Газзаєв Юрій Фарзунович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Газзаєв
Юрій Газзаєв
Юрій Газзаєв
Юрій Газзаєв на тренерському
містку «Єнісея» (2019)
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Фарзунович Газзаєв
Народження 27 листопада 1960(1960-11-27) (63 роки)
  Орджонікідзе, Північно-Осетинська АРСР, РРФСР
Зріст 183 см
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція півзахисник,
нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977—1978 СРСР «Спартак» (Ор) 2 (0)
1979—1981 СРСР «Динамо» (М) 14 (3)
1981—1983 СРСР «Спартак» (Ор) 63 (33)
1984 СРСР «Динамо» (М) 0 (0)
1984—1985 СРСР «Спартак» (Ор) 42 (9)
1985—1986 СРСР «Локомотив» (М) 4 (0)
1986—1990 СРСР «Спартак» (Вл) 123 (29)
1991 Югославія «Мачва» (Ш) ? (?)
1991 СРСР «Спартак» (Н) 8 (1)
1992 Греція «Аріс» (С) 0 (0)
1993 Фінляндія БК-ІФК (Васса) ? (4)
1994 Росія «Автодор» (Вл) 6 (1)
1994—1995 Франція «Ніор» 7 (0)
1995 Росія «Мастерс» (Вл) (амат.)
1996 Росія «Русь-Спартак-2» (амат.)
1997 Росія «Моздок» 7 (1)
1998—1999 Росія «Автодор» (Вл) 23 (5)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1997
1998
1999—2001
2001—2002
2002—2009
2009—2010
2011—2012
2012—2018
2018
2019—2020
2020—2021 		Росія «Моздок»
Росія «Автодор» (Вл)
Росія «Автодор» (Вл)
Росія «Титан» (Реутов)
Росія КАМАЗ
Росія «Крила Рад» (С)
Росія «Шинник»
Росія «Волгар»
Росія «Спартак» (Вл)
Росія «Єнісей»
Росія «Шинник»
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Юрій Фарзунович Газзаєв (рос. Юрий Фарзунович Газзаев; нар. 27 листопада[1][2][3][4] 1960, Орджонікідзе, Північно-Осетинська АРСР, РРФСР) — радянський та російський футболіст та тренер, виступав на позиціях півзахисника та нападника. Майстер спорту СРСР (1990).

З 3 жовтня 2023 року - міністр фізичної культури та спорту Північної Осетії[5].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець орджонікідзевського футболу. Кар'єру розпочав 1977 року у місцевій команді першої союзної ліги «Спартак». Дебютував у другому дивізіоні 24 квітня 1978 року, у 17-річному віці в поєдинку проти вільнюського «Жальгіріса». Але за два роки провів лише два поєдинки. Після чого 1979 року поповнив лави московського «Динамо». За перші чотири матчі у першому дивізіоні відзначився трьома голами, у тому числі й 12 листопада 1979 року відзначився дублем у воротах «Нефтчі» (Баку). За два з половиною сезони провів 14 поєдинків у чемпіонаті країни (3 голи), а також один матч у розіграші Кубку УЄФА 1980/81, проти бельгійського клубу «Локерен»[6].

У другій половині 1981 року повернувся до Орджонікідзе. Двічі пробував свої сили у складі московських команд («Динамо» та «Локомотив»), але закріпитися в їх основі так і не зміг й повернувся до рідного «Спартака», де з 1981 по 1991 рік провів 265 матчів, у яких забив 90 м'ячів.

У сезоні 1990/91 виступав у Югославії за клуб 2-го дивізіону «Мачва» (Шабац).

Другу половину сезону 1991 років провів у нальчикському «Спартаку» у другій лізі СРСР. Після чого поїхав до Греції, де виступав за клуб «Аріс» із міста Салоніки.

Сезон 1993 року провів у Фінляндії, у клубі третього дивізіону ВІФК. За сезон забив 4 м'ячі, допоміг клубу вийти до другого дивізіону.

