ГЕС Боллен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Боллен
44°18′13″ пн. ш. 4°44′33″ сх. д. / 44.30366111002777529° пн. ш. 4.74253333002777744° сх. д. / 44.30366111002777529; 4.74253333002777744Координати: 44°18′13″ пн. ш. 4°44′33″ сх. д. / 44.30366111002777529° пн. ш. 4.74253333002777744° сх. д. / 44.30366111002777529; 4.74253333002777744
КраїнаФранція Франція
АдмінодиницяБоллен[1]
Стандіюча
РічкаРона
Каскадкаскад на Роні
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1952
Основні характеристики
Установлена потужність348  МВт
Середнє річне виробництво2032  млн кВт·год
Тип ГЕСдериваційна, руслова
Розрахований напір22,5  м
Характеристики обладнання
Тип турбінКаплан
Кількість та марка турбін6
Кількість та марка гідрогенераторів6
Основні споруди
Тип гребліводопропускна
ВласникCNR
ГЕС Боллен. Карта розташування: Франція
ГЕС Боллен
ГЕС Боллен
Мапа
Мапа
CMNS: ГЕС Боллен у Вікісховищі

ГЕС Боллен (фр. Barrage de Donzère-Mondragon) та (фр. centrale de Bollène) — гідроелектростанція на південному сході Франції. Входить до складу каскаду на річці Рона, знаходячись між ГЕС Шатонеф-дю-Рон (вище по течії) та Кадерусс.

Станція Боллен є частиною більшого гідротехнічного проєкту — каналу Донзер — Мондрагон. В його межах Рону перекрили греблею Донзер висотою 19,5 метрів та довжиною 250 метрів[2], яка складається із шести водопропускних шлюзів. Ця споруда спрямовує воду до каналу, що тягнеться кілька десятків кілометрів по лівобережжю річки. Через 17 км від його початку розташований машинний зал руслового типу станції Боллен, а ліворуч від нього облаштований судноплавний шлюз.

Зал обладнаний шістьма турбінами типу Каплан загальною потужністю 348 МВт. Станція працює при напорі у 22,5 метра, що є найбільшим показником для всіх французьких ГЕС ронського каскаду за виключенням Женісья (яка побудована у вузькій ущелині на несудноплавній ділянці). Зазначені характеристики дозволяють ГЕС Боллен виробляти понад 2 млрд кВт·год електроенергії на рік, що перевищує показник інших станцій каскаду (включаючи Женісья — за рахунок великої водності Рони на нижній ділянці)[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. base Mériméeministère de la Culture, 1978.
  2. Réservoirs, Comité Français des Barrages et. Auvergne-Rhône-Alpes. www.barrages-cfbr.eu (фр.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 22 серпня 2017.
  3. Hydrelect - Le Rhône - Les centrales. www.hydrelect.info. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 22 серпня 2017.