Галівка (Самбірський район)
| село Галівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Старосамбірський |
| Тер. громада | Стрілківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46080170070088371 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1486р. |
| Населення | 160 |
| Площа | 0,95 км² |
| Густота населення | 168,42 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82090 |
| Телефонний код | +380 3238 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′54″ пн. ш. 22°46′21″ сх. д. / 49.36500° пн. ш. 22.77250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
565 м |
| Водойми | Мшанка |
| Відстань до обласного центру |
135 км |
| Відстань до районного центру |
40 км |
| Найближча залізнична станція | Лопушанка-Хомина |
| Відстань до залізничної станції |
20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82092, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Стрілки |
| Карта | |
  Галівка | |
 Галівка | |
| Мапа | |
| |
Га́лівка — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення становить 97 осіб. Орган місцевого самоврядування — Стрілківська сільська рада.
Розташоване за 41 км на північний захід від Старого Самбора. У сучасних межах село Галівка має загальну площу 170 га.[1]
В історичних джерелах село Галівка згадується вже з 1565 року. Це село належить до населених пунктів, у яких проживали і від яких пішли відсільні прізвища родини Сасів.[1]
У 1785-88 роках село згадується в написанні як Gałowka, що, як визначають фахівці, необхідно читати як "Галівка". На підставі писемних свідчень дослідники стверджують, що назва цього села первинно також звучала "Галівка".[1]
На печатці села Галівка ХІХ ст., як символ, було зображено орла, що сідає на гілку.[1]
"В 1933 р. Володимир Кобільник проводив археологічні розкопки біля комарницьких печер (с. Орів Сколівського р-ну), де було знайдено крем'яний скребач часів мезоліту. До того ж часу відноситься кам'яна сокира з с. Галівка, що в долині Дністра, і випадково знайдена така ж сокира в с. Зубриці - долина Стрия".[2]
У 2023 р. село ввійшло до мережі історико-туристичних маршрутів "БойкоМандри", яка створюється за підтримки УКФ та Стрілківської територіальної громади.[3][4] [5][6][7]
На 1 січня 1998 р. в селі Галівка проживало 156 осіб. Всі - вірні УГКЦ.[1]
У 2021 р. в селі проживали 97 осіб (де-юре).
Вперше церква у селі Галівка згадується в документах 1565-66 рр. У XVIII існувала дерев'яна церква, на місці якої у 1866 році була зведена нова церква Св. Архистратига Михаїла, теж дерев'яна,[1] невідомим майстром (за іншими даними - у 1863 році).
У 1901 р. її відновили і прикрасили стараннями о. Івана Господаревського та Олександра Залітача.[1]
Цю триверху будівлю вінчали три світлові восьмерики, вкриті восьмибічними банями з одним заломом, увінчаними великими сліпими ліхтарями з маківками.
У 1926 році "завідателем" парафії (матірна церква - у Галівці, дочірня - у Плоскім) був нововисвячений о. Блонарович Михайло, 1895 р.н. (рукоположений у 1925 р.). Церковний патронат: місцеві парафіяни. В матірній церкві у 1926 році було 595 душ. "Поля 17 га, луки 2 га, пасовисько 6 га 5 арів, лісу - еквівалентно для парохії 5 га 7 арів. Будинки в Галівці в матерн. церкві добрі".
З 1961 р. церква стояла зачиненою. У 1982 р. - згоріла.[1] Після виходу УГКЦ з підпілля відправи відбувалися у дерев'яній дзвіниці ХІХ ст.
10 липня 2011 р. в селі Галівка було відкрито храм Зіслання Святого Духа.
Ця колядка, також відома під назвою "Мшанецька коляда", оскільки вперше її записав о. Михайло Зубрицький у сусідньому селі Мшанець у 1884 р. та опублікував Іван Франко у 1889 р. У ній розповідається про будову Собору Святої Софії у Києві. Через свою унікальність вона стала не просто об'єктом міжнародної наукової дискусії, але й свідченням про "відображену чи закодовану у фольклорі свідомість етнокультурної єдності українського народу на всьому просторі його розселення, про присутність цієї свідомості, зокрема, і в карпатських глибинках".[8]
9 листопада 2023 року в Мшанець приїхала знімальна група телеканалу "1+1" для знімання детективної історії про цю коляду, однак у тому селі вже ніхто не пам'ятав її. Тож журналісти і науковці приїхали у Галівку та записали мелодію і текст від Івана Волощака і Миколи Кіхтана, зробивши при цьому ще одне наукове відкриття[9].
24 грудня у перший Святий Вечір в Україні за новим стилем сюжет про детективну історію цієї коляди став центральним у вечірньому випуску "ТСН"[10][11][12][13][14][15][16]. Коляду у прямому ефірі на Софійській площі у Києві виконала Тіна Кароль, дещо змінивши оригінальний текст[17]:
Помилуй же нас, Господь
Не ж там не було — одна сина вода,
Одна сина вода тай білий камінь, Божейку
Гей Божейку й помилуй же нас, Господь
А прикрив Господь сиров землицеу
Виросло на ній кедрове древо
Висмотрила го Пресвята Діва, Божейку
Гей Божейку й помилуй же нас, Господь
Ой наняла вна сім-десять майстрів
Ой ж ви майстрови ви ремісники
Ой зрубайте ж ви кедрове древо,
Вивставте з нього святу Софію,
Святу Софію в святім Кійові.
Би на ній было сімдесять верхів,
А оконочок як на неб зірок
Єден вершийко дуже високий
Під тим вершийком золотий престіл, Божейку
Гей Божейку й помилуй же нас, Господь
Там туди лежит здавну стежка,
Стежкою іде москальська війна, Божейку
Гей Божейку й помилуй же нас, Господь
Стала війнонька в крижі стріляти.
І спустив Господь огняний дождик,
Огняний дождик, громові кулі,
Затопив Господь москальську війну, Божейку
Гей Божейку й помилуй же нас Господь
Би на здоровья нам, на многі літа,
Не сам із собов, а з милим Богом,
Із милим Богом, з господинейков,
З господинейков і з челядойков. Божейку
Гей Божейку й помилуй же нас, Господь.
Оригінальне звучання галівської версії "Софійської колядки" записали жителі Галівки 1 січня 2024 року[18].
Це спричинило новий виток наукових досліджень про дану коляду[19][20].
В приватній садибі Івана Платка, художника, екозахисника, поціновувача старовини, розташований етнографічний мінімузей.
Івану Платку вдалося зібрати дуже цікаву і вже чималу колекцію різноманітних речей, одягу та предметів побуту, якими колись користувалися наші предки. Під час екскурсії відвідувачам було цікаво побачити, для чого і як саме вживалися в побуті ті чи інші речі.
Серед експонатів трапляються й військові шоломи та ножі часів Другої світової війни, які пан Іван сам знаходився у лісах навколо села, хоча в тій місцевості проходив фронт та велися запеклі бої.
Історія краю цього цікавого тим, що саме з цими землями Іван Довбуш (брат Олекси Довбуша) зі своїми загонами опришків виступав на польські маєтки. Земля тут досі зберігає багато артефактів, які притаманні гуцульщини – свистки, хрестики, різноманітні сувеніри, бо саме цією місцевістю проходив торговельний шлях.
Коли музей було засновано, люди зрозуміли, що пан Іван збирає історичні речі і просто віддавали йому, що у кого було. Так з часом експозиція поповнилася цікавими історичними артефактами. Як каже сам власник, музей присвячений тим людям, які вміли робити руками, не ледарювали та не пиячили.
Серед експонатів трапляються й військові шоломи та ножі часів Другої світової війни, які пан Іван сам знаходився у лісах навколо села.[21]
Допомагає пану Івану опікуватись музеєм його мама Любов Григорівна[22].
Відео учасників табору з медіаграмотності від IDEM e.V. про Івана Платка та його музей[23][24].
- Макар Іван Іванович (1957 р.н.)— український громадський і політичний діяч, правник[25].
