Вєтрова Марія Федосіївна

Вєтрова Марія Федосіївна
Вєтрова Марія Федосіївна
Народилася	3 січня 1870; Солонівка, Городнянський район, Україна
Померла	12 лютого 1897 (27 років); Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	політична діячка, революціонерка, вчителька
Alma mater	Вищі жіночі курси і гімназія
Партія	Народна воля
Конфесія	православ'я
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вєтрова.

Вєтрова Марія Федосіївна (рос. Мария Федосьевна Ветрова, 1870, Солонівка – 24(12) лютого 1897) — українська революціонерка родом із Гетьманщини, акторка українських театрів, вчителька. Вчинила акт самоспалення у Петропавловській фортеці Санкт-Петербурга, спричинивши так звані «вєтровські демонстрації» у найбільших містах Російської імперії. Особисто знайомий з нею Борис Грінченко відгукнувся віршем «Марусі Вітровій, мучениці, що спалила сама себе у Петропавловській тюрмі у Петербурзі», надрукованим 1897 у часописі «Житє і слово» на додаток до написаного Миколою Вороним некролога.

Біографія

Народилася в с. Солонівка Чернігівської губернії (нині село Городнянського району Чернігівської обл.), за іншими даними, в м. Чернігів. Була позашлюбною дитиною Ганни Вєтрової, дружини станового малоросійського козака.

Виховувалась у сирітському будинку.

1888 закінчила Чернігівську жіночу гімназію. Викладала в народній школі. Виступала в українській трупі Миколи Садовського.

Від 1894 навчалась на Вищих жіночих курсах у м. Санкт-Петербург. Входила до народницького гуртка.

Вночі з 2 на 3 січня 1897 (з 21 на 22 грудня 1896) заарештована за звинуваченням у зберіганні антиурядових видань, підозрювана в причетності до Лагтинської підпільної друкарні «Групи народовольців».

20(08) лютого 1897, будучи ув'язненою в Трубецькому бастіоні Петропавловської фортеці, вчинила самоспалення й понад три доби перед смертю страждала з тяжкими опіками. Таємно похована на петербурзькому Преображенському цвинтарі.

Звістка про цю трагедію викликала багатолюдні, переважно студентські, «вєтровські демонстрації» у С.-Петербурзі (за підтримки М. Бекетова, М. Кареєва, В. Ламанського, С. Платонова, Н. Котляревського), Москві та Києві.

Низкою конспіративних організацій було видано прокламації з приводу загибелі В. Особисто знайомий з нею Борис Грінченко відгукнувся віршем «Марусі Вітровій, мучениці, що спалила сама себе у Петропавловській тюрмі у Петербурзі», надрукованим 1897 у часописі «Житє і слово» на додаток до написаного Миколою Вороним некролога.

Джерела

Усенко П.Г. Вітрова (Вєтрова) Марія Федосіївна (Тодосівна) [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.