Перейти до вмісту

Вів Соломон-Отабор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Вів Соломон-Отабор
Вів Соломон-Отабор
Вів Соломон-Отабор
Вів Соломон-Отабор у футболці
ЦСКА (Софія) (2019)
Особисті дані
Повне ім'я Вів Ефоса Соломон-Отабор[1]
Народження 2 січня 1996(1996-01-02)[2] (29 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Лондон, Велика Британія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 175 см
Вага 77 кг
Громадянство Англія Англія
Позиція вінгер
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Рух» (Л)
Номер 27
Юнацькі клуби


2012–2014 		Англія «Гемптон енд Річмонд Боро»
Англія «Крістал Пелес»
Англія «Бірмінгем Сіті»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2014–2019 Англія «Бірмінгем Сіті» 33 (2)
2014 → Англія «Оксфорд Сіті» 12 (1)
2017 → Англія «Болтон Вондерерз» 4 (0)
2017–2018 → Англія «Блекпул» 44 (5)
2019 → Англія «Портсмут» 7 (1)
2019–2020 Болгарія ЦСКА (С) 19 (1)
2020–2021 Англія «Віган Атлетік» 28 (2)
2021–2022 Шотландія «Сент-Джонстон» 7 (0)
2022– Україна «Рух» (Л) 27 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 1 червня 2023.

Вів Соломон-Отабор (англ. Viv Efosa Solomon-Otabor; нар. 12 січня 1996, Лондон, Англія) — англійський футболіст нігерійського походження, вінгер клубу «Рух» (Львів).

Приєднався до «Бірмінгем Сіті» у віці 16 років, у дорослому футболі дебютував 2014 року в оренді в клубі Національної конференції Північ «Оксфорд Сіті». Вперше зіграв за «Бірмінгем» у Кубку ліги в серпні 2015 року, а в 2016/17 років перебував в оренді в клубах Першої ліги «Болтон Вондерерз», у сезоні 2017/18 років — за «Блекпул», у сезоні 2018/19 років — за «Портсмут». Провів 33 матчі у чемпіонаті за Бірмінгем і відмовився від їх пропозиції про новий контракт у 2019 році. Він провів сезон 2019/20 років в болгарському клубі Першої ліги ЦСКА (Софія), а потім повернувся в Англію на сезон з іншим клубом Першої ліги, «Віган Атлетік».

Соломон-Отабор народився в Англії в сім'ї нігерійців, а в жовтні 2019 року залишився на лаві запасних в одному з матчів національної збірної Нігерії.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Соломон-Отабор народився в Лондоні в сім'ї вихідців з нігерійського штату Едо[3]. Племінник гравця збірної Нігерії Томпсона Оліхи, а його батько Віктор-Бенкс Отабор грав на батьківщині за «Бендел Іншуренс», ННПК та «Ігл Ойл»[4]. Навчався у школі Єпископа Томаса Гранта в Стітемі, а в дитинстві вболівав за «Манчестер Юнайтед»[5].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

В юні роки Соломон-Отабор грав у футбол за «Гемптон енд Річмонд Боро»[5], навчався в академії «Крістал Пелес»[6], перед тим, як у липні 2012 року підписав юнацький контракт з «Бірмінгем Сіті». У лютому 2014 року приєднався до клубу Національної конференції Північ «Оксфорд Сіті» оренду як гравець молодіжного складу до кінця сезону[7]. Зіграв 12 матчів у чемпіонату, зокрема 7 — у складі стартової одинадцяти, та відзначився одним голом на виїзному (2:0) поєдинку з «Глостер Сіті», а «Оксфорд Сіті» фінішував 20-м.

У червні 2014 року Соломон-Отабор підписав свій перший професіональний контракт з «Бірмінгемом» на один рік, з можливістю продовження ще на один рік[8]. У листопаді він описав свої сильні сторони як швидкість, дриблінг та вміння грати обома ногами[3]. Став основним гравцем молодіжного складу протягом сезону, а також став членом команди, яка виграла Кубок старого Бірмінгема. Тренер молодіжної команди (U-21) Річард Біл вважав, що гравець має потенціал для переходу до першої команди, але йому потрібно більше працювати над оборонними аспектами гри[9].

