Перейти до вмісту

Вікторія Герра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вікторія Герра
порт. Victoria Guerra
Ім'я при народженніВікторія Дебора ді Соза Ларк Герра
Дата народження16 квітня 1989(1989-04-16)[1][2] (35 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЛоуле, Фару, Португалія Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоПортугалія
Професіяакторка, фотомодель
Кар'єра2006 — дотепер
Нагороди«Золотий глобус[pt]» (Португалія, 2013, 2016)
«Софія[pt]» (2016)
IMDbID 2386605 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Вікторія Герра у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герра.

Вікторія Герра (порт. Victoria Guerra, (16 квітня 1989(1989-04-16) Редагувати інформацію у Вікіданих, Лоуле, Фару Редагувати інформацію у Вікіданих)) — португальська акторка та фотомодель. Лауреатка премії «Софія[pt]» національної кіноакадемії в категорії «Найкраща акторка» (2016).

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася 1989 року в Лолі в родині португальця та англійки. У 15-річному віці переїхала до Лісабона і вступила до католицької гімназії. Потім вивчала журналістику. У 17-річному віці успішно пройшла кінопроби для популярного підліткового ситкому «Полуниця з цукром[pt]» (порт. Morangos com Açúcar каналу TVI[pt][3].

Акторська кар'єра

[ред. | ред. код]

У 2006—2007 роках зіграла у 300 епізодах теленовели «Полуниця з цукром». Також активно знімалася в інших теленовелах TVI — «Очарования[pt]» (порт. Fascínios, 2007—2008), «Морська квітка (фільм)[pt]» (порт. Flor do Mar, 2008—2009) і «Море пристрасті[pt]» (порт. Mar de Paixão, 2010—2011).

4 вересня 2012 року в рамках основного конкурсу 69-го Венеціанського кінофестивалю відбулася світова прем'єра історичної драми чилійського кінорежисера Валерії Сармє'нто[en] «Лінії Веллінгтона», в якій Герра знялася з такими виконавцями, як Джон Малкович Катрін Денев, Мішель Пікколі[4].

На 18 травня 2013 року 18-й церемонії вручення португальської премії «Золотий глобус[pt]» Герра була удостоєна нагороди у категорії «Відкриття року» (порт. Revelação do Ano) — таким чином були відзначені роботи акторки у фільмі «Лінії Веллінгтона» та його трьохсерійної телевізійної версії, а також теленовелі каналу SIC «Час танцювати[pt]» (англ. Dancin' Days, 2012—2013, 342 епізоди)[5][6].

Паралельно з роботою на телебаченні акторка продовжувала співпрацювати з діячами авторського кінематографа: Герра знялася у фільмі польського режисера Анджея Жулавського «Космос», прем'єра якого відбулася 10 серпня 2015 року в рамках міжнародної конкурсної програми кінофестивалю в Локарно[7]

Великим успіхом для акторки стала картина португальського режисера Антоніу-Педру Вашконселуша[pt] «Неможливе кохання[pt]» (2015). За роль у цьому фільмі Герра у 2016 році була удостоєна премії «Софія»[8] національної кіноакадемії та португальської премії «Золотий глобус»[9].

У 2017 році акторці присуджено нагороду Shooting Stars Award[en][10], яка щорічно вручається фондом European Film Promotion десяти перспективним європейським акторам та акторкам у віці від 16 до 35 років[11]. У попередні роки Shooting Star Award присуджувалася таким діячам кінематографа, як Рейчел Вайс, Денієл Крейґ, Альба Рорвахер та Алісія Вікандер[11]. Нагорода European Film Promotion була вручена португальській акторці 13 лютого 2017 року на 67-му Берлінському міжнародному кінофестивалі[12].

Поряд зі зйомками в кіно та на телебаченні Герра також виступає на театральній сцені[13].

Модельна кар'єра

[ред. | ред. код]

В 2012 році Герра з'явилася на обкладинці листопадового номера португальської версії чоловічого журналу GQ[14].

У 2015 році виробник взуття Portuguese Shoes вибрав Герра обличчям рекламної кампанії «Найсексуальніша індустрія в Європі» (англ. The Sexiest industry in Europe), розраховану на 2016[15].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Акторка має трьох молодших братів[3] .

