Вітімо-Олекминський національний округ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Витимо-Олёкминский национальный округ
Вітімо-Олекмінський національний округ
Східно-Сибірський край
1930 -1938 Читинська область
Вітімо-Олекмінського НО: історичні кордони на карті
Вітімо-Олекмінського НО: історичні кордони на карті
Карта округу у 1937 році
Столиця Усть-Муя, пізніше - село Усть-Калакан.
Форма правління Національний округ
Історичний період Інтербелум
 - утворення 10 грудня 1930
 - скасування 21 вересня 1938
Сьогодні є частиною Росія Росія

Вітімо-Олекмінський національний округ, Вітімо-Олекмінський НО (рос. Витимо-Олёкминский национальный округ) — національний округ евенків у СРСР, утворений постановою Президії ВЦВК від 10 грудня 1930 в складі Східно-Сибірського краю. З 26 вересня 1937 входив до Читинської область. Скасовано 21 вересня 1938.

Адміністративним центром округу спочатку було село Усть-Муя, а потім — село Усть-Калакан.

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Округ розташовувався в межиріччі Вітіма і Олекми. Займав північну частину нинішнього Забайкальського краю і північний захід Тиндинського району Амурської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Був організований в районі компактного проживання евенків. До складу округу увійшли:

Тимчасовим центром округу було призначено село Усть-Муя. Пізніше центр було перенесено в село Усть-Калакан.

26 вересня 1937 на підставі Постанови ЦВК СРСР «Про поділ Східно-Сибірської області на Іркутську і Читинську області» Вітімо-Олекминський національний округ було віднесено до Читинської області

Постановою оргкомітету Верховної Ради РРФСР від 21 вересня 1938 Вітімо-Олекмінський національний округ Читинської області було скасовано, а його райони передані в пряме підпорядкування Читинської області.[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними на 1.01.1931 в окрузі проживало 9240 чол., У тому числі 2000 (22%) міського населення і 7240 (78%) сільського і кочового. У середині 1930-х років в окрузі було 3 робочих селища: ім. 11 жовтня (статус присвоєно в 1930 році), Калакан і Блюхеровськ (обидва отримали статус в 1933 році). До 1.01.1936 року населення досягло 10,4 тис. Чол. У населенні переважали росіяни і евенки. Також було близько 250 якутів[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 29 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 29 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)