1994 року повернувся до Росії, ставши гравцем владикавказького «Автодору». Через півроку викуплений французьким клубом другої ліги «Ніор». Юрій збрехав, що він на 9 років молодший, ніж був насправді (змінив рік народження з 1960 на 1969). Проте через декілька місяців після виявлення шахрайства його зі скандалом вигнали[7][8].

У 1997 році заявлений за клуб третьої ліги «Моздок» як граючий тренер. Кар'єру гравця завершив 1999 року в складі «Автодора», на той час гравцеві виповнилося 39 років.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

1995 року вступив до Вищої школи тренерів[9].

Тренерську кар'єру розпочав 1997 року в клубі третьої ліги «Моздок», разом з яким отримав підвищення в класі. З 1998 по 2001 рік тренував владикавказький «Автодор», іноді виконував обов'язки граючого тренера[10] (також займав посаду генерального директору клубу[11]). Команда постійно перебувала серед лідерів[9] зони «Південь» Другого дивізіону. У розіграші Кубку Росії 1998/99 «Автодор» сенсаційно дійшов до 1/8 фіналу (на турнірному шлях обіграв такі клуби, як «Спартак» з Нальчика, «Анжи» та «Крила Рад»), де в гостях лише у серії післяматчевих пенальті поступився волгоградському «Ротору»[12].

У 2001-2002 роках очолював підмосковний «Титан» з Реутова[9]. Отримував пропозицію очолити юнацьку збірну Росії[13].

З вересня 2002 по жовтень 2009 року працював головним тренером у КАМАЗі. 2004 року призначений генеральним директором клубу. Команда з Набережних Челнів під його керівництвом у найкоротші терміни досягла підвищення в класі і не лише закріпилася в Першому дивізіоні, а й на довгі роки стала одним із його лідерів, жодного разу не опускаючись у підсумковій таблиці нижче за четверте місце. У період роботи в Набережних Челнах із КАМАЗом Газзаєву надходили неодноразові пропозиції від Мутка[14] очолити олімпійську та молодіжну збірну Росії[15] (а ще раніше — від Колоскова[16]), а також від багатьох клубів[17][18][19], серед яких були «Кубань» Дерипаски[16][20] та «Краснодар» Галицького[21]. Залишив КАМАЗ у жовтні 2009 року[22][23].

9 жовтня призначений виконувачем обов'язків головного тренера клубу прем'єр-ліги «Крила Рад» із Самари. 12 березня 2010 року затверджений на посаді головного тренера команди, підписав контракт на три роки[24]. 25 липня 2010 року після матчу з московським «Спартаком», який закінчився нульовою нічиєю[25], Газзаєв оголосив про те, що йде у відставку.

У січні 2011 року був головним тренером збірної російських євреїв «Маккабі-Росія» протягом двох підготовчих матчів до європейської Маккабіади 2011 року[16][26].

21 червня 2011 року призначений головним тренером клубу ФНЛ ярославського «Шинника»[27], з яким посів 4-е місце у ФНЛ і брав участь у стикових матчах за вихід до Прем'єр-ліги (0:1, 0:3 від «Ростова»). У серпні 2012 року Газзаєва тимчасово відсторонили з посади у зв'язку з низькими ігровими та турнірними показниками[28]. Надалі було відновлено на посаді головного тренера, але вже у грудні залишив команду, подавши прохання про відставку[29][30].

