Суслов Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Суслов.
Віктор Іванович Суслов
Віктор Іванович Суслов
Віктор Іванович Суслов
Віктор Іванович Суслов, липень 2020 року
8-й Міністр економіки України
25 липня 1997 — 21 квітня 1998
ПрезидентЛеонід Кучма
Прем'єр-міністрВалерій Пустовойтенко
ПопередникЮрій Єхануров
НаступникВасиль Роговий
Народився25 лютого 1955(1955-02-25) (69 років)
село Гродеково, Гродековський район, Приморський край, РРФСР
Відомий якполітик
Місце роботиХНУ ім. В. Н. Каразіна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьросіянин
Alma materХДУ імені О. М. Горького (1977)
Політична партіяОпозиційна платформа — За життя
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 11 травня 1994 — 12 травня 1998
3-го скликання
безпартійний (СПУ-СелПУ) 12 травня 1998 — 14 травня 2002

Віктор Іванович Суслов (нар. 25 лютого 1955, село Гродеково, Гродековський район, Приморський край, РРФСР) — український політик, народний депутат, міністр і чиновник. Кандидат економічних наук, доцент.

Кандидат у народні депутати від партії ОПЗЖ на парламентських виборах 2019 року, № 43 у списку[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 лютого 1955 року в селі Гродеково Гродековського району Приморського краю , РРФСР в сім'ї військовослужбовця.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина - Галина Дмитрівна - дитячий лікар.

Дочка - Олена,1977 року.

Освіта

[ред. | ред. код]

Освіта вища, закінчив Харківський університет, економічний факультет в1977 році, економіст, викладач політекономії.

Аспірантуру там же (1980).

Кандидатська дисертація «Співвідношення екстенсивних і інтенсивних факторів економічного росту в умовах розвинутого соціалізму» в1980 році.

Кар`єра

[ред. | ред. код]
  • З 1977 року - аспірант, викладач, старший викладач Харківського державного університету.
  • У 1984 - 1985 рр. - слухач курсів іноземних мов при Московському інституті іноземних мов.
  • У 1986 - 1989 рр. - професор економічного факультету університету Едуардо Мондлане, Мапуту (Мозамбік).
  • У 1989 - 1990 рр. - доцент Харківського державного університету.
  • У 1990 - 1992 рр. - докторант Одеського інституту народного господарства.
  • У 1992 - 1993 рр. - головний консультант Економічної служби Адміністрації Президента України Леоніда Кравчука.
  • Березень 1993 року - червень 1994 року - радник Прем'єр-міністра України Юхима Звягільського[2][3].
  • У 1994 - 1998 рр. - народний депутат України II скликання від Люботинського виборчого округу № 383, Харківська область. Голова Комітету з питань фінансів і банківської діяльності 1994 року - жовтень 1997 року. Член фракції СПУ і СелПУ.
  • 25 липня 1997 року - 21 квітня 1998 року - міністр економіки України в уряді Валерія Пустовойтенка[4][5]. Член Ради національної безпеки і оборони України.
  • 1998 - 2002 рр. - народний депутат України III скликання від СПУ-СелПУ, № 3 в списку.
  • Член фракції СПУ і СелПУ травень - жовтень 1998 року.
  • Член фракції СелПУ жовтень 1998 року - грудень 1999 року, позафракційний (грудень 1999 року - лютий 2000 року.
  • Член фракції СДПУ(о) лютий - вересень 2000 року.
  • Уповноважений представник фракції «Яблуко» вересень 2000 року - грудень 2001року.
  • Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності з липня 1998 року.
  • Квітень 2002 року - кандидат в народні депутати України від виборчого округу № 217 міста Київ, самовисування. «За» 6,43 %, 5 місце з 21 претендента. На час виборів - народний депутат України, безпартійний.
  • 24 грудня 2002 року указом президента Кучми призначений головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України[6].
  • 27 квітня 2006 був звільнений «за неналежне виконання службових обов'язків і перевищення своїх повноважень». Потім формулювання кабмінівської ухвали змінилося на «відповідно до заяви», що допомогло Віктору Суслову уникнути судових розглядів.[7]
  • Грудень 2006 року - грудень 2007 року - заступник міністра внутрішніх справ Василя Цушка[8][9].
  • 5 березня 2009 року - знов призначений головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України[10]. Залишив посаду 22 березня 2010[11].
  • 3 липня 2013 року призначений Представником України в Євразійській економічній комісії[12].

Був членом Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи (1996); членом Вищої економічної ради Президента України липень 1997 року - листопад 2001 року; членом Валютно-кредитної ради Кабінеті Міністрів України з січня 1998 року; членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи з серпня 1997 року; членом Національної ради з питань якості - вересень 1997 року - липень 2000 року.

Очолював ТСК для вивчення ситуації, що склалася у зв'язку із заборгованістю по виплаті заробітної плати, пенсій і стипендій - 1996 року.

Голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування діяльності НБУ - 1998 - 2000 рр.

Член Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України з травня 2001 року.

Заступник голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування обставин банкрутства «Україна» - 2000 - 2003 року.

Радник Прем'єр-міністра Анатолія Кінаха на громадських засадах (липень[13] — листопад 2002[14]).

Був членом Постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ з січня 2001 року.

Секретар Координаційної ради при Кабінеті Міністрів України з реформування фінансового сектора - 2003 року.

Голова групи міжпарламентських зв'язків з Бразилією - 1994 - 2002 рр.

Погляди

[ред. | ред. код]

Був прихильником інтеграції України до Євразійського Союзу та противником європейської інтеграції.[15] Він є прихильником економічної політики протекціонізму. [16]

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Центральна виборча комісія
  2. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 306 «Про призначення Суслова В.І. радником Прем'єр-міністра України».
  3. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 1994 року № 378 «Про увільнення Суслова В.І. з посади радника Прем'єр-міністра України».
  4. ↑ Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 695/97 «Про призначення В. Суслова Міністром економіки України»
  5. ↑ Указ Президента України від 21 квітня 1998 року № 339/98 «Про звільнення В. Суслова з посади Міністра економіки України»
  6. ↑ Указ Президента України від 24 грудня 2002 року № 1218/2002 «Про призначення В.Суслова Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України»
  7. ↑ Виктор Суслов снова возглавит Госфинуслуг Украины, сменив Валерия Алешина
  8. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року № 1735 «Про призначення Суслова В.І. заступником Міністра внутрішніх справ України».
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1201-р «Про відставку Суслова В.І.».
  10. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 230-р «Про призначення Суслова В.І. Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України».
  11. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 березня 2010 року № 576-р «Про відставку Суслова В.І.».
  12. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 року № 493-р «Про призначення Представника Уряду України в Євразійській економічній комісії».
  13. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 року № 1042 «Про призначення Суслова В.І. радником Прем'єр-міністра України».
  14. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2002 року № 1815 «Про звільнення радників Прем'єр-міністра України на громадських засадах».
  15. ↑ Виктор Суслов. Экономическое самоубийство Украины. (рос.). Рассвет. ТВ. 26.12.2014
  16. ↑ [1] Віктор Суслов: «Янукович намагався „тролити“ Путіна асоціацією з ЄС»
  17. ↑ Указ Президента України від 15 серпня 1997 року № 816/97 «Про відзначення народних депутатів України»
  18. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: 8-й Міністр економіки
25 липня 1997 — 21 квітня 1998 		Наступник:
Єхануров Юрій Іванович
Роговий Василь Васильович
Анатолій Мінченко (1991—1992) · Володимир Лановий (1992) · Віктор Пинзеник (1992—1993) · Юрій Банніков (1993) · Роман Шпек (1993—1995) · Василь Гуреєв (1995—1997) · Юрій Єхануров (1997) · Віктор Суслов (1997—1998) · Василь Роговий (1998—1999) · Сергій Тігіпко (1999—2000) · Василь Роговий (2000—2001) · Олександр Шлапак (2001—2002) · Валерій Хорошковський (2002—2004) · Микола Деркач (2004—2005) · Сергій Терьохін (2005) · Арсеній Яценюк (2005—2006) · Володимир Макуха (2006—2007) · Анатолій Кінах (2007) · Богдан Данилишин (2007—2010) · Василь Цушко (2010) · Андрій Клюєв (2010—2012) · Петро Порошенко (2012) · Ігор Прасолов (2012—2014) · Павло Шеремета (2014) · Анатолій Максюта (в. о.) (2014) · Валерій Пятницький (в. о.) (2014) · Айварас Абромавичус (2014—2016) · Степан Кубів (2016—2019) · Тимофій Милованов (2019—2020) · Павло Кухта (в. о.) (2020) · Ігор Петрашко (2020—2021) · Олексій Любченко (2021) · Юлія Свириденко (2021—)
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суслов_Віктор_Іванович&oldid=38240403