- Ігор Нетудихаткін. Cофійська колядка: у пошуках мелодії Різдва XVII століття. Український Тиждень. 2024-01-01.[19]
- Bohdan Klid. How a Unique, Old Carol Was “Discovered,” “Rediscovered,” and Given New Meaning in the Context of the Battle for Kyiv. Україна Модерна. 2024-01-27.[20]
- Коляда "Нащадо Світа". Галівка, 2024-01-01.[18]
- Репортаж про Івана Платка. 2023-12-13.[21]
- Погода в селі Галівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в г д е ж и Міста і села України. Львівська область. Старосамбірський район.
- ↑ Тирик Я. Руський путь - прадавній шлях через Карпати / Я. Тирик. - Л.: "Простір М", 2003. - С. 13
- ↑ Гром, Наталія. БойкоМандри: туристичні маршрути Стрілківської громади.
- ↑ Strilky Territorial Community. Cities for Cities (брит.). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ IgnBor (24 вересня 2023). У Стрілківській громаді проєкт «БойкоМандри» поєднається із сусідами-поляками. Leopolis.news (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ ❗️Новий туристичний проєкт «БойкоМандри» – актуальний, як ніколи ❗️ «БойкоМандри» – це три піші та веломаршрути, що пролягають через гори мальовничої... | By Бойківщина | Facebook (укр.), процитовано 14 листопада 2023
- ↑ БойкоМандри. boykomandry.com. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ КИРЧІВ, Роман (2008). ЗВ’ЯЗКИ МИХАЙЛА ЗУБРИЦЬКОГО З ІВАНОМ ФРАНКОМ I ВОЛОДИМИРОМ ГНАТЮКОМ (PDF). Народознавчі зошити. Архів оригіналу (PDF) за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021.
- ↑ Гром, Роман (25 грудня 2023). В цьому дописі мені зовсім не хочеться жаліти епітетів і суперлятивів!.
- ↑ ❗ Різдвяно-наукова сенсація! Уперше за 400 років на всю Україну зазвучала стародавня колядка! (укр.), процитовано 5 січня 2024
- ↑ Гром, Роман. Софійська Коляда.
- ↑ Zaxid.net (28 грудня 2023). Мелодію найдавнішої української колядки записали на Львівщині. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
- ↑ Уперше за 400 років в Україні зазвучала стародавня колядка: деталі. ТСН.ua (укр.). 24 грудня 2023. Процитовано 5 січня 2024.
- ↑ Стародавня софійська колядка, якій понад 400 років: Тіна Кароль виконала твір напередодні Різдва (укр.). 25 грудня 2023. Процитовано 5 січня 2024.
- ↑ Вперше за 400 років в Україні заспівали стародавню колядку родом з Львівщини | Львівська мануфактура новин. www.lmn.in.ua. Процитовано 5 січня 2024.
- ↑ Мелодію найдавнішої української колядки записали на Львівщині. Історична правда. Процитовано 5 січня 2024.
- ↑ ⚡ Уперше за 400 років зазвучала стародавня колядка України у виконанні Тіни Кароль! (укр.), процитовано 5 січня 2024
- ↑ а б Церква Зіслання Св. Духа. Галівка (1 січня 2024). Відновлення стародавньої 400-літньої колядки "Нащадо Світу".
- ↑ а б Cофійська колядка: у пошуках мелодії Різдва XVII століття - Український тиждень (укр.). 1 січня 2024. Процитовано 6 лютого 2024.
- ↑ а б Klid, Bohdan (26 січня 2024). How a Unique, Old Carol Was “Discovered,” “Rediscovered,” and Given New Meaning in the Context of the Battle for Kyiv. Україна Модерна (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
- ↑ а б Репортаж про Івана Платка. ТАБІР З МЕДІАГРАМОТНОСТІ (укр.). 13 грудня 2023. Процитовано 22 березня 2024.
- ↑ Ільченко, Мирон (19 травня 2023). ЯКІ ТАЄМНИЦІ ПРИХОВУЄ ГАЛІВКА? Екскурсія до музею Івана Платка. t.me (укаїнською) .
- ↑ Печко, Марія. Іван Платок - митець, який творить новий світ на околиці України.
- ↑ Іван Платок (укр.), процитовано 22 березня 2024
- ↑ МАКАР ІВАН ІВАНОВИЧ. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 29 червня 2022.