Гадзинка
| село Гадзинка | |
|---|---|
 Михайлівська церква.
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Глибочицька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040150040079680 
|
| Основні дані | |
| Населення | 625 (2001) |
| Площа | 2,155 км² |
| Густота населення | 290,02 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12404 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′08″ пн. ш. 28°49′25″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
206 м |
| Водойми | р. Синка |
| Найближча залізнична станція | Гадзинка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Михайла Грушевського, 2, с. Глибочиця, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12403 |
| Карта | |
  Гадзинка | |
 Гадзинка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Га́дзинка — село в Україні, у Глибочицькій сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 625 осіб (2001). У 1925—59 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
За довідником 1885 року в поселенні мешкало 359 осіб, налічувалося 49 дворових господарств[1].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 548 осіб, з них православних — 528, чоловіків — 265, жінок — 283[2].
У 1906 році в поселенні налічувався 671 мешканець, дворів — 112[3], у 1923 році — 813 жителів, дворів — 156[4].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 719 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 625 осіб[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 611 | 97.76 % |
| російська | 13 | 2.08 % |
| вірменська | 1 | 0.16 % |
| Усього | 625 | 100 % |
Згадується як село Газинка в акті від 15 травня 1605 року з приводу вбивства поміщицьким сином Філоном Вороничем місцевого селянина Остапа Вороб'я[7]. За люстрацією 1615 року, село належало до Житомирського староства, селяни відробляли на фільварку влітку 2 дні, а взимку 1 день на тиждень, крім грошового чиншу інших податків не сплачували[8]. Також згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село Газинка, що належало до Житомирського староства, разом з Вацковом налічувало 30 дворів[9].
За довідником 1885 року — Газинка, колишнє державне сільце Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були школа, заїзд[1].
Наприкінці 19 століття — Газинка (також Газинці), село Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Синка, за 11 (14) верст від Житомира, на тракті з Житомира до Радомисля. Поштова станція — Житомир. Землі 88 десятин. Була філіальна дерев'яна церква, невідомо коли і ким збудована, при церкві дерев'яна дзвіниця, збудована 1878 року. Церкві належало близько 17 десятин землі. Дворів 46, вірян 379 осіб обох статей. Церква приписана до православної парафії у Калинівці, за 3 версти[7][8].
У 1906 році — Газинка, село Левківської волості (6-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру, м. Житомир, становила 14 верст, від волосного центру, містечка Левків — 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося в Житомирі[3].
У 1923 році включене до складу новоствореної Вацківської (згодом — Глибочицька) сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Левківського району Житомирської (згодом — Волинська) округи[10]. Розміщувалося за 6 верст від районного центру міст. Левків та за 2 версти — від центру сільської ради, с. Вацків[4]. 28 вересня 1925 року в селі створено окрему Гадзинську сільську раду в складі Черняхівського району Волинської округи. 15 вересня 1930 року, в складі сільської ради, включене до приміської смуги Житомирської міської ради Української РСР, 14 травня 1935 року — до складу новоутвореного Житомирського району Житомирської області.
5 березня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 161 «Про ліквідацію та зміну адміністративно-територіального поділу окремих сільських рад області», село підпорядковане Глибочицькій сільській раді Житомирського району. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, увійшло до Коростишівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району[10].
27 березня 2017 року село увійшло до складу новоствореної Глибочицької сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[11].
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 205. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Газинка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 18 вересня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 149. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 18 вересня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2024.
- ↑ а б Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 67-68. Процитовано 17 вересня 2024.
- ↑ а б Hazynka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 555. (пол.)
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 140. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 17 вересня 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 239, 561. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 18 вересня 2024.
- ↑ Глибочицька сільська рада Житомирська область, Житомирський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 12 липня 2020.
- Погода в селі Гадзинка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |