, № 17, № 19 і № 29 — зразки типової приміської забудови межі XIX—XX століть[5]. Будинок № 26 зведений у стилі сецесії. Будинки № 31 і № 52 зведені у міжвоєнний період[4].

Під № 7 у 1950-х роках розташовувався миловарний завод, під № 49 у радянський період діяла львівська фабрика перо-пухового виробництва[3].

Деякі підприємства і державні установи

[ред. | ред. код]
  • Санітарно-епідеміологічна станція Шевченківського району
  • Природоохоронна прокуратура Львівської області
  • Автобаза — ВАТ «ЛАТП-14630»

Фотографії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ukrposhta.ua — офіційний сайт Укрпошти (укр.)
  2. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 17.
  3. а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 489.
  4. а б Довкола Високого Замку, 2010, с. 187.
  5. Довкола Високого Замку, 2010, с. 186.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]