Вікно (Коломийський район)
| село Вікно | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Івано-Франківська область | ||||
| Район | Коломийський район | ||||
| Тер. громада | Городенківська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA26080030050035354 | ||||
| Облікова картка | Вікно | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | 1453 | ||||
| Населення | 1339 | ||||
| Площа | 15,994 км² | ||||
| Густота населення | 83,72 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 78125 | ||||
| Телефонний код | +380 3430 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°39′52″ пн. ш. 25°22′23″ сх. д. / 48.66444° пн. ш. 25.37306° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
263 м[1] | ||||
| Найближча залізнична станція | Вікно | ||||
| Відстань до залізничної станції |
2 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 78103, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Городенка, вул. Шевченка Тараса, буд. 77 | ||||
| Карта | |||||
  Вікно | |||||
 Вікно | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Вікно́ — село (у 16—17 століттях містечко) в Україні на Покутті, у Городенківській міській громаді Коломийського району До 2020 адміністративно належало до Городенківського району Івано-Франківської області України та було центром однойменної сільської ради.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Городенківської міської громади.[2]
Засноване у часи Галицько-Волинської держави. Назва походить від джерела «Вікнина», яке розташоване в центрі села і не замерзає навіть взимку.
Перші згадки про Вікно стосуються 15 століття. У документі 1453 року вказано, що шляхтич Пречлавський (пол. Przecławski герба Короп або Задора) розділив свій маєток між племінниками, і одному з них дісталися села Вікно, Піддовга (пізніше повністю знищене татарами) і Чернятинці (сучасний Чернятин). У квітні 1485 року суд коломийських комірників закріпив цей розподіл[3].
1591 року Вікно згадується як містечко — «село покинув і осів у містечку Вікні тишківський отаман Влашин з сім'єю»[4]. Позначене на мапі Боплана як значний населений пункт «лат. Okena». Проте внаслідок татарського набігу 1621 року укріплене містечко Вікно зрівняне з землею[5] і знову стає селом.
У 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Галичина до 1918 року опиняється під владою Габсбургів. З середини 18 століття Вікном володіє польська шляхетська родина Ценських (гербу Помян, пол. Cieński z Cieni i z Okna h. Pomian)[6].
При переїзді у 1816 році в новозбудовану садибу до Вікна Ценські перевезли з Чернелицького замку унікальну мистецьку колекцію (твори Кранаха, Рубенса, ван Реймерсвале, Рафаеля, Менгса), книгозбірню та архів. Було закладено парк з оранжереєю.
Після реформи 1848 року (скасування панщини) активізувався розвиток сільського господарства. Наприкінці 19 століття (під час будівництва залізниці) за 2 км від села збудовано залізничну станцію «Вікняни».
На рубежі 19—20 століть у пошуках кращої долі багато малоземельних мешканців села емігрувало до Америки.
У другій половині жовтня 1884 року у Вікні побував Іван Франко[7]. Дідич села Людомір Ценський[pl] на три дні забрав заарештованого письменника з коломийської тюрми — щоби той начебто попрацював у його маєтку (поширена на той час практика). Насправді Франко був шанованим гостем.
Перебуваючи у Вікні, Франко написав листа до Івана Белея, у якому повідомляв, що передав у друк біографічний нарис про Володимира Навроцького.
Після невдачі Української революції 1917–1921 років та анексії ЗУНР Польщею нестерпне соціально-економічне становище західноукраїнських земель у її складі викликало закономірний спротив населення. Зокрема, в 1932 році у Вікні відбувся страйк сільськогосподарських робітників[8]. Польська влада відповіла на акції протесту хвилею «пацифікацій».
У 1925 році, після смерті Тадеуша Ценського, останнім дідичем села став його син Ян — згодом єдиний (таємний) єпископ латинського обряду України в радянські часи. У «золотому вересні» графський маєток пограбовано та імовірно знищено місцевим населенням, яке після подій польсько-української війни та «пацифікації» 1930 року ставилося до колишніх феодалів (польських націоналістів) із закономірною ненавистю. На базі маєтку радянською владою після Другої світової війни проведено колективізацію.
Характерні віконські прізвища: Березовський, Бутницький, Василик, Велич, Гев'юк, Кобилянський, Круць, Левко, Мартинюк, Москалюк, Муляк, Погреда, Савицький, Хома.
Назви «кутків» та місцевостей: Броварища, Долини, Залевади, Клевчуки, Солонець, Тямпа.
Церква Святого Архангела Михаїла
[ред. | ред. код]Парафіяльний храм на традиційному місці, з традиційною назвою на честь небесного покровителя села. Належить Українській православній Церкві (Київського патріархату), хоча до 1946 року був греко-католицьким. Збудований у 90-х роках 20 століття замість розібраної «під шумок»[9] і попри поодинокі протести дерев'яної церкви, пам'ятки архітектури[10] 1774 року[11]. Одним із ініціаторів будівництва був місцевий уродженець Микола Круць.
Спорудження нової Михайлівської церкви є прикладом сучасного нехлюйного ставлення до історичного надбання на Прикарпатті, коли історичні пам'ятки (в основному культового призначення) перебудовують або навіть руйнують із начебто «добрими намірами».[12]
На церковному подвір'ї ще у радянські часи влаштовано лапідарій, куди звозилися надмогильні і пам'ятні хрести зі всього села. Це врятувало їх від знищення — зокрема, хрест 1848 року на честь скасування кріпацтва. Під час будівництва нової церкви відкрито давні поховання (до 1792 року навколо церкви був сільський цвинтар).
У 19 столітті священиками були представники родин Карачевських та Осадца.
На сільському кладовищі похований місцевий уродженець, один із останніх польових командирів УПА — сотник «Грім».
Інші пам'ятки 19—20 століть — стара будівля залізничної станції «Вікняни», двоповерхова споруда в центрі села, читальня «Просвіти»[13].
- 1 травня 1849 — Станіслав Спитек Ценський (пол. Stanisław Spytek Jan Kanty Cieński z Cieni herbu Pomian), посол до Райхсрату.
- 1851 — Лешек Ценський (пол. Leszek Cieński z Cieni herbu Pomian, 1851–1913), посол до Галицького Сейму.
- 6 квітня 1856 — граф Тадеуш Целестин Ценський (пол. Tadeusz Celestyn Cieński z Cieni herbu Pomian), галицький польський політик та громадський діяч, сенатор Польської Республіки.
- 1889 — отець Михайло (Осадца), композитор, релігійний діяч, засновник і диригент хору «Боян» у Бродах.
- 29 січня 1908 — Юліан Францішек Тарнавський, олеський міський суддя, підпоручик піхоти запасу Війська Польського, жертва Катинського розстрілу.
- 1920 — Василик Ярослав Олексійович, сотник УПА «Грім».
- 9 вересня 1935 — Бутницький Іван Миколайович, ректор Тернопільського національного педагогічного університету у 1982–1984 роках.
- 18 грудня 1938 — Книшук Михайло Іванович[14]), український майстер декоративного мистецтва, скульптор. Член Національної спілки художників України (1986). Батько Данила Книшука.
- 16 вересня 1950 — Москалюк Наталія Василівна, комсомольський діяч, лауреат премії Ленінського комсомолу (Премія Ленінського комсомолу)[15].
- 1 лютого 1952 — Круць Микола Федорович, «король українського шиферу», «бронзовий призер» трійки найзаможніших прикарпатців станом на 2008 рік.
- 1969 — Кобилянський Богдан Миколайович, голова Городенківської громади (з 19 листопада 2020 року[16]). Колишній сільський голова Вікна (1998—2005 роки), голова Городенківської районної ради (2006—2015) та РДА (2015—2017), заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації (2017—2019).
- 11 лютого 1970 — Березовський Володимир Іванович, заступник голови Голосіївської районної в м. Києві держадміністрації, діяч українського молодіжного руху (очолював Союз українського студентства, Український молодіжний парламент, координаційну раду СКУМО, був першим заступником голови УНКМО).
- 10 грудня 1993 — Галай Андрій Миколайович (1993-2014), солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
-
-
отець Михайло (Осадца) -
-
-
.jpg)
-
Двір Ценських у Вікні перед 1939 роком -
Знищена церква св. Михайла у Вікні -
Поздовжний переріз і план знищеної церкви -
«Нова» церква св. Михайла у Вікні -
-
Могила сотника «Грома» -
Сільський голова Іван Березовський на робочому місці
- ↑ Погода в селі Вікно. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 1 лютого 2009.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Історія села Чернятин Городенківського району. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 27 червня 2008.
- ↑ Богдан Купчинський, «Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах)», Коломия, ВПТ «Вік», 1994
- ↑ Михайло Паньків. Топоніми, мікротопоніми, легенди як вияв етнокультурної пам'яті про татаро-турецькі набіги на Прикарпаття (XV–XVII ст.)
- ↑ Okno (2) [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.] у Географічному словнику Королівства Польського
- ↑ Хроніка перебування Івана Франка на Прикарпатті. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 січня 2013.
- ↑ Історія села Вікно Городенківського району. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 27 червня 2008.
- ↑ Середньовічна побожність. Архів оригіналу за 22 серпня 2009. Процитовано 11 серпня 2009.
- ↑ Державний реєстр нерухомих пам'яток України (пам'ятки містобудування і архітектури місцевого значення) [Архівовано 27 жовтня 2011 у Wayback Machine.], охоронний номер 677.
- ↑ Між іншим, у Верховній Раді зразка 2008 року впевнені, що пам'ятка досі існує [Архівовано 29 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (див. закон).
- ↑ Прикарпатські туристичні картинки. Страшні [Архівовано 11 червня 2008 у Wayback Machine.](укр.)
- ↑ Вікно без Просвіти [Архівовано 31 січня 2010 у Wayback Machine.](укр.)
- ↑ Помер прикарпатський художник і скульптор Михайло Книшук. Галичина. 5 травня 2022. Процитовано 11 липня 2023.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 21 травня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Керівництво Городенківської територіальної громади
- Купчинський Богдан Іванович. Вікно: Історія села від найдавніших часів до наших днів. — Івано-Франківськ : Сіверсія. — С. 2001.(укр.)
- Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych Kresach Rzeczypospolitej. — Т. 7.(пол.)
- Вікно
| Міста | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Білка • Вербівці • Виноград • Вікно • Вільхівці • Воронів • Глушків • Городниця • Далешове • Дубки • Колінки • Копачинці • Корнів • Котиківка • Кунисівці • Лука • Михальче • Монастирок • Незвисько • Новоселівка • Олієво-Корнів • Олієво-Королівка • Острівець • Передівання • Поточище • Прикмище • Пробабин • Раковець • Рашків • Репужинці • Рогиня • Росохач • Семаківці • Семенівка • Серафинці • Слобідка • Сороки • Стрільче • Тишківці • Топорівці • Торговиця • Уніж • Хвалибога • Хмелева • Чернятин • Чортовець • Ясенів-Пільний |