«Бірмінгем Сіті»

[ред. | ред. код]
Вів Соломон-Отабор у футболці «Бірмінгем Сіті» у 2016 році

«Бірмінгем Сіті» активував опцію продовження ще на один рік, продемонстрував достатній прогрес під час передсезонної підготовки та на початку сезону 2015/16 років, тому менеджер Гері Роветт вирішив залишити його в клубі замість того, щоб знову відправити в оренду. Роуетт відзначив його фізичний розвиток та покращену роботу в обороні, оцінив як «ймовірно, найшвидшого гравця, який у нас є в команді», і підкреслив, що він «підсмажував захисників першої команди на тренуваннях»[10]. 25 серпня 2015 року «Соломон-Отабор» отримав командний номер «з метою участі» у домашньому матчі другого раунду Кубку Ліги з «Джиллінгемом». Вів зіграв у вище вказаному матчі, вийшов на 77-й хвилині на заміну в другому таймі замість Кобі Артура. «Бірмінгем» переміг з рахунком 2:0[11]. У Футбольній лізі дебютував 15 вересня в домашньому поєдинку проти «Ноттінгем Форест», в якому замінив на останні десять хвилин Девіда Коттерілла протягом останніх десяти хвилин, але «Бірмінгем» зазнав першої поразки в сезоні[12].

7 листопада за рахунку 3:2 на користь «Бірмінгема» в поєдинку проти «Фулгема» Соломон-Отабор вийшов на 80-й хвилині замість Хона Торала. Вже в компенсований час він відзначився своїм першим професіональним голом, одиночний удар, який завершив перемогу з рахунком 5–2: після проходу з лівого флангу[13], «акуратний поворот, який залишив Річарда Стірмана на спині, супроводжувався клінічним завершенням»[14]. Після дванадцяти виходів на заміну у всіх турнірах дебютував у стартовому складі 28 грудня, у виїзному поєдинки проти «Мілтон-Кінз Донз», замінив Демарая Грея, якому надали відпочинок. The Milton Keynes Citizen повідомив, що «Донс» пощастило не отримати пенальті, коли захисник зіграв рукою, щоб перервати пас Соломона-Отабора на 36-й хвилині. Роветт «вважав, що Вів виглядав трохи нервовим, що зрозуміло, але він наполегливо працював у другому таймі і вніс свій внесок у деякі моменти й, безумовно, виступ… Кожен раз, коли він виходить на поле, він робить те, про що ми його просимо; він тримається навпроти, перекидає м'яч, займає на хороші позиції»[15].

Він залишився в стартовій одинадцятці й на наступний матч, вдома з «Брентфордом», а Грей збирався завершити свій трансфер до «Лестер Сіті» з Прем'єр-ліги[16], а через декілька днів підписав контракт на три з половиною роки, термін дії якого закінчувся наприкінці сезону 2018/19 років. Це були його єдині виступи у стартовому складі; протягом сезону він зіграв ще одинадцять матчів, але в усих випадках виходив з лави запасних. Тим не менш, вдала гра принесли йому клубну нагороду «Молодий гравець сезону» у 2015/16 років.

Виступи в оренді

[ред. | ред. код]

Протягом 2016/17 років отримував обмаль ігрової практики, тому 31 січня 2017 року відправився в оренду до завершення сезону в клуб Першої Ліги «Болтон Вондерерз». Головний тренер «Бірмінгема» Джанфранко Дзола сподівався, що йому вдасться перейти з позиції вінґера в нападники[17]. Проте до завершення оренди встиг зіграти лише чотири матчі, в усих випадках виходив на поле з лави запасних[18].

Наприкінці липня 2017 року орендну угоду з «Блекпулом» (до 6 січня 2018 року), який нещодавно перейшов до Першої ліги. Дебютував за нову команду в другому таймі першого туру[19], й продемонстрував те, що Blackpool Gazette назвала «жвавим» виступом у наступному матчі, у Кубку Футбольної ліги програному на виїзді «Віган Атлетік»[20]. Регулярно грав у першій половині сезону, тому його оренду продовжили до кінця сезону[21]. Загалом провів 47 матчів (44 з яких — у Першій лізі), в яких звідзначився п'ятьма голами[19].

