Очікує на перевірку

Данилишин Богдан Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилишин.
Богдан Михайлович Данилишин
5-й Голова Ради Національного банку України
25 жовтня 2016 — 14 листопада 2022
ПрезидентПетро Порошенко
Володимир Зеленський
ПопередникСтаніслав Буковинський
Наступникбез керівника
19-й міністр економіки України
18 грудня 2007 — 11 лютого 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністрЮлія Тимошенко
ПопередникАнатолій Кінах
НаступникВасиль Цушко
Народився6 червня 1965(1965-06-06) (59 років)
Церковна, Долинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Відомий якекономіст, політик
КраїнаСРСР і Україна
Національністьукраїнець
Alma materТернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Політична партіябезпартійний
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Верховної Ради України

Богда́н Миха́йлович Данили́шин (нар. 6 червня 1965 с. Церковна Долинського району Івано-Франківської області, УРСР) — український державний та політичний діяч, економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, академік Української екологічної та Української економічної Академій наук, голова Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, міністр економіки України в другому уряді Юлії Тимошенко, Президент Європейського Інституту економічних та політичних досліджень розвитку країн Центральної та Східної Європи і України (2012—2015) (Прага).

Голова Ради Національного банку України з 2016 по листопад 2022 року[1][2][3].

Освіта й кар'єра

[ред. | ред. код]

Закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут (1987 р.), аспірантуру за спеціальністю «економіка» в РПВС НАН України (1991).

Кандидат економічних наук (1991).

У 32 роки став одним із наймолодших докторів економічних наук, успішно закінчивши докторантуру в НАН України за спеціальністю «економіка регіонів, розвиток продуктивних сил» в 1997 році, а в 44 роки — наймолодшим академіком Національної академії наук України (2009 р.)[4].

В 2003-2010 роках - голова експертної ради ВАК України з питань макроекономіки, трансформацій, міжнародного та регіонального розвитку. Відзначений Подякою Голови ВАК України[5].

2003 році здобув вчене звання професора. Викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному університеті державної податкової служби України, Національній академії державного управління при Президентові України, Карловому університеті (м. Прага), Університеті імені Гумбольдтів (Берлін).

Колишній голова Ради з вивчення продуктивних сил НАН України. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (Франція)[6].

Член Бюро відділення економіки Національної академії наук України з 2004 року[4].

Володіє німецькою, англійською та чеською мовами.

Робота в уряді

[ред. | ред. код]

Призначений на посаду Міністра економіки України в другому уряді Юлії Тимошенко постановою Верховної Ради України № 10-VI від 18 грудня 2007 року[7] і займав її до 11 березня 2010 року[8]. Це один з найдовших термінів перебування на посту Міністра економіки за період незалежності України.

За час перебування Данилишина на посаді Міністра економіки України країна стала членом Світової організації торгівлі (2008), проведено 19 раундів переговорів щодо зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, Європейською асоціацією вільної торгівлі. Міжнародною лігою економістів визнаний найкращим Міністром економіки за роки незалежності України.

В 2008 році став співзасновником і першим Головою українсько-американської Ради з питань торгівлі та інвестицій [9]. Був відзначений особистою Подякою Президента США Джорджа Буша [10] 2 жовтня 2008 році обраний Головою Ради експортерів України [11].

11 серпня 2010 року Генеральна прокуратура України винесла постанову про оголошення Данилишина у внутрішньодержавний і міжнародний розшук. У жовтні того ж року його було затримано в Чехії[12].

Наприкінці листопада 2010 року Данилишин попросив у Чехії політичного притулку. 13 січня 2011 року Міністерство внутрішніх справ Чехії задовільнило це прохання, і вже наступного дня Богдана Данилишина випустили на волю за рішенням міського суду Праги[13].

У травні 2011 року очолив міжнародну неурядову організацію, яка отримала назву «Українська європейська перспектива»[14].

12 грудня 2012 року Генеральна прокуратура України припинила кримінальне провадження щодо Данилишина через відсутність складу злочину, і його знято з міжнародного розшуку[15].

У 2013 році обраний Президентом Європейського Інституту економічних та політичних досліджень розвитку країн Центральної та Східної Європи і України (Прага).

Повернення до України

[ред. | ред. код]

2014 року повернувся до України, став професором Київського національного економічного університету, керівником Інституту регіоналістики КНЕУ, завідувачем кафедри регіоналістики і туризму [16].

24 жовтня 2016 року Указом Президента України № 470/2016 Данилишина було призначено членом Ради Національного банку України[17]. 25 жовтня 2016 року Рада Національного банку України обрала Данилишина своїм головою[18].

Діяльність на посту Голови Ради НБУ.

Від самого обрання Богдана Данилишина Головою Ради НБУ (жовтень, 2016 рік)  робота Ради Національного банку була спрямована на підтримку дій регулятора щодо виконання законодавчого мандату Національного банку  – досягнення та підтримка цінової та фінансової стабільності в Україні. До речі, першими прийнятими Радою актами стали рішення щодо Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням, які не приймались з 2014 року через відсутність майже 2 роки Ради НБУ (жовтень 2016 року). Саме нинішнім складом Ради запроваджено таку без перебільшення надважливу зміну в діяльності Національного банку як перехід до нового монетарного режиму – інфляційного таргетування [19].

За 2016-2022 роки проведено  75 засідань, на яких ухвалили близько 270 рішень. Ключові документи, які щороку ухвалювалися Радою Національного банку: Основні засади грошово-кредитної політики на наступний рік та середньострокову перспективу; щорічний кошторис адміністративних витрат Національного банку України; Консолідована фінансова звітність Національного банку України за звітний рік; здійснюється постійний нагляд за системою внутрішнього контролю та інші законодавчо визначені дії.  Рада також схвалила Стратегію монетарної політики НБУ [20]що забезпечує послідовність монетарної політики та незмінність її цілей та принципів.

Богдан Данилишин (у центрі) з колегами по Раді НБУ

        Держава має відчутний ефект від діяльності Ради, який можна оцінити не тільки якісними показниками, але й кількісними. За період 2016 -2021 роки за рішенням Ради до Державного бюджету України перераховано майже 240 млрд грн прибутку до розподілу. Крім того,   переглянуто процедури формування та використання резервів власного капіталу і, як результат, вивільнення до Державного бюджету становило:  у 2017 році 2,1 млрд. грн. та 5,2 млрд грн у 2019 році, що збільшило обсяг прибутку, який спрямовується  до Державного бюджету України.  Оптимізація обсягу витрат Кошторису становила: на 2017 рік на 332 млн. грн., на 2018 рік на 1,4 млрд. грн. на 2019 рік на 590 млн грн. У 2020 році Рада Національного банку під час розгляду кошторису адміністративних витрат Національного банку зменшила планові обсяги витрат на 2021 рік. Так, керуючись критеріями щодо обґрунтованості витрат, їх відповідності функціоналу Національного банку, було узгоджено з Правлінням Національного банку та оптимізовано показники кошторису на 2021 рік на 103 млн грн.

При цьому дії Ради жодним чином не обмежували фінансову незалежність НБУ, Правління мало достатні фінансові ресурси, необхідні для виконання його функцій, реалізації відповідних програм та забезпечення належного рівня оплати праці співробітників.

В період воєнного стану Радою НБУ прийнято Основні засади грошово-кредитної політики на період воєнного стану [21]та прийнято рішення про перерахування до Державного бюджету прибутку до розподілу в сумі 24 млрд грн.у 2022 році та майже 72 млрд грн у 2023 році.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор понад 350 наукових праць (зокрема 18 монографій), у яких досліджені, узагальнені й обґрунтовані шляхи вирішення актуальних проблем монетарної політики, формування сучасної державної макроекономічної та регіональної політики, економіки природокористування та розвитку продуктивних сил України в контексті з новими економічними і політичними умовами.

Став фундатором наукових напрямів макроекономічної політики, національної безпеки, еколого-економічної політики, економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, регіональної економіки, економіки природно-техногенної та екологічної безпеки.

Данилишин посідав № 29 серед найцитованіших науковців України за даними «Бібліометрики української науки»[22].

Член редколегії наукових журналів "Економіка України"[23], "Фінанси України"[24]; "Регіональна економіка"[25].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ірина Знась (25 жовтня 2023). ЗЕЛЕНСЬКИЙ ЗВІЛЬНИВ ДАНИЛИШИНА З РАДИ НБУ. Дзеркало тижня.
  2. ↑ Указ Президента України № 707/2023 від 24 жовтня 2023 р.
  3. ↑ Данилишин іде з посади голови Ради НБУ. www.epravda.com.ua. Процитовано 13 серпня 2023.
  4. ↑ а б Данилишин Богдан Михайлович. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
  5. ↑ Про відзначення грамотами та подяками Голови ВАК України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 квітня 2023.
  6. ↑ «Біженець» Данилишин став академіком Зарубіжної Академії наук України. УНІАН. 29 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 30 травня 2021.
  7. ↑ Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 2007 року № 10-VI «Про формування складу Кабінету Міністрів України»
  8. ↑ Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 1965-VI «Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України»
  9. ↑ Україна і США підписали угоду про торгову й інвестиційну співпрацю. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 5 квітня 2023.
  10. ↑ Буш відзначив сильні лідерські якості міністра Тимошенко. www.unian.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
  11. ↑ Головою Ради експортерів обрано Б.Данилишина. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 квітня 2023.
  12. ↑ МВС: Колишнього міністра економіки України Б.Данилишина затримано в Чехії. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 березня 2023.
  13. ↑ УНІАН, 18.01.2011[недоступне посилання з липня 2019]
  14. ↑ Home ua. Ukrainian European Perspective (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  15. ↑ Справу проти Данилишина закрили «за відсутністю складу злочину». Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  16. ↑ Данилишин Богдан Михайлович. Київський національний економічний університет. Процитовано 7 квітня 2023.
  17. ↑ Указ Президента України від 24 жовтня 2016 року № 470/2016 «Про членів Ради Національного банку України»
  18. ↑ Рада Національного банку. Національний банк України (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  19. ↑ Рада Національного банку України: 5 років на варті інституційної незалежності центрального банку — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 25 жовтня 2021. Процитовано 7 квітня 2023.
  20. ↑ Рішення Ради Національного банку України від 13 липня 2018 року № 37-рд "Про Стратегію монетарної політики Національного банку України". bank.gov.ua (укр.). Процитовано 6 квітня 2023.
  21. ↑ Рішення Ради Національного банку України від 15 квітня 2022 року № 4-рд "Про основні засади грошово-кредитної політики на період воєнного стану". bank.gov.ua (укр.). Процитовано 6 квітня 2023.
  22. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2016. Процитовано 13 травня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ Економіка України Редакційна колегія. economyukr.org.ua. Процитовано 13 квітня 2023.
  24. ↑ Фінанси України Редакційна колегія. finukr.org.ua. Процитовано 13 квітня 2023.
  25. ↑ Регіональна-економіка--Редакційна-колегія». re.gov.ua. Процитовано 13 квітня 2023.
  26. ↑ Указ Президента України від 16 травня 2007 року № 411/2007 «Про відзначення державними нагородами з нагоди Дня науки»
  27. ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2003 року № 1480/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2003 року»
  28. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2003 року № 1863 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  29. ↑ Ar Triju Zvaigžņu ordeni apbalvoto personu reģistrs apbalvošanas secībā, sākot no 2004. gada 1.oktobra Архивная копия от 12 мая 2013 на Wayback Machine (лат.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Публікації

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]
  • Богдан Данилишин: Я завжди мав намір повертатись в Україну. Українська правда. 14 мая 2010. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 15 січня 2011.
Попередник: 19-й міністр економіки України
18 грудня 2007 — 11 лютого 2010 		Наступник:
Кінах Анатолій Кирилович
Цушко Василь Петрович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данилишин_Богдан_Михайлович&oldid=42473986