Військово-повітряні сили Естонії (1918—1940)
| Військово-повітряні Сили Естонії | |
|---|---|
 Емблема ВПС Естонії | |
| На службі | 1918—1940 |
| Країна |  Естонія |
| Вид | Повітряні сили |
| Тип | Збройні сили Естонії |
| У складі | Міністерство оборони Естонії |
| Штандарт | блакитний |
| Війни/битви | Громадянська війна в Росії Війна за незалежність Естонії |
| Авіація | |
| Ударні літаки | Potez 25 |
| Бомбард. | Short Type 184 White and Tompson NT.2 Friedrichshafen F 41 De Havilland DH-9 Halberstadt C V Potez 25 |
| Винищувачі | Sopwith Camel F-1 SPAD S.VII Gourdou-Leseurre GL-2 Bristol Bulldog |
| Розвідники | RAF B.E.2c Hawker Hart Henschel Hs 126 PN-3 PTO-4 |
| Навчальні літаки | Avro 504 Avro Tutor Type 621 PON-1 Miles M.14 Magister PTO-4 |
Військово-повітряні сили Естонії — один з трьох родів військ в Збройних силах Естонії, що існував у період 1918–1940 років.
Основою для створення Збройних сил Естонії стали деякі частини, що були сформовані в ході Першої світової війни. За розпорядженням Тимчасового уряду Естонії у квітні 1917 року почалося створення перших естонських підрозділів національної армії. У листопаді 1918 року був сформований льотний загін, у грудні перетворений в роту, а в березні 1919 року — в авіаційний загін. Парк авіації складався з літаків, що залишилися від російської армії, Північно-Західної (білогвардійської) армії Юденича, наданих Фінляндією та Великою Британією, а також захоплених трофеями. До кінця 1919 року Військово-Повітряні Сили Естонії налічували до 40 літаків[1].
.png)
У 1921 році військово-повітряні сили, що стали окремим родом військ, сформували авіаційний полк, що базувався в Таллінні і підпорядковувався, при цьому, Штабу внутрішніх військ. Наступне розширення естонських військово-повітряних сил припав на 1930 рік. Талліннський авіаполк був розгорнутий в окремі дивізіони[2].
2 березня 1939 уряд Естонії уклав з англійською фірмою «Wikkers Supermarme» контракт на поставку дванадцяти літаків «Спитфайр» на суму 151 255 фунтів стерлінгів. Перші два літаки повинні були бути передані до 31 серпня того ж року, наступні два — до 29 лютого 1940 року і ще вісім — до 30 червня 1940 року.
Вже 11 липня 1939 року до відправлення в Естонію були готові «Спітфайри» Mk. I L1046 і L1037. Однак через загальну нестабільність ситуації, що склалася в Європі до кінця літа, англійський уряд спочатку призупинив виконання контракту, а потім 13 вересня 1939 року розірвав його і реквізував обидва «Спитфайра», які призначалися Естонії.
На 1940 рік, у зв'язку з закупівлею нової техніки планувалося провести переформування Збройних сил (і авіації, в тому числі). Однак, у зв'язку з анексією Естонії СРСР плани не були втілені в життя. На період зовнішньої експансії СРСР ВПС Естонської республіки налічували 42 літаки[3].
Після реформ і реорганізацій 1930 року ВПС Естонії складалися з наступних частин:
- авіаційна база
- льотна школа
- окремий дивізіон Таллінн
- окремий дивізіон Раквере
- окремий дивізіон Тарту
- Управління ППО, якому підпорядковувалися Авіація і Артилерійська група ППО (сформована в ході тих же перетворень 1930).
У 1932 році був створений Загін морської авіації, для виконання розвідувальних польотів над територіальними водами Естонії у Балтійському морі. Дана штатна одиниця була розформована у 1939 році в зв'язку з недостатністю авіаційного парку.
На озброєнні ВПС Естонії до 1935 року не було власної техніки. Всі зразки авіапарку були або трофейними або придбаними у міжвоєнний період для посилення обороноздатності держави.
Так, ВПС Естонії у своєму складі мали:
- 5 розвідувальних літаків Hawker Hart (Велика Британія)
- 7 розвідувальних літаків Henschel Hs 126 (Німеччина)
- британські літаки Avro 504, Short Type 184, RAF B.E.2c, White and Tompson NT.2, Sopwith Camel F-1, De Havilland DH-9, Halberstadt C V, Armstrong Whitworth Siskin Mk.III, Bristol Bulldog, Avro Tutor Type 621
- німецькі літальні апарати Friedrichshafen F 41, DFW C V
- французькі літаки SPAD S.VII та Gourdou-Leseurre GL-2, Potez 25
- чехословацький літак Letov S-328[4]
З 1935 року у ВПС Естонії почали надходити зразки розробленої в країні власної авіатехніки. Так, станом на 1939 рік на озброєнні ВПС країни знаходилося 7 літальних апаратів власного виробництва. Серед них:
- 4 PON-1 (1935 рік випуску)
- 2 PTO-4 (1938 рік випуску)[5]
- 1 Post & Neudorf PN-3 (1939 рік випуску)[6]
1 вересня 1919 року була заснована національна Льотна школа. Її перші випускники (17 осіб) поповнили лави ВПС у 1921 році. В цілому, з 1919 по 1940 роки льотну школу пройшли 457 осіб. З них: 177 пілотів, 37 спостерігачів, 235 механіки авіації і 8 зброярів[3].
ВПС Естонії частково увійшли в РСЧА під назвою 22-й корпусного авіазагону, а ще частина була відтворена вже 1941 року як Спеціальна ескадрилья Бушманна у складі Люфтваффе[7].
- ↑ Авиация Гражданской войны. Eesti Õhuvägi в эстонской войне за независимость. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ Эстония. Энциклопедический справочник. — Издательство Эстонской энциклопедии. Таллин. 2008.
- ↑ а б В. Морозов. Авиация Эстонии /Наши соседи/ Зефиров М. В. Асы Второй мировой войны: Союзники Люфтваффе: Эстония. Латвия. Финляндия. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003
- ↑ Aviadejavu. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ Історія авіації. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ Андрей Крумкач. Ближний фронтовой разведчик/тренировочный самолёт Post & Neudorf PN-3
- ↑ Зефиров М. В. Асы Второй мировой войны: Союзники Люфтваффе: Эстония. Латвия. Финляндия. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.
- Андрей Крумкач. Ближний фронтовой разведчик \ тренировочный самолёт Post & Neudorf PN-3
- Airwar.valka.cz. Muzeum. AirWar — Aviotehase PN-3
- Эстония. Энциклопедический справочник. — Издательство Эстонской энциклопедии. Таллин. 2008.
- Aleks Kivinuk. Eesti sõjalised. Autasud ja rinnamärgid 1918—1940. — Tallinn: 2005.
- Авиация Гражданской войны. Eesti Õhuvägi в эстонской войне за независимость [Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- В. Морозов. Авиация Эстонии /Наши соседи/ Зефиров М. В. Асы Второй мировой войны: Союзники Люфтваффе: Эстония. Латвия. Финляндия. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.