На початку сезону 2018/19 років Бірмінгем помірно використовував Соломон-Отабор після Хоти, Жака Магоми та орендованого Коннора Магоні. Востаннє виступав за команду у листопаді проти «Галл Сіті»: вийшов у першому таймі замість травмованого Хоти, але вжен на 65-й хвилині й сам був замінений. 31 січня 2019 року відправився в оренду до завершення сезону в клуб Першої ліги Англії «Портсмут»[22]. Проте основним гравцем так і не став[23]: провів сім матчів у чемпіонаті, відзначився одним голом, а також зіграв в обох матчах півфіналу плей-оф Англійської футбольної ліги, в якому «Портсмут» поступився «Сандерленду»[24].

ЦСКА (Софія)

[ред. | ред. код]

Після повернення в «Бірмінгем» клуб запропонував йому новий однорічний контракт[25], який Вів відхилив й уклав 3-річну угоду з представником Першої ліги Болгарії ЦСКА (Софія)[26]. Загалом провів 22 матчі у всіх турнірах. Відзначився одним голом у 19 матчах Першої ліги та представляв ЦСКА в Лізі Європи, перш ніж у середині березня 2020 року через пандемію COVID-19 болгарські футбольні змагання призупинили. Під час перерви контракт Соломона-Отабора розірвали через фінансові причини[27].

Після скандального міжнародного матчу між Англією та Болгарією в жовтні 2019 року він став мішенню для расистських висловлювань з боку прихильників обох вище вказаних збірних, а також фанів його ж команди; сам клуб висловився на підтримку гравця[28].

«Віган Атлетік»

[ред. | ред. код]

4 вересня 2020 року підписав короткострокову угоду з «Віган Атлетік», який незадовго до цього вилетів до Першої ліги Англії та потрапив під «адміністрування»[29]. Дебютував за нову команду вже наступного дня, в програному (2:3) виїзному поєдинку Кубку Футбольної ліги проти «Флітвуд Таун»[30]. 5 жовтня 2020 року продовжив контракт з «Віганом» до січня 2021 року[31], але незабаром після цього він пошкодив щиколотку, гравцеві потрібна була операція, а контракт Віва закінчився, перш ніж він зміг знову грати. Наприкінці січня 2021 року продемонстрував «Вігану» свою працездатність та знову підписав контракт з клубом до кінця сезону й повернувся на футбольне поле 6 лютого[32]. 9 березня відкрив рахунок у переможному (2:0) поєдинку проти «Плімут Аргайл»[33]. Завершив сезон з 2-ма голами в 31-му матчі в усих турнірах[34]. «Віган» зробив Соломону-Отабору пропозицію щодо умов трудової угоди на майбутній сезон, але гравець не приймав її до завершення діючого контракту, термін дії якого завершився наприкінці червня[35].

«Сент-Джонстон»

[ред. | ред. код]

24 листопада 2021 року підписав короткостроковий контракт із клубом шотландського Прем'єршипу «Сент-Джонстон», до січня 2022 року[36]. Після двох виходів у стартовому складі та п'яти на заміну, покинув клуб після завершення контракту[37].

«Рух» (Львів)

[ред. | ред. код]

Наприкінці січня 2022 року вільним агентом перейшов до «Руху»[38].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

У червні 2015 року Соломона-Отабора запросили на перегляд до олімпійської збірної Нігерії[6], Вів тренуввся з командою перед їх виступом на Всеафриканських ігор 2015 року.

У жовтні 2019 року отримав свій перший виклик до національної збірної Нігерії, щоб замінити травмованого Семуеля Калу в товариському матчі проти Бразилії в Сінгапурі[39]. Проте на футбольному полі Вів так і не з'явився[28].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]
Станом на 26 грудня 2021
Матчі та голи по клубах, сезонах та змаганнях
Клуб Сезон Ліга Нац. кубок[a] Кубок ліги[b] Інші Загалом
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Бірмінгем Сіті» 2013–14 Чемпіоншип 0 0 0 0 0 0 — 0 0
2014–15 Чемпіоншип 0 0 0 0 0 0 — 0 0
2015–16[40] Чемпіоншип 22 1 1 0 2 0 — 25 1
2016–17[18] Чемпіоншип 3 0 1 0 1 0 — 5 0
2017–18[19] Чемпіоншип 0 0 0 0 0 0 — 0 0
2018–19[24] Чемпіоншип 8 1 1 0 1 0 — 10 1
Загалом 33 2 3 0 4 0 — 40 2
«Оксфорд Сіті» (оренда) 2013–14 Північна Конференція 12 1 — — 12 1
«Болтон Вондерерз» (оренда) 2016–17[18] Перша ліга 4 0 — — 0 0 4 0
«Блекпул» (оренда) 2017–18[19] League One 44 5 1 0 1 0 1[c] 0 47 5
«Портсмут» (оренда) 2018–19[24] League One 7 1 — — 3[d] 0 10 1
ЦСКА (Софія) 2019–20 Перша ліга 19 1 2 0 — 1[e] 0 22 1
«Віган Атлетік» 2020–21[34] Перша ліга 28 2 0 0 1 0 2[c] 0 31 2
«Сент-Джонстон» 2021–22[41] Прем'єршип Шотландії 7 0 0 0 — — 7 0
Усього за кар'єру 154 12 6 0 6 0 7 0 173 12
  1. ↑ Включаючи матчі кубку Англії, кубку Болгарії, кубку Шотландії
  2. ↑ Включаючи матчі Футбольна ліга/Кубку АФЛ та кубку шотландської ліги
  3. ↑ а б Матч(і) в Трофеї ФЛ
  4. ↑ Один матч у Трофеї ФЛ, два матчі в плей-оф Першої ліги
  5. ↑ Матчі в Лізі Європи УЄФА

Досягнення

[ред. | ред. код]

