Галик Алімпій
| Галик Алімпій | |
|---|---|
| Народився | 1685 Богуслав, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер | 18 березня 1763 Київ, Київська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | іконописець |
..jpg)
Яков Галик, Алі́мпій Га́лик, Алі́пій (бл. 1685, Богуслав, Київщина, Гетьманщина — 1763, Київ, Гетьманщина) — київський живописець і гравер, ієромонах.
Народився у 1685 році в Богуславі на Київщині.
З 1724 — іконописець Києво-Печерської лаври при очільниках малярні Іоанні та Феоктисті.
У 1744-1755 — керівник Лаврської іконописної майстерні. У 1744 упав з риштовання біля Троїцької брами й пошкодив собі ноги. У 1755 скаржився архімандриту Лаври на погіршення зору й попросив звільнити з посади керівника Лаврської майстерні й дозволити оселитися на дальніх печерах. 17 серпня 1755 року архімандрит Лука дозволив Алімпієві жити на дальніх печерах, але той мав запропонувати кандидатуру на своє місце.
Писав ікони, композиції на біблійні сюжети, портрети сучасників. Виконав написання ікон для іконостасів та настінні розписи церков у Китаєві, Пирогові, Осокорках, Голосієві (істор. місцевості Києва), с. Пакуль (нині село Чернігівського району Чернігівської обл.).
Брав участь у розписах Успенського собору Києво-Печерської лаври (1724—1731), де створив галерею портретів історичних та тогочасних світських і духовних осіб. У 1754 написав ікони для церкви у фортеці святої Єлизавети (нині Кропивницький), портрети Петра I, імператриці Катерини I, принца Оранського, королеви Марії-Казиміри Собеської, 1759 — «страсні» ікони для Кирилівського монастиря (див. Кирилівська церква) в Києві. Вільно інтерпретував канонічні релігійні сюжети, наповнюючи їх актуальним ідейно-філософським змістом і живим почуттям. Автор малюнків у лаврських «кужбушках», срібної оправи Євангелія (1749) та чаші (1763). Алімпієві також приписується виконання ряду композицій у настінному розписі Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської лаври.
Помер у травні 1768. Того ж року архієпископ синайський Кирил писав до Києво-Печерської лаври, що покійний ніби мав 3000 червонців, з яких 1200 заповів лаврі, а решту 1800, поділивши на три рівні частини, заповів передати до Єрусалиму, Синаю й Афону. З Лаври Кирилові відписали, що Алімпій не залишив жодного майна, окрім кількох ікон.
Похований у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. У «кужбушках» (альбомах малюнків і гравюр) Лаврської іконописної майстерні збереглися ескізи, портрети, гравюри майстра (лики Ісуса Христа, Богородиці, святої Варвари та ін.).
У місті Київ є вулиця Алімпія Галика.
- Федір Бальцеровський — живописець, учень Галика.
- Истомин М. П. К истории живописи в Киево-Печерской лавре в XVIII в. / М. П. Истомин // Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца. — К., 1895. — Кн. 9. — С. 64—75. (рос.)
- Жолтовський П. М. Словник-довідник художників, що працювали на Україні в XIV—XVIII ст. / Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — Київ: Наукова думка, 1983. — С. 111—112.
- Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. / П. М. Жолтовський; АН УРСР, Музей етнографії та худож. промислу. — Київ: Наукова думка, 1983. — 177 c.
- Історія українського мистецтва: у 6-х томах / Академія наук УРСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії; Голов. ред. кол.: М. П. Бажан (голов. ред.) та ін.; Науково-дослідний інститут теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури в місті Києві Державного комітету цивільного будівництва та архітектури при Держбуді СРСР. — Т. 3 Мистецтво другої половини XVII — XVIII століття / Ред. 3-го тому: П. Г. Юрченко (відпов. ред), П. М. Попов, П. М. Жолтовський. — 1968. — С. 175—192.
- Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. — 1962. — вип. 7—8.
- Мусиенко П. Забытый украинский художник XVIII века // Искусство. — 1958. — № 4. (рос.)
- Мусієнко П. З минулого // Мистецтво. — 1961. — № 1. — С. 42—43.
- Уманцев Ф. С. Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври. — К.: Мистецтво, 1970. — 216 с.
- Стаття в електронній Енциклопедії історії України [Архівовано 31 березня 2013 у Wayback Machine.]