З 24 грудня 2012 року працював головним тренером астраханського «Волгара»[31]. З ним спочатку вилетів із ФНЛ за підсумками сезону-2012/13 у ПФЛ, але за рік команда, з першої спроби, посіла перше місце в зоні «Південь» й при цьому не зазнала жодної поразки, повернулася до ФНЛ[32]. У сезоні 2014/15 з «Волгарем» здобув перемогу у кубку ФНЛ 2015[33]. У сезоні 2015/16 «Волгар» посів найвище місце в історії клубу в першості країни — 4-те, взяв участь у стикових матчах за вихід до Прем'єр-ліги, де поступився махачкалінському «Анжи» — 0:1, 0:2. Перед початком сезону 2016/17 років «Волгар» суттєво оновився, втратив багато гравців основного складу, на заміну яким прийшли гравці з других ліг без досвіду гри у ФНЛ. Розглядався серед кандидатів на посаду головного тренера краснодарської «Кубані»[34]. Команда з труднощами зберегла місце у ФНЛ, але кістяк складу вдалося втримати на наступний сезон. Однак до кінця 2017 року в клубі почалися фінансові проблеми, через що вирішили змінити вектор розвитку, команда змушена була віддавати провідних гравців[35], а під час зимової паузи сезону 2017/18 залишив «Волгар», який на той час займав 8-ме місце у Першості ФНЛ[36].

З січня по грудень 2018 року – головний тренер та генеральний директор ФК «Спартак» (Владикавказ), який виступав у Першості ПФЛ[37]. Залишив клуб за власним бажанням і з формулюванням «за сімейними обставинами»[38][39].

В інтерв'ю рубрики «Розмова по п'ятницях» газети «Спорт-Експрес» від 15 лютого 2019 року заявив, що вважав за краще не співпрацювати з агентами на їх умовах, через що йому було сказано, що він ніколи не отримає серйозного клубу і буде «викинутий з футболу»[21].

У серпні 2019 року призначений головним тренером ФК «Єнісей» (Красноярськ)[40] (незадовго до цього увійшов до тренерського штабу красноярської команди на посаду тренера-консультанта[41]). Під час зимової перерви сезону 2019/20 був близьким до відходу з «Єнісея» (і навіть двічі заявляв про це)[42], в якому відбулася зміна керівництва, але залишився на посаді. Залишив «Єнісей» після закінчення терміну дії контракту 31 травня 2020 року[43].

Після зустрічі з губернатором Ярославської області Дмитром Мироновим 6 листопада 2020 року стало відомо про призначення Газзаєва головним тренером «Шинника»[44], яке відбулося 9 листопада[45]. Залишив клуб після закінчення терміну дії контракту 31 травня 2021 року, «Шинник» за підсумками сезону посів останнє 22-е місце у першості та вилетів до другого дивізіону[46].

Є одним із найсильніших та найавторитетніших тренерів піделітного дивізіону російського футболу. Любить та вміє працювати з молодими гравцями[47][48]. Неодноразово очолював збірні Першого дивізіону та зони «Урал»/«Урал-Поволжя» на традиційному осінньому молодіжному турнірі «Надія», що проходив у 2000-х роках і в якому брали участь збірні всіх зон 2-го дивізіону та команда 1-го дивізіону з гравцями у складі віком до 23 років[49]. У 2017 році — головний тренер збірної ФНЛ, яка щорічно формується з гравців не старше 23 років для участі в міжнародному товариському матчі наприкінці календарного року[50].

У листопаді 2021 року стало відомо про призначення Газзаєва радником (на громадських засадах) глави Північної Осетії Сергія Міняйла: призначений куратором питання розвитку дитячого футболу при загальноосвітніх школах республіки[51][52]. З 3 жовтня 2023 року — міністр фізичної культури та спорту Північної Осетії[5].

Дискваліфікація

[ред. | ред. код]

З ім'ям Юрія Газзаєва пов'язаний один із найвідоміших скандалів із російськими легіонерами. Виїхав до Франції влітку 1994 року і відіграв за клуб «Ніор» сім матчів, але був викритий у підробці документів. За документами, які надійшли до «Ніору» з «КАМАЗу» (продав футболіста за 200 тисяч франків, при тому, що Газзаєв навіть і не грав за цю команду), футболіст був на 9 років молодшим (0 виправили в документах на 9). Більше того, за документами він значився ще як колишній гравець олімпійської збірної СРСР[7]. Скандал закінчився вигнанням Газзаєва із Франції та дискваліфікацією.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Родич Валерія Газзаєва[56]. Єдина сестра — Белла (народилася 28 січня 1962 року)[2]

Дружина Олена (за фахом – лікар-гінеколог)[57]. Троє дітей – сини Руслан (народився 14 квітня 1991 року) та Хетаг (народився 28 березня 2003 року)[58], дочка Людмила (народилася 14 листопада 1995 року). Сини стали футболістами. Донька Людмила стала тенісисткою[4][59][60][61].

Батько Юрія Газзаєва — Фарзун (помер у 2006 році[62]), працював наладчиком на військовому заводі, у вільний час тренував дітей на громадських засадах, тренував дитячу команду «Рубін» (Орджонікідзе), яка у 1971 році стала переможцем всесоюзного змагання «Шкіряний м'яч». Юрій Газзаєв — капітан тієї команди[2][63].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Команда Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Загалом
Рів. Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
СРСР «Спартак» (Орджонікідзе) 1978 II 2 0 0 0 0 0 2 0
СРСР «Динамо» (Москва) 1979 I 4 3 0 0 0 0 4 3
1980 I 10 0 1 0 1 0 12 0
1981 I 0 0 1 0 0 0 1 0
Загалом 14 3 2 0 1 0 17 3
СРСР «Спартак» (Орджонікідзе) 1981 II 35 10 0 0 0 0 35 10
1982 III 32 24 0 0 0 0 32 24
1983 III 33 18 0 0 0 0 33 18
1984 II 25 8 0 0 0 0 25 8
1985 II 17 1 0 0 0 0 17 1
Загалом 142 61 0 0 0 0 142 61
СРСР «Локомотив» (Москва) 1986 II 4 0 1 0 0 0 5 0
СРСР «Спартак» (Владикавказ) 1986 II 6 1 0 0 0 0 6 1
1987 II 24 7 0 0 0 0 24 7
1988 II 41 10 0 0 0 0 41 10
1989 II 21 7 0 0 0 0 21 7
1990 II 31 4 0 0 0 0 31 4
Загалом 123 29 0 0 0 0 123 29
СРСР «Спартак» (Нальчик) 1991 III 8 1 0 0 0 0 8 1
Греція «Аріс» (Салоніки) 1992/93 I 0 0 ? ? 0 0 ? ?[64]
Росія «Автодор» (Владикавказ) 1994 II 6 1 0 0 0 0 6 1
Франція «Ніор» 1994/95 II 7 0 0 0 0 0 7 0
Росія «Моздок» 1997 IV 7 1 0 0 0 0 7 1
Росія «Автодор» (Владикавказ) 1998 III 16 5 1 0 0 0 17 5
1999 III 7 0 2 0 0 0 9 0
Загалом 23 5 0 0 0 0 23 5
Усього за кар'єру 336* 101* 6* 0* 1 0 343* 101*

Примітка: позначкою * відзначені колонки, дані в яких, можливо, неповні через відсутність даних виступів у складі «Аріса».

Джерела:

  • Статистика взята з Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)

Досягнення (як гравця)

[ред. | ред. код]
  • СРСР «Шкіряний м'яч»
    • Чемпіон (2): 1971 (у молодшій віковій групі), 1974 (у старшій віковій групі) («Рубін» Орджонікідзе)[65]
  • СРСР Друга ліга СРСР (зональний турнір)
    • Чемпіон (2): 1982, 1983 («Спартак» Владикавказ); у 1982 році — найкращий бомбардир зонального турніру[66] (23 м'ячі, за даними сайту footballfacts.ru — 24 м'ячі[67])
  • Росія Третя ліга ПФЛ
    • Чемпіон (1): 1997 (1-ша зона, «Моздок», граючий тренер)

Статистика на посаді головного тренера

[ред. | ред. код]
Клуб Початок
роботи 		Кінець
роботи 		Результати
Іг В Н П % В % Н % П
«Моздок» квітень 1997 листопад 1997[68] 47 27 9 11 57,45 19,15 23,40
«Автодор» 1998 (?)[68] 18 травня 2001 ?[68][69]
«Титан» 7 липня 2001 2 вересня 2002 51 16 12 23 31,37 23,53 45,10
КАМАЗ 15 вересня 2002 9 жовтня 2009 305 168 64 73 55,08 20,98 23,93
«Крила Рад» 9 жовтня 2009[68] 25 липня 2010 21 4 3 14 19,05 14,29 66,67
«Шинник» 21 червня 2011 18 грудня 2012 62 24 14 24 38,71 22,58 38,71
«Волгар» 24 грудня 2012 16 січня 2018 191 85 49 57 44,50 25,65 29,84
«Спартак» (Владикавказ) 22 лютого 2018 17 грудня 2018 30 7 7 16 23,33 23,33 53,33
«Єнісей» 16 серпня 2019 1 червня 2020 19 6 4 9 31,58 21,05 47,37
«Шинник» 9 листопада 2020 31 травня 2021 22 2 6 14 9,091 27,27 63,64

Примітки:

Не враховано технічні результати 3:0 (+:-).

Враховано кубкові матчі. У кубкових матчах враховувався лише основний час матчів.

Джерела:

Досягнення (тренер)

[ред. | ред. код]
  • Росія Другий дивізіон
    • Чемпіон (2): 2003 (зона «Урал-Поволжжя», КАМАЗ), 2013/14 (зона «Південь», «Волгар»)
  • Росія Кубок ФНЛ
    • Володар (1): 2015 («Волгар»)
  • Участь у стикових матчах РФПЛ—ФНЛ: 2011/12 («Шинник»), 2016 («Волгар»)[70]
  • Росія Третя ліга ПФЛ:
    • Срібний призер (1): 1997 (1-ша зона, «Моздок», граючий тренер)
  • Росія Кубок ПФЛ «Надія»
    • Чемпіон (2): 2003 (Збірна зони «Урал-Поволжжя» Другого дивізіону), 2004 (Збірна Першого дивізіону)
    • Срібний призер (2): 2002 (Збірна зони «Урал-Поволжжя» Другого дивізіону), 2008 (Збірна Першого дивізіону)
    • Бронзовий призер (1): 2005 (Збірна Першого дивізіону)
  • Росія Найкращий тренер зони «Урал-Поволжжя» Другого дивізіону: 2003 (КАМАЗ)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Малоизвестные факты из жизни Юрия Газзаева // 28 сентября : журнал. — Москва, 2007. — № 39 (42).
  2. ↑ а б в Малоизвестные факты из жизни Юрия Газзаева. Газета «Новая неделя. Итоги» (chelny-week.ru; электронный архив). 28 вересня 2007. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 14 жовтня 2017.
  3. ↑ Офіційно. За словами матері — 27 січня
  4. ↑ а б Залина Плиева. (27 листопада 2010). Юрий Газзаев: «Очень хочется, чтоб „Алания“ и „Крылья“ остались в премьер-лиге». Осетия-Квайса. Архів оригіналу за 5 червня 2013.
  5. ↑ а б Юрий Газзаев назначен на должность министра физкультуры и спорта, Сослан Кочиев возглавил комитет по туризму. alaniatv.ru (рос.). ГТРК «Алания». 3 жовтня 2023.
  6. ↑ Кубок УЄФА 1980/81. Протокол матчу «Динамо» (Москва, СРСР) - «Локерен» (Бельгія) 0:1 (нім.). Weltfussball.de. 1 жовтня 1980. Архів оригіналу за 27 липня 2013.
  7. ↑ а б Константин Клещев. Французский секрет молодости // «Спорт-Экспресс» : газета. — М., 1994. — 10.
  8. ↑ Юрий Газзаев: "Группа агентов назначила встречу в гостинице "Россия". Сказали – "Мы тебя выбросим из футбола" (рос.). Sport Express. 15 лютого 2019.
  9. ↑ а б в Подробное интервью с Газзаевым. KamazChelny.narod.ru. 2002. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 4 травня 2016.
  10. ↑  1998: «Венец» Гулькевичи — «Автодор» Владикавказ на YouTube
  11. ↑  Ю. Газзаев о совмещении постов главного тренера и генерального директора на YouTube
  12. ↑ Футбол. Кубок России. 1/8 финала. Точку в сезоне поставил Веретенников. Спорт-Экспресс. 11 листопада 1998. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  13. ↑ а б Газзаев вступил в обязанности. kamazchelny.narod.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  14. ↑ «Я не могу уйти из «КАМАЗа». Процитовано 1 червня 2019.
  15. ↑ Юрий Газзаев: «Когда очень хочешь, невозможно не достичь». Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018.
  16. ↑ а б в Ю. Газзаев: хочется получить долгосрочный проект. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 7 жовтня 2017.
  17. ↑ Юрий Газзаев опроверг информацию о своей отставке. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018.
  18. ↑ Юрий Газзаев объявит о сегодняшнем решении в понедельник. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018.
  19. ↑ Когда страна делает предложение…. Газета «ЧАС» №3/338 от 24 января 2007г., среда. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  20. ↑ Юрий Газзаев объяснил, почему отказался от предложения «Кубани». Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 1 червня 2019.
  21. ↑ а б Разговор по пятницам. Юрий Газзаев: «Группа агентов назначила встречу в гостинице „Россия“. Сказали — „Мы тебя выбросим из футбола“». Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  22. ↑ Юрий Газзаев попрощался с «КАМАЗом». Официальный сайт футбольного клуба «КАМАЗ». 13 жовтня 2009. Архів оригіналу за 17 липня 2011.
  23. ↑ Юрий Газзаев: «Я ушёл из-за отсутствия перспектив». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
  24. ↑ Юрий Газзаев подписал с «Крыльями» трёхлетний контракт. Чемпионат.com. 12 березня 2010. Архів оригіналу за 27 липня 2013.
  25. ↑ Чемпионат России по футболу. Протокол матча «Крылья Советов» (Самара) — «Спартак» (Москва) 0:0. Официальный сайт РФПЛ. 25 липня 2010. Архів оригіналу за 27 липня 2013.
  26. ↑ День Газзаевых. Юрий возглавил лучших футбольных евреев России. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 7 жовтня 2017.
  27. ↑ Юрий Газзаев стал главным тренером «Шинника». Onedivision.ru. 21 червня 2011. Архів оригіналу за 27 липня 2013.
  28. ↑ Информационное сообщение. Официальный сайт ФК «Шинник». 14 серпня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 20 липня 2013.
  29. ↑ Ю. Ф. Газзаев уходит из «Шинника». Официальный сайт ФК «Шинник» (Ярославль). 18 грудня 2012. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 20 липня 2013.
  30. ↑ Юрий Газзаев расстался с «Шинником». Официальный сайт ФНЛ. 18 грудня 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 20 липня 2013.
  31. ↑ Главным тренером «Волгаря» назначен Юрий Газзаев. Официальный сайт ФНЛ. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2013. Процитовано 19 липня 2013.
  32. ↑ «Волгарь» вышел в ФНЛ. championat.com. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  33. ↑ «Волгарь» не переплыть. Газета.Ru. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  34. ↑ Кубань уволит Петреску спустя два месяца, команду возглавит Газзаев. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018.
  35. ↑ Юрий Газзаев: футболисты у нас без крыльев, а мы хотим, чтобы они летали. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 16 липня 2018.
  36. ↑ Ю. Газзаев покинул «Волгарь» и ведёт переговоры с владикавказским «Спартаком». Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 17 січня 2018.
  37. ↑ Ю. Газзаев новый главный тренер ФК «Спартак» Владикавказ. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
  38. ↑ Юрий Газзаев покинул владикавказский футбольный клуб «Спартак». Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 25 грудня 2018.
  39. ↑ Вот и всё. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 25 грудня 2018.
  40. ↑ Юрий Газзаев назначен главным тренером «Енисея». Архів оригіналу за 1 грудня 2019. Процитовано 5 січня 2020.
  41. ↑ «Енисей» подтвердил приход Газзаева на должность тренера-консультанта. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 серпня 2019.
  42. ↑ Борьба кланов. Что ждёт «Енисей»?. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
  43. ↑ Министр спорта Красноярского края объявил об уходе Юрия Газзаева из «Енисея». Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  44. ↑ Юрий Газзаев возглавил ФК «Шинник» (рос.)
  45. ↑ Ю. Ф. Газзаев — главный тренер ФК «Шинник»! (рос.)
  46. ↑ Юрий Газзаев покидает ярославский «Шинник». Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
  47. ↑ Юрий Газзаев: «Раз мат существует, значит, где-то его нужно применять». Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  48. ↑ Сюжет программы «Спортивный интерес» о видеоролике, где главный тренер «Волгаря» произносит почти 100 нецензурных слов за 2 минуты. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  49. ↑ Гус Хиддинк и Юрий Газзаев на турнире «Надежда». info.tatcenter.ru. 14 листопада 2008. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 19 лютого 2021.
  50. ↑ Юрий Газзаев после матча сборных ФНЛ и Лиги Б на YouTube
  51. ↑ Советником главы Северной Осетии стал бывший футбольный тренер. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  52. ↑ Газаев возродит школьный футбол в Северной Осетии. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  53. ↑ Джаудат Абудллин. И всё-таки не зря мы ждали, мужики! // Футбол-Review. — 2003. — № 44/45.
  54. ↑ Владимир Касьянов. Газзаев сдавать игры отказался // Футбол-Review. — 2004. — № 37.
  55. ↑ Дмитрий Орловский. Страшная тайна фамилии Газзаевых. Смена. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  56. ↑ Різні джерела вказують різні ступені спорідненості: двоюрідний, троюрідний брат[53] (батьки Юрія та Валерія Газзаєвих — двоюрідні брати[13]), племінник[54] або говорять про те, що точний ступінь спорідненості невідомий[55]
  57. ↑ «Поменять Москву на Челны не входило в мои планы» (рос.)
  58. ↑ #45 Khetag Gazzaev. transfermarkt.ru. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  59. ↑ Юрий Газаев собирается возглавить «Волгарь». Каспий.инфо. 20 грудня 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2013.
  60. ↑ Людмила Газзаева. Рейтинг в теннисе. Архів оригіналу за 2 березня 2023. Процитовано 2 березня 2023.
  61. ↑ Юрий Газзаев на YouTube, програма Passport, 25 серпня 2018 року
  62. ↑ Александр Неценко. Юрий Газзаев: Претендентов на место в премьер-лиге — семь-восемь // «Футбол». — 2007. — № 12. — Число 23 (03). — С. 28—29.
  63. ↑ 50 лет назад детская команда «Рубин» из Орджоникидзе впервые в истории Осетии выиграла «Кожаный мяч». Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  64. ↑ Офіційні протоколи цього турніру знайти не вдалося
  65. ↑ Дмитрий Туманов (18 травня 2021). «Говорят, в «Спартак» зовут только раз. А меня Бесков приглашал раз пять, да и Романцев не забывал». tele-sport.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 29 червня 2022.
  66. ↑ Вторая лига-1982. Зона 3. vk.com (рос.). История и статистика второй лиги СССР. 16 травня 2022. Процитовано 17 січня 2024.
  67. ↑ Газзаев Юрий Фарзунович. footballfacts.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 січня 2024. Процитовано 17 січня 2024.
  68. ↑ а б в г д * Періоди роботи з клубами дещо відрізняються від представлених на Профіль. на сайті FootballFacts.ru. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
  69. ↑ Для точної кількості матчів необхідні уточнені дані щодо роботи з клубом
  70. ↑ Завдяки зайнятому 4-му місцю у ФНЛ - «Шинник» (2011/12), «Волгар» (2015/16). Раніше стикові матчі не передбачалися, «КАМАЗ» посідав 4-е місце у Першому дивізіоні у сезонах 2004, 2006, 2007 років.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Газзаєв_Юрій_Фарзунович&oldid=43182565