Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГАЛИЧИНА

ГАЛИЧИНА

– історичний регіон України. За сучасним адм. поділом – тер. Львівської області, Івано-Франківської області, більшої ч. Тернопільської області, пд. ч. Рівненської області, пд. і сх. частини Підкарпатського воєводства Польщі. У 6–9 ст. ці землі входили до ареалу розселення сх.-слов’ян. племен білих хорватів, і тиверців, від 10 ст. (ймовірно, з серед. ст.) вони – у складі Київської Русі. 981 до Київ. Русі приєднано західну окраїну Г. (перемишльську землю), яка незадовго перед тим опинилася у сфері політ. впливів Чехії та залежних від неї пд.-польс. князівств. Наприкінці 11 – 1-й пол. 12 ст. у складі Київ. Русі виділилися Звенигородське князівство, Перемишльське князівство і Теребовльське князівство; протягом 1141–45 кн. Володимирко Володаревич об’єднав їх, перенісши столицю до Галича (давнього). Галицьке князівство за правління Ярослава Володимировича поширювало свій вплив і на середнє та нижнє Подністров’я. 1199 внаслідок об’єднання Г. і волинської землі під владою волин. кн. Романа Мстиславича виникло Галицько-Волинське князівство, володар якого Данило Галицький 1253 прийняв титул короля. Цим титулом користувався на поч. 14 ст. його внук Юрій Львович 1156 заснована Галицька єпархія, а 1303 – Галицька митрополія (існувала з перервами до 1347 і 1371–1401). 1349 більша ч. Г., яка так і не відновила свої сили після монголо-татарської навали, була загарбана польс. королем Казимиром III Великим. У ході боротьби за Г. Польщі, Литви й Угорщини вона перейшла до володінь васала Угорщини кн. Владислава Опольського (1372–78, 1385–87), 1381–85 належала Угор. королівству. 1387 всупереч опорові місц. нас. осн. ч. Г. з м. Львів анексовано до Корони Польської, у складі якої 1434 утворено Руське воєводство з центром у Львові. Белзьке князівство, яке з 1388 було у васальній залежності від князів Мазовії (істор. обл. Польщі), 1462 теж перейшло до Польщі й було перетворено на Белзьке воєводство. Наприкінці 16 – поч. 17 ст. у Г. розгорнувся укр. нац.-культ. рух, у багатьох містах діяли братства. Значна ч. Г. була визволена під час походів Б.Хмельницького на зх. 1648 і 1655. Унаслідок 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) до Австрії перейшла укр. Г. з м. Львів, а також Пд. Польща з м. Краків. Ці землі були штучно об’єднані в єдину провінцію – коронний край Королівство Галіції і Лодомерії з центром у Львові, сх. ч. якої (істор. Галичину) називали Східною Галичиною, а зХ., польс., – Зх. Галичиною. Резиденцією австрійс. губернатора і провінційних адм. установ був Львів. Тут збирався й Галицький становий сейм. Від 1787 до Королівства Галіції і Лодомерії приєднана Буковина (1849 виділена в окремий округ), з 1795 сюди входили Холмщина і ч. польс. земель з містами Радом і Люблін (т. зв. Нова Зх. Г., від 1809 передана Російській імперії; нині у складі Польщі). 1809–15 Тернопільський округ Г. належав Рос. імперії. Краків з околицею від 1809 підлягав Варшавському князівству, 1815–46 існувала Краківська республіка під патронатом Австрії, Пруссії та Росії. 1807 ств. Галицька греко-католицька митрополія. Після перетворення 1867 Австрійс. монархії на Австро-Угорську (див. Австро-Угорщина) її урядові кола надали Г. статус автономної пров., однак на умовах, які забезпечили перевагу в адміністрації польс. поміщиків: відповідно до запровадженої там виборчої системи, їхнім представникам належала більшість місць у Галицькому крайовому сеймі та провінційній повітовій адміністрації. У той же час конституційний устрій відкривав деякі можливості для активізації укр., польс. і єврейс. культ. та політ. життя. Започаткований в 2-й чв. 19 ст. укр. нац.-культ. рух набрав розмаху під час революції 1848–49 (див. Революції 1848–1849 в Європі) і особливо з кін. 1860-х рр. Активна діяльність укр. громад. і культ. орг-цій та партій в самій Г. і перенесення туди видавничої діяльності наддніпрянської укр. інтелігенції внаслідок загострення антиукр. політики царського уряду зумовили заг.-укр. значення Г. як осередку нац. руху і укр. політ. думки. 19 жовт. 1918 Укр. нац. рада у Львові (див. Українська національна рада ЗУНР), ств. із представників укр. політ. структур Г. і Буковини, проголосила утворення на зх.-укр. землях Укр. д-ви в межах Г. й Буковини; 1 листоп. 1918 укр. влада була встановлена у Львові й повітових містах Г., 13 листоп. 1918 прийнято Тимчасову конституцію Західноукраїнської Народної Республіки; 3 січ. 1919 рада ухвалила закон про злуку ЗУНР з УНР в єдиній соборній д-ві; рішення це було ухвалено також Директорією УНР і 22 січ. 1919 урочисто проголошено на Софійській площі у Києві (див. Акт злуки), а наступного дня ухвалено Трудовим конгресом України. Від лип. 1919 до верес. 1939 Г. разом із Зх. Волинню окупована Польщею, в складі якої її поділено на Львів., Станіславське і Терноп. воєводства.

1939–41 та з 1944 – Г. у складі УРСР, де 4 грудня 1939 утворено Львів. обл., Дрогобицьку область, Станіславську (нині Івано-Франк. обл.), Терноп. обл.; до останньої увійшли також пд. окраїни Волинського воєводства. Зх. повіти Г. з осені 1939 були під гітлерівською окупацією, яка в лип. 1941 поширилася на весь регіон. Окупанти у серп. 1941 утворили дистрикт «Галичина», який приєднали до Генеральної губернії з центром у Кракові.

У структурі територіального поділу Української повстанської армії Г. ч. Буковини й Закарпатська Україна утворювали групу УПА-Захід з окремою військ. округою «Сян» (Перемишльщина, Холмщина, Лемківщина). Після Другої світової війни зх. повіти Г. залишилися в Польщі (нині у складі Підкарп. воєводства), більшість укр. нас. переселено в УРСР або 1947 виселено на колиш. нім. землі на зх. і пн. Польщі (див. Вісла», акція 1947).

Література

Лозинський М. Галичина в житті України. Відень, 1916; Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій пол. XIX – на поч. XX ст.). Львів, 1965; Торжество історичної справедливості. Закономірність возз’єднання західно-українських земель в єдиній Українській Радянській державі. Львів, 1968; Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. Нью-Йорк, 1970; Magocsi P. Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide. Toronto–Buffalo–London, 1983; Kozik J. The Ukrainian National Movement in Galicia: 1815–1849. Edmonton, 1983.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: Я.Д. Ісаєвич.; url: http://history.org.ua/?termin=Galychyna; том: 2