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Телебачення

[ред. | ред. код]
Роки Назва Роль Канал
2006—2007 Полуниця з цукром[pt] Руте Балейзан TVI
2007—2008 Чарівність Емілінья Амарал
2008—2009 Морська квітка[pt] Олівія Нету
2010—2011 Море пристрасті[pt] Ельза Тавареш
2012 Інший бік брехні Рита RTP1
2012 Відеоспостереження Вероніка
2012—2013 Час танцювати[pt] Віра Діаш SIC
2013 Одісея[pt] Насташа Кінскі (sic) RTP1
2013—2014 Зимове сонце[pt] Матілді Бівар SIC
2016—2017 Велике кохання[pt] Діана Альмейда
2017 Країна брата[pt] Сусана RTP1
2018—2019 Душа та серце[pt] Березня Соза Мелу SIC
2018—2019 3 женки[pt] Сну Абекасіш RTP1

Кіно

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
2011 Катаріна та інші () Катаріна
2011 Yakun (к/м)
2012 Лінії Веллінгтона Кларісса
2013 Реальна гра Водій
2014 Варіації Казанови[pt] Софі
2015 Космос Олена
2015 Неможливе кохання[pt] Христина
2016 Безалкогольні напої та пісні про кохання[pt] Сусана / Рожевий
динозавр
2016 Художник тіла[pt] Марі
2017 Весілля Вайлд[en] Саффрон
2018 Явище[pt] Софія
2018 Чорна книга[en] Марія-Антуанетта
2019 Варіації[pt] Роса Марія
2019 Помістя[en] Катаріна Лопу Тейшейра

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Рік Нагорода Номінація Фільми) Результат
2013 «Золотий глобус»
(Португалія) 		Відкриття року «Лінії Веллінгтона» (кіно- та
телеверсії), «Час танцювати» 		Перемога
2016 «Софія» Найкраща акторка «Неможливе кохання» Перемога
«Золотий глобус»
(Португалія) 		Найкраща
кіноакторка 		Перемога
« Орел[pt]» (Португалія) Номінація
2017 Shooting Star Award фонду European Film Promotion
2019 «Золотий глобус»
(Португалія) 		Найкраща
кіноакторка 		«Явлення» Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ а б Ana Filipe Silveira. Victoria Guerra: "Andar num colégio de freiras foi muito bom para mim" (англ.). Jornal de Notícias. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 13 січня 2019.
  4. ↑ Xan Brooks (4 вересня 2012). Linhas de Wellington – review (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 13 січня 2019.
  5. ↑ Pedro Vendeira (19 de Maio de 2013). Vencedores – XVIII Globos de Ouro (порт.). A Televisão. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  6. ↑ Victoria Guerra - Awards (англ.). Internet Movie Database. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 13 січня 2019.
  7. ↑ Cosmos (англ.). Locarno Festival. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  8. ↑ “Capitão Falcão” é o vencedor dos prémios Sophia de cinema com seis estatuetas (порт.). Expresso. 14.05.2016. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  9. ↑ Globos de Ouro 2016: Os Vencedores (порт.). Caras[en]. 6 de maio de 2016. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  10. ↑ Shooting Stars 2017 | Victoria Guerra (англ.). European Film Promotion. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  11. ↑ а б european shooting stars (англ.). European Film Promotion. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 13 січня 2019.
  12. ↑ | Berlinale | Archive | Annual Archives | 2017 | Videos - Europäische Shooting Stars 2017 (англ.). Berlinale - Berlin International Film Festival. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 5 травня 2022.
  13. ↑ Victoria Guerra fortemente aplaudida no Coliseu dos Recreios (порт.). Caras[en]. 15 de maio de 2016. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  14. ↑ Cover of GQ Portugal with Victoria Guerra, November 2012 (ID:16346) | Magazines (англ.). The FMD. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 13 січня 2019.
  15. ↑ Victoria Guerra mostra-nos 'The Sexiest industry in Europe' (порт.). Activa. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікторія_Герра&oldid=42715451