Гамкало Михайло Зенонович
| Михайло Зенонович Гамкало | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 11 листопада 1976 Львів, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 18 серпня 2022 (45 років) Благодатне, Первомайський район, Миколаївська область, Україна (загинув у бою) | |
| Поховання | Личаківський цвинтар | |
| Alma Mater | ЛНУ ім. І. Франка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Командування | ||
| командир механізованого взводу 63-ї окремої механізованої бригади | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Михайло Зенонович Гамкало (11 листопада 1976, Львів[1]— 18 серпня 2022, Благодатне) — український вчений-ґрунтознавець, кандидат географічних наук. Учасник російсько-української війни, старший лейтенант Збройних Сил України.
У 1998 р. закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, спеціальність — географія, кваліфікація спеціаліста — географ-ґрунтознавець. 1998−2001 рр. — аспірант кафедри географії ґрунтів Львівського університету. У 2002 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Кислотно-основна буферність ґрунтів Чорногірського масиву Українських Карпат»[1].
З 2002 р. працював на посаді наукового співробітника кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів. З 2003 р. працював на посаді асистента, а з 2004 — на посаді доцента кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка. Також викладав у Львівському національному університеті природокористування в Дублянах та у Київському національному університеті культури і мистецтв[2][сторінка?].
28 лютого 2022 р. вступив до лав ЗСУ. Був командиром механізованого взводу 63-ї окремої механізованої бригади[2].
Загинув від важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів у с. Благодатне Миколаївської області[3].
24 серпня 2022 р. похований у Львові на Личаківському кладовищі[4].
Опублікував понад 70 наукових праць. У співавторстів з колегами, Мартою Мальською та Орестою Бордун, опублікував навчальний посібник «Туристичне країнознавство. Європа». Наукова діяльність присвячена дослідженням туристично-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону, збалансованому розвитку рекреаційних територій, активним формам туризму[5].
Розробив і читав спецкурси[6]:
- Активний туризм;
- Безпека туризму;
- Організація івентивного та конвенційного туризму;
- Проектування та дизайн закладів готельно-ресторанного господарства;
- Туристичне країнознавство;
- Туристичний супровід;
- Проектування об'єктів готельно-ресторанного господарства.
У 2004 р. брав участь у міжнародному проекті «Protection of Land and Water Quality and Sustainable Development of Rural Areas»; протягом червня-липня 2018 р. — у міжнародному проекті «Просторові зміни в Українських курортах Східних Бескид в 1827—2017 роках»; з 2021 р. — у реалізації міжнародного проекту «Єднає нас Буг» (PBU1/0224/16)[6].
Керував студентським науковим гуртком «Активний туризм», учасники якого займаються пішохідним, гірським, водним, велосипедним, і гірськолижним туризмом, беруть участь у спелео-екскурсіях[6].
Був учасником Народної чоловічої хорової капели «Прометей»[7].
У Михайла Гамкала залишилися батьки, дружина Ольга Карпінська, 8-річна донька Марічка та 15-річний син Остап. Батько Михайла Зенон Гамкало — професор ЛНУ, провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України[3].
- Орден «За мужність» III ступеня (19 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[8]
- ↑ а б ЗЕНОН І МИХАЙЛО ГАМКАЛИ (батько та син). Ходорів Сьогодні (укр.). 28 жовтня 2013. Процитовано 3 вересня 2022.
- ↑ а б Зенон Гамкало. Facebook (укр.). Процитовано 4 вересня 2022.
- ↑ а б На війні на Миколаївщині загинув доцент кафедри туризму Франкового вишу Михайло Гамкало. tvoemisto.tv. Процитовано 4 вересня 2022.
- ↑ Львів прощається з Героєм Михайлом Гамкалом (ВІДЕО). Варта 1 (укр.). Процитовано 3 вересня 2022.
- ↑ Mykhaylo Hamkalo, Михайло Гамкало. scholar.google.com.ua. Процитовано 4 вересня 2022.
- ↑ а б в Гамкало Михайло Зенонович. Географічний факультет (укр.). Процитовано 3 вересня 2022.
- ↑ Народна чоловіча хорова капела “Прометей”. Центр культури та дозвілля (укр.). Процитовано 4 вересня 2022.
- ↑ Указ президента України №440/2023 Про відзначення державними нагородами України. 19 липня 2023.
- Старші лейтенанти (Україна)
- Народились 11 листопада
- Народились 1976
- Уродженці Львова
- Померли 18 серпня
- Померли 2022
- Померли в Благодатненській сільській громаді (Первомайський район)
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Військовики 63-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські ґрунтознавці
- Кандидати географічних наук
- Кандидати наук України
- Випускники географічного факультету Львівського університету
- Науковці Львівського університету
- Викладачі Київського університету культури і мистецтв
- Науковці Львівського національного університету природокористування
- Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022
- Українські науковці, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну