Перейти до вмісту

Галицинове

Координати: 46°47′15″ пн. ш. 31°57′18″ сх. д. / 46.78750° пн. ш. 31.95500° сх. д. / 46.78750; 31.95500
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Галицинове
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Тер. громада Галицинівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA48060070010025327
Основні дані
Засноване 1801
Населення 2196
Площа 59,814 км²
Густота населення 36,71 осіб/км²
Поштовий індекс 57286
Телефонний код +380 512
Географічні дані
Географічні координати 46°47′15″ пн. ш. 31°57′18″ сх. д. / 46.78750° пн. ш. 31.95500° сх. д. / 46.78750; 31.95500
Середня висота
над рівнем моря
12 м
Водойми Бузький лиман
Місцева влада
Адреса ради 57286, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Галицинове, вул. Центральна, 1
Карта
Галицинове. Карта розташування: Україна
Галицинове
Галицинове
Галицинове. Карта розташування: Миколаївська область
Галицинове
Галицинове
Мапа
Мапа

Галицино́ве — село в Україні, у Миколаївському районі Миколаївської області. Адміністративний центр Галицинівської сільської громади. Населення становить 2196 осіб.

Промисловість

[ред. | ред. код]

На території села знаходиться Миколаївський глиноземний завод (МГЗ) — одне з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

Природа

[ред. | ред. код]

На піщаних масивах південніше села знайдено популяції двох рослин з родини Орхідних, що занесені до Червоної книги України — плодоріжки блощичної (Anacamptis coriophora (L.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W.Chase) і плодоріжки болотної (Anacamptis palustris (Jacq.) R.M.Bateman, Pridgeon et M.W.Chase). Також в цій місцевості зростають такі рідкісні види, як бурачок савранський (Alyssum savranicum Andrz.) і роговик Шмальгаузена Cerastium schmalhausenii Pacz.Cerastium schmalhauseni, що занесені до Європейського червоного списку і півники солелюбні (Iris halophilla Pall.), що занесені до Офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Миколаївської області.[1].

Неподалік села розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Старогаліцинівська» — основне ядро популяції волошки первинноперлинної на планеті.[2]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2056 осіб, з яких 971 чоловік та 1085 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2206 осіб.[4]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 85,66 %
російська 13,11 %
білоруська 0,46 %
вірменська 0,32 %
молдовська 0,18 %
грецька 0,14 %
болгарська 0,05 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [[Сягровець Ірина Петрівна|Сягровець І. П.]], [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф.]], [[Мельник Руслана Петрівна|Мельник Р. П.]], [[Мойсієнко Іван Іванович|Мойсієнко І. І.]] Знахідки видів родини Orchidaceae у пониззі [[Південний Буг|Південного Бугу]] // [[Чорноморський ботанічний журнал]], Том 3, № 2. С. 67-69 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2018. Процитовано 26 жовтня 2014.
  2. [[https://web.archive.org/web/20150622040754/http://duecomk.gov.ua/data/files/pzf_galitsin.doc Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.] Ботанічна пам'ятка природи «Старогаліцинівська» // Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації]
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

[ред. | ред. код]