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Notification of shirt numbers: Wigan Athletic (PDF). English Football League. с. 75. Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
  2. ↑ а б Transfermarkt.de — 2000.
  3. ↑ а б Birmingham City starlet opts for Nigeria. Soccer Laduma. 6 листопада 2014. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 25 серпня 2015.
  4. ↑ Birmingham starlet, Solomon-Otabor to join Flying Eagles. Complete Sports. Nigeria. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
  5. ↑ а б Blue kid on the block – Viv Solomon. Birmingham City F.C. 4 вересня 2013. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 24 серпня 2015.
  6. ↑ а б Dick, Brian (5 червня 2015). Birmingham City youngster could be heading to next year's Olympics. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 серпня 2015.
  7. ↑ Oxford City loan move for Solomon-Otabor. Birmingham City F.C. 25 лютого 2015. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 25 серпня 2015.
  8. ↑ Blues sign-up Viv Solomon-Otabor. Birmingham City F.C. 16 червня 2014. Архів оригіналу за 16 червня 2014. Процитовано 10 лютого 2015.
  9. ↑ Dick, Brian (28 квітня 2015). Find out what Viv Solomon-Otabor must do to make him first team ready. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  10. ↑ Dick, Brian (25 серпня 2015). Birmingham City boss Gary Rowett predicts 'huge' future for Viv Solomon-Otabor. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 28 серпня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  11. ↑ U21s travel to Bolton. Birmingham City F.C. 24 серпня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  12. ↑ Dick, Brian (15 вересня 2015). Birmingham City 0 Nottingham Forest 1. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2015.
  13. ↑ Report: Fulham 2 Blues 5. Birmingham City F.C. 7 листопада 2015. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 22 листопада 2015.
  14. ↑ Dick, Brian (7 листопада 2015). Birmingham City analysis: Back on track; Why Jon Toral is vital for Blues; Other things we learned. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 22 листопада 2015.
  15. ↑ Reaction: Blues 1 MK Dons 0. Birmingham City F.C. 28 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2015.
  16. ↑ Birmingham City 2–1 Brentford. BBC Sport. 2 січня 2016. Архів оригіналу за 14 лютого 2016. Процитовано 10 травня 2016.
  17. ↑ Dick, Brian (31 січня 2017). Birmingham City transfers: Viv Solomon-Otabor completes Bolton Wanderers loan move. Birmingham Mail. Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
  18. ↑ а б в Матчі, які зіграв Вів Соломон-Отабор у сезоні 2016/2017. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 7 травня 2017.
  19. ↑ а б в г Матчі, які зіграв Вів Соломон-Отабор у сезоні 2017/2018. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 22 травня 2018.
  20. ↑ Wigan Athletic 2 Blackpool 1: Five things we learned. Blackpool Gazette. 9 серпня 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  21. ↑ Solomon-Otabor sees Blackpool loan extended. Birmingham City F.C. 22 грудня 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 22 грудня 2017.
  22. ↑ Solomon-Otabor arrives on loan. Portsmouth F.C. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  23. ↑ Rooney, Will (17 травня 2019). Why Portsmouth fell short against Sunderland in the play-offs – an autopsy of what went wrong in the second leg. The News. Portsmouth. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
  24. ↑ а б в Матчі, які зіграв Вів Соломон-Отабор у сезоні 2018/2019. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 17 травня 2019.
  25. ↑ New contract offers to Blues duo. Birmingham City F.C. 17 травня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
  26. ↑ Busari, Niyi (14 липня 2019). Viv-Solomon Otabor seals 3-year contract deal with CSKA Sofia. BSN Sports. Nigeria. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
  27. ↑ Solomon-Otabor recalls sickening abuse he received while playing for CSKA Sofia. GhanaSoccernet. 6 червня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  28. ↑ а б Unwin, Will (27 березня 2020). Viv Solomon-Otabor: the player who took a risk with Bulgaria move. The Guardian. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  29. ↑ Signings: Latics bring in Dan Gardner and Viv Solomon-Otabor. Wigan Athletic F.C. 4 вересня 2020. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 4 вересня 2020.
  30. ↑ Yaffe, Simon (5 вересня 2020). Fleetwood Town 3 Wigan Athletic 2: Joey Barton's players battle back for Carabao Cup victory. Blackpool Gazette. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 13 вересня 2020.
  31. ↑ Viv Solomon-Otabor and Dan Gardner extend Latics contracts. Wigan Athletic F.C. 5 жовтня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  32. ↑ Kendrick, Paul (1 лютого 2021). Fan reaction led to Viv Solomon-Otabor returning to Wigan Athletic. Wigan Today. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
    Kendrick, Paul (5 лютого 2021). Welcome return to the fold for Wigan Athletic gamebreaker. Wigan Today. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  33. ↑ Kendrick, Paul (10 березня 2021). Perfect symmetry of Wigan Athletic's star's return. Wigan Today. Процитовано 10 березня 2021.
  34. ↑ а б Матчі, які зіграв Вів Соломон-Отабор у сезоні 2020/2021. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 1 липня 2021.
  35. ↑ Kendrick, Paul (26 травня 2021). Wigan Athletic retained list is out!. Wigan Today. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
    Kendrick, Paul (28 червня 2021). Signings will continue until season 'and beyond' – Wigan Athletic chief. Wigan Today. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
  36. ↑ St Johnstone F.C. [@StJohnstone] (24 листопада 2021). The Club are please to announce the signing of former Wigan forward Viv Solomon-Otabor until January (Твіт). Процитовано 24 листопада 2021 — через Твіттер.
  37. ↑ Nicolson, Eric. Zak Rudden is a 'fantastic player' but St Johnstone boss Callum Davidson is also 'looking elsewhere'. The Courier. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
  38. ↑ Рух підписав англійського вінгера Соломон-Отабора. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 6 лютого 2022.
  39. ↑ Dede, Steve (7 жовтня 2019). CSKA Sofia forward Viv Solomon-Otabor gets debut Super Eagles call-up to replace injured Samuel Kalu for Brazil friendly. Pulse NG. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  40. ↑ Матчі, які зіграв Вів Соломон-Отабор у сезоні 2015/2016. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 7 травня 2016.
  41. ↑ Матчі, які зіграв Вів Соломон-Отабор у сезоні 2021/2022. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 27 грудня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вів_Соломон-Отабор&oldid=44978898