Віктор Мусі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Мусі
Народження1963
Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна Франція
НавчанняКременчуцька дитяча художня школа імені Олександра Литовченка (1978)
Діяльністьхудожник
CMNS: Віктор Мусі у Вікісховищі

Віктор Мусі (фр. Viktor Musi) — французький художник українського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Віктор Мусі народився в СРСР, в місті Кременчук — УРСР. З 1974 по 1978 рік навчався в Кременчуцькій художній школі — акварель, скульптура. У 1982 році Віктор Мусі закінчив та отримав «Диплом з відзнакою» Харківського державного художнього училища (ХДХУ) — викладачі Киянській Ю. І., Капшук А. І. З 1984 по 1985 рік навчався як вільний слухач у Санкт-Петербурзькій Академіі мистецтв, його викладачем був Генадій Манашеров. З 1986 по 1990 рік Віктор Мусі працює викладачем в Кременчуцкій художній школі та карикатуристом у місцевих та обласних газетах [1][2][3]. З 1990 по 1992 рік працює декоратором інтер'єрів, а з 1990 по 1995 рік — автор багатьох монументних фресок в місті Кременчук та Полтавській області. У 1989 році став членом Молодіжної спілки художників СРСР. В 1991 році в місті Бад-Мюнстерайфель передмістя міста Бонн, тодішноï столиці ФРН, відбулася перша персональна виставка[4][5] Віктора Мусі за кордоном. Під час цієї виставки Віктор Мусі знайомиться з відомим письменником та радянським дисидентом Копелевим Левом Зиновійовичем. Це знайомство зіграло важливу роль в формуванні політичноï свідомості художника. Ось, що написав тоді про виставку в книзі відгуків Лев Копелев, вражений творчістю Віктора Мусі :

" Який поетичний живопис. Справді чудове мистецтво. Дякую! Дякую!"

1995 року став членом Спілки художників Украïни.[6]

1998 року Віктор Мусі реалізує логотип всесвітньо відомого півмарафону «Винний шлях» фр. Route du vin. Люксембург. Цього ж року Віктор Мусі у Парижі отримав Почесний диплом та Атестацію на щорічному конкурсі «Займайтесь живописом на Елісейських полях», організованому мерією міста Париж, «Комітетом Елісейських Полів» (фр. "Comite des Champs-Elysees") та Паризьким журналом мистецтва «Артист»[7].

  • 1999 рік — перша персональна виставка Віктора Мусі в Парижі, «Галерея Ів Муніер».

1999 року Домінік Бош, редактор журналу «Артист», запросив Віктора Мусі написати статтю[8] про його техніку живопису.

2004 року він був консультантом фільму[9] Іва Родрігеса «Сорочинський Ярмарок» за Гоголем. Фільм був знятий у 2004—2005 роках в Україні у історичному селі Талова Балка Кіровоградської області та селі Великі Сорочинці Полтавської області. Прем'єра фільму відбулась у жовтні 2007 року в «Музеї людини (Париж)», що на Трокадеро (Париж, Франція)[10].

2000 року Віктор Мусі написав збірку поезії українською мовою «Люксембурзька Весна».

У 2003—2004 роках Віктор Mусi створив серію картин на тему «Танець». Ця серія створена на основі ескізів, зроблених безпосередньо в «Академії танцю Понселе» Бернарда Буше — першого танцівника балету Державної паризької опери (Державна паризька опера) (фр. Opéra de Paris) та професора Школи танцю балету Державної паризької опери Державна паризька опера. Картини були виставлені вперше 2004 року в галереї «Арт-клуб» (Париж, Франції)[12].

Віктор Мусі — учасник багатьох міжнародних виставок сучасного мистецтва — Росія, Україна, Німеччина, Голландія, Бельгія, Люксембург, США, Франція.

2011 року відбулася велика ретроспектива творів Віктора Мусі «Двадцять-5» — «1986—2011, 25 років творчої діяльності», «Замок Віанден». Віанден, Люксембург. 2011[13][14].

Живе та працює в місті Париж, Франція.

Цитати

[ред. | ред. код]
«Це завжди вражає відкрити для себе світ художника. І я дуже щасливий, що Віктор Мусі відкрив для мене свій світ. Він створив власний рай на землі: зірки, фрукти, тюльпани, зплетіння, листя всіх можливих розмірів та форм, загострені, зелені або червоні. Все здається поетично блукаючим у просторі, всіяному синіми крапками, в той час коли вони регулюються чіткою і жорстокою композицією та зашифровані за допомогою методу та техніки, які ненав'язливо домінують».

Даніель Альков (фр. Daniel Alkouffe), французький мистецтвознавець, заслужений куратор музею Лувр (Париж, 2010).

"...Все рухається в нескінченному русі в морі знаків і форм, які занурюють нас у світ головокружіння, що починається знову і знову".

Жерард Хурігуєра (фр. Gerard Xuriguera), французький художній критик, письменник (Париж, 2001).

Файл:Viktor Musi . " Composition N 2 ". 195 Х 130.jpg
Viktor Musi . " Composition N 2 ". 195 Х 130

Основні виставки

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Довідник Le Delarge». Довідник по модерністському та сучасному мистецтву. Видавництво «Grund». Франція. 2001.
  • Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара.[1]
  • Довідник «Художники XXI сторіччя». Видавництво «General Books», 2011, IBSN 1233309471, 9781233309474.
  • Каталог «Сучасне Українське мистецтво». США-Україна. 1992 рік.[2] [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]
  • Каталог «Figuration Critigue». Франція. У 1998 році. У 2000 році. 2002 рік.
  • Каталог «Квітка на сірій стіні». Галерея «Невська». Санкт-Петербург. Росія. 2002 рік.
  • Каталог «Присвята Віктору Гюго». France. 2002.
  • «Довідник Спілки художників України». Україна. 1998—2011.
  • Довідник «AKOUN». Міжнародний довідник аукціонів. «Ціни на художників», 2006—2012. Франція. «Середній рейтинг. Аукціони . Тенденції. Запис рекордних цін 72 000 художників всіх часів і всіх країн».

Преса

[ред. | ред. код]
  • Національна бібліографія України. ст. 46. Україна.
  • Газета «Ouest France». Стаття «Віктор Мусі підпалює "Галерею Понтжірард"» від 10 серпня 2010 року. Франція.
  • Газета «L'ECHOE». «Кольори Віктора Мусі» за серпень 2010 року. Нижня — Нормандія, Франція.
  • Газета «Luxemburger Wort». Стаття «Чудові натюрморти та портрети. Віктор Мусі в Cercle Munster», 2006. Велике Герцогство Люксембург.
  • Журнал «L'essentie de la PSYCHO». Стаття «Віктор Мусі в усьому його обсязі». № 6 за січень 2010 року. Франція.
  • ELLE. Квітень 2006 року. Росія-Україна.
  • Журнал «Прогрес» (фр. «Le Progrés»). Стаття «Віктор Мусі, український художник снів». № 49244 від 10 червня 2006. Франція.
  • Журнал «Feminin PSYCHO». № 25 за грудень 2005 року. Франція.
  • Газета «Tageblatt». Стаття «Віктор Мусі в замку Vianden» за 2004 рік. Велике герцогство Люксембург.
  • Журнал «KyivCult». Стаття: «Париж — мекка українських художників протягом 150 років». № 9 (67) за вересень 2003 року. Київ, Україна.
  • Журнал «WIESBADENER KURIER». Стаття «Віктор Мусі. Світло зсередини». №196/48 від 24 серпня 1992. Німеччина.
  • Журнал «Artistes». Стаття «Віктор Мусі — намалюй мені тюльпан» за червень/липень 1999 року. Париж, Франція.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Газета «Зоря Полтавщини» 1986—1990
  2. ↑ Газета «Вісник Кременчука» 1986—1990
  3. ↑ Газета «Кременчуцька Зоря» 1986—1990
  4. ↑ Стаття «Українські селяни побачені очима художника» Газета "Wochenspigel"N° 50. de 11.10.1991.Німеччина.
  5. ↑ Стаття «Зображення внутрішнього життя в зміненому вигляді» Газета «Kolner Stadt-Anzeiger». 10.12.1991. Німеччина
  6. ↑ "Довідник «Спілки художників України». Україна. 1998—2011.
  7. ↑ Стаття «Світло в першу чергу» Журнал «Артист» Журнал з технології та техніки сучасного мистецтва. лютий 1999
  8. ↑ Стаття «Віктор Мусі — намалюй мені тюльпан», «Огляд художників», Журнал «Artistes», Журнал з технології та техніки сучасного мистецтва. червень/липень 1999 року. Париж. Франція.
  9. ↑ фільм Іва Родрігеса, «Сорочинський Ярмарок». 2007. 53 хв.
  10. ↑ ]http://www.film-documentaire.fr/4DACTION/w_fiche_film/11378 [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Диплом N°3932 від 16 листопада 2000 року
  12. ↑ Стаття «Художник Віктор Мусі», журнал «ArtClub Новини» видавництво «ArtClub Галерея». сторінка 4,5 березня 2004. Париж. Франція.
  13. ↑ Газета «Му Ворт» Люксембург.від 11серпня .2011
  14. ↑ Журнал «Nigh&Day», Events&lifestule, сторінка 35. Люксембург.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Віктор_Мусі