Галоболіт
Галоболіт (рос.галоболит, англ. halobolit, нім. Halobolith, Manganknolle m) — марганцеві конкреції з глибоководних морських відкладів. Виявлені ще експедицією «Челленджера» у ХІХ ст.[1][2] Glossary of Obsolete Mineral Names — The Mineralogical Record прирівнює галоболіт до ваду і подає такий склад конкреції: піролюзит-манганіт-романечит-криптомелан[3].
Зокрема, глибоководні морські марганцеві конкреції відкриті у районах розташованих на південному заході Гаваїв[4], у так званому «марганцевому поясі», який простягається від узбережжя Мексики до Гаваїв. Глибина води в районі становить від 4000 до 6000 м. Дно морського дна щільно покрито поліметалічними конкреціями. Конкреції зазвичай мають висоту від 3 до 8 дюймів. Окрім марганцю, вміст якого в середньому складає 25 %, глибоководні конкреції також містять приблизно 3 % міді, нікелю та кобальту.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- natural-museum. [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Die Forschungsreise S.M.S. Gazelle" in Den Jahren 1874 Bis 1876. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Full text of «The nomenclature of petrology, with references to selected literature»
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2017. Процитовано 26 жовтня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Energie aus dem Meer. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2018.
|
Це незавершена стаття про мінерал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |