Віялохвіст сірий
| Віялохвіст сірий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Polyplectron bicalcaratum (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Pavo bicalcaratus Linnaeus, 1758[2] Polyplectron chinquis Temminck, 1815[2] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віялохві́ст сірий[3] (Polyplectron bicalcaratum) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Поширений в Південно-Східній Азії.
Сірий віялохвіст поширений у рівнинних і гірських лісах Бангладеш, Північно-Східної Індії та Південно-Східної Азії.
Довжина самця становить 56-76 см (з яких 35-40 см займає тільки хвіст) і важить 568—910 г; самиця 48-55 см (з них 25-30 см хвоста) з вагою 450—550 г.
Самця можна впізнати за його коричнево-сірим оперенням з дрібними плямами темно-сірого, білого та вохового кольору. Крім усього іншого, він має чудові металеві синьо-зелені плями на крилах і мантії. Кожне хвостове перо позначене двома великими металевими зеленими очними плямами з фіолетовими відтінками. Щоки та горло білі, а верхівку голови увінчує еректильний гребінь.
Самиця менша за самця і має тьмяніше оперення, з меншою кількістю очних плям. Вони чорні з білими краями. Груди вкриті коричневими плямами, які надають оперенню лускатого вигляду. Нижні частини закреслені.
Птах всеїдний. Харчується насінням, ягодами, фруктами та безхребетними, віддаючи перевагу термітам. У пошуках їжі птах веде себе повільно, методично й стримано, майже не видаючи ні найменшого шуму. Спокійно дряпає лапами листяний опад і хапає дзьобом викриту здобич.
- ↑ BirdLife International (2016). Polyplectron bicalcaratum: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 26 жовтня 2024
- ↑ а б Gray, George Robert (1867). List of the Specimens of Birds in the Collection of the British Museum. Т. 5. London, UK: British Museum. с. 23.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |