Гангур Василь Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гангур Василь Михайлович
Народження10 грудня 1945(1945-12-10)
Копашново
Смерть25 березня 2005(2005-03-25) (59 років)
 Ужгород, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняУжгородське училище прикладного мистецтва (1971) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1982)
Діяльністьхудожник, педагог, мистецтвознавець
ВчительБерец Вільмош-Йожеф Іштванович, Петкі Шандор Ференцович, Свида Василь Іванович, Власов Володимир Григорович, Злочевський Петро Панасович і Єфименко Віктор Георгійович
ПрацівникУжгородське училище прикладного мистецтва
ЧленСпілка радянських художників України
Роботи в колекціїЗакарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая

Василь Михайлович Га́нгур (10 грудня 1945, Копашново — 25 березня 2005, Ужгород) — український художник, мистецтвознавець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Лавреат Закарпатської обласної премії у галузі образотворчого мистецтва імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за 2002 рік та Міжнародної премії «Карпатська корона» за 2005 рік[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 10 грудня 1945 року в селі Копашновому (нині Хустський район Закарпатської області, Україна). З 1968 року працював художником-оформлювачем у художньо-рекламній майстерні Закарпатської обласної спілки споживчих товариств і навчався на відділенні художнього розпису в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Йому викладали Вільмош-Йожеф Берец, Шандор Петкі, Василь Свида, Віктор Демидюк. Після отримання у 1971 році диплома художника-майстра, був переведений на посаду інженера-художника по рекламі, оформленню і декорації[1].

Протягом 1977—1982 років навчався на художньо-графічному факультеті Одеського державного педагогічного інституту, де серед його педагогів були Володимир Власов, Петро Злочевський, Олег Недошитко, Віктор Єфименко. Одночасно, упродовж 1980—1983 років, викладав рисунок, живопис, композицію в Ужгородському училищі прикладного мистецтва[1].

У 1990—1991 роках обіймав посаду мистецтвознавця на підприємстві «Художфонд»; 1991 року переведений в творчу групу Закарпатської організації Спілки художників України.

Мешкав в Ужгороді в будинку на вулиці Швабській, № 58А, квартира № 3[2]. Помер в Ужгороді 25 березня 2005 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живопису і станкової графіки. Серед робіт:

  • «Надвечір» (1986);
  • «Ранкова прохолода» (1987);
  • «Весняна повінь. Старі верби» (1987);
  • «Осіння тиша» (1987);
  • «Воловецькі велетні» (1987);
  • «Зимовий вечір. Старі дерева» (1989);
  • «Ритми мого краю» (1992);
  • «Архітектурна композиція» (1993);
  • «Село над річкою» (1994);
  • «Краєвид села Чорноголова» (1996);
  • «Мелодія осені» (1996);
  • «Тепло осені» (1997);
  • «Ранковий настрій Карпат» (1997; папір, акварель[2]);
  • «Світанкова пісня Карпат» (1997);
  • «Роздуми про осінь» (1999);
  • «Єднання» (1999);
  • «Взаємозв'язок» (1999);
  • «Святкування» (1999);
  • «Легенда» (1999);
  • «Пробудження від ночі» (1999; картон, пастель[2]);
  • «Танець залицяння» (1999);
  • «Спогади про дитинство» (1999);
  • «Свято» (1999);
  • «Подія в місті» (1999);
  • «У парку» (1999);
  • «Флірт» (1999);
  • «Вечірня розмова» (1999);
  • «Гончарі» (2000; картон, олія)[2];
  • «Музичні акорди» (2000);
  • «Наша Земля» (2000);
  • «Народна готика» (2000);
  • «Шумить» (2000);
  • «Звучить мелодія» (2000);
  • «Ліричний мотив» (2000);
  • «Перелом думки» (2000);
  • «Водоспад» (2001).

З 1973 року брав участь в обласних, міжрегіональних, всеукраїнських (з 1987 року[3]) та закордонних художніх виставках (Угорщина, Чехія, Словаччина, Франція, Румунія, Сполучені Штати Америки, Росія, Німеччина)[2]. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1980, 1986, 1987, 1993, 1995—1996, 2000 роках, Братиславі у 1998 році, Гуменне у 2000 році, Києві у 2001 році. Протягом 1993—2001 років — учасник міжнародних пленерів[2].

Роботи художника закуплені Міністерством культури і мистецтв України, Міжнародною картинною галереєю «Міро»[2], зберігаються у Закарпатському художньому музеї[3] та у багатьох приватних колекціях[2].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]