ГЕС Салту-Сантьягу
ГЕС Салту-Сантьягу | |
---|---|
25°37′04″ пд. ш. 52°36′48″ зх. д. / 25.61777778° пд. ш. 52.61333333° зх. д. | |
Країна | ![]() |
Стан | діюча |
Річка | Іґуасу |
Каскад | каскад на Іґуасу |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1980—1982 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 1332 МВт |
Середнє річне виробництво | 6333 млн кВт·год |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 106 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 4 |
Витрата через турбіни | 4х346 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 4 по 370 МВА |
Потужність гідроагрегатів | 4х338 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | кам'яно-накидна |
Висота греблі | 80 м |
Довжина греблі | 1400 м |
Власник | Tractebel |
Мапа | |
![]() | |
![]() ![]() |
ГЕС Салту-Сантьягу (порт. Usina Hidrelétrica de Salto Santiago) — гідроелектростанція на південному сході Бразилії у штаті Парана. Знаходячись між ГЕС Ney Aminthas de Barros Braga (вище за течією) та ГЕС Салту-Озоріу, входить до складу каскаду на річці Ігуасу, яка впадає зліва в другу за довжиною річку Південної Америки Парану.
У межах проєкту річку перекрили кам'яно-накидною греблею висотою 80 метрів та довжиною 1400 метрів, яка утримує водосховище з площею поверхні 208 км2 та корисним об'ємом 4094 млн м3.
Зі сховища починається короткий — 0,4 км — підвідний канал, який подає ресурс до шести напірних водоводів діаметром по 7,6 метра, два з яких запроєктували під майбутнє розширення. В 1980—1982 роках зал обладнали чотирма турбінами типу Френсіс номінальною потужністю по 338 МВт (загальна потужність 1332 МВт з можливістю збільшення до 1420 МВт), що при напорі в 106 метрів повинні забезпечувати виробіток приблизно 6,3 млрд кВт·год електроенергії на рік. Відпрацьована вода повертається в річку по відвідному каналу довжиною 0,3 км[1].
- ↑ UHE Salto Santiago. Архів оригіналу за 10 березня 2018.