Перейти до вмісту

Ганс-Магнус Енценсбергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ганс-Магнус Енценсбергер
нім. Hans Magnus Enzensberger
ПсевдонімLinda Quilt, Elisabeth Ambras, Serenus M. Brezengang, Andreas Thalmayr, Giorgio Pellizzi, Benedikt Pfaff і Trevisa Buddensiek
Народився11 листопада 1929(1929-11-11)[1][2][…]
Кауфбойрен, Баварія, Веймарська республіка[1][3]
Помер24 листопада 2022(2022-11-24)[4] (93 роки)
Мюнхен, Німеччина[5]
Країна Німеччина[3]
Діяльністьпоет, письменник, перекладач, журналіст, репортер, дитячий письменник, драматург, редактор
Сфера роботиНімецька література[6][6], German-language poetryd[6][6], есей[6][6], переклад[6][6], редагування[6][6] і German dramad[6]
Alma materФрайбурзький університет, Гамбурзький університет і Університет Ерлангена—Нюрнберга
Жанресей, проза і поезія
Magnum opusThe Number Devild[7], The sinking of the Titanicd і The Short Summer of Anarchyd
Брати, сестриChristian Enzensbergerd і Ulrich Enzensbergerd
У шлюбі зDagrun Enzensbergerd[8], Masha Enzenbergerd[9] і Katharina Enzensbergerd[8]
ДітиTheresia Enzensbergerd[8] і Tanaquil Enzensbergerd[8]
Автограф
Нагороди
CMNS: Ганс-Магнус Енценсбергер у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ганс Магнус Е́нценсбергер (нім. Hans Magnus Enzensberger; 11 листопада 1929, Кауфбойрен — 24 листопада 2022, Мюнхен) — німецький поет, письменник, перекладач, видавець і громадський діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1929 року в баварському містечку Кауфбойрен у родині поштового службовця. Дитинство провів у Нюрнберзі.

1945 року вступив до ополчення Фольксштурм, після поразки гітлерівської Німеччини працював перекладачем та барменом на базі королівських військово-повітряних сил Великої Британії. Середню школу закінчив лише 1949 року. Після цього навчався в університетах Ерлангена, Фрайбурга, Гамбурга і Парижа він вивчав літературу, мови і філософію. 1955 року отримав докторський ступінь за дисертацію про поезію Клеменса Брентано. До 1957 року працював редактором на радіо в Штутгарті. Перша поетична збірка Енценсберга з'явилася 1957 року, після його подорожі до США та Мексики.

Енценсбергер брав участь у кількох зустрічах літературної «Групи 47». 1963 року він був відзначений престижною Премією Бюхнера. У 1960-ті роки брав участь у студентському русі, підтримуючи популярну серед лівих ідею про невинність німецького народу у військових злочинах. 1965 року він відвідав СРСР та Південну Америку. В період з 1965 до 1975 року був редактором журналу «Kursbuch». З 1985 року він був редактором книжкової серії «Die Andere Bibliothek», що публікувалася у Франкфурті, і нині складається з більше 250 назв. Енценсбергер є засновником щомісячника «TransAtlantik».

Його власні твори перекладені понад 40 мовами світу.

Помер 24 листопада 2022 року в Мюнхені.

Твори

[ред. | ред. код]

Поетичні збірки

  • verteidigung der wölfe. 1957.
  • landessprache. 1960.
  • Gedichte. Die Entstehung eines Gedichts. 1962.
  • blindenschrift. 1964.
  • Mausoleum. 37 Balladen aus der Geschichte des Fortschritts. 1975.
  • Der Untergang der Titanic. Eine Komödie. Versepos. 1978.
  • Die Furie des Verschwindens. Gedichte. 1980.
  • Zukunftsmusik. 1991.
  • Kiosk. Neue Gedichte. 1995.
  • Leichter als Luft. Moralische Gedichte. Suhrkamp, 1999.
  • Die Geschichte der Wolken. 99 Meditationen. 2003.
  • Rebus. Suhrkamp, 2009, ISBN 978-3-518-42052-2.
  • Blauwärts. Ein Ausflug zu dritt. 2013.

Есеї

  • Brentanos Poetik. 1961. (дисертація. Erlangen 1955.)
  • Einzelheiten. 1962.
  • Politik und Verbrechen. 1964.
  • Deutschland, Deutschland unter anderm. Äußerungen zur Politik. 1967.
  • Staatsgefährdende Umtriebe. Rede zur Verleihung des Nürnberger Literaturpreises, 1968.
  • Palaver. Politische Überlegungen 1967–1973. 1974.
  • Politische Brosamen. 1982.
  • Ach Europa! Wahrnehmungen aus sieben Ländern. Suhrkamp, 1987.[11]
  • Mittelmaß und Wahn. Gesammelte Zerstreuungen. Suhrkamp, 1988, ISBN 3-518-38300-0.
  • Die Große Wanderung. 1992.
  • Aussichten auf den Bürgerkrieg. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1993, ISBN 3-518-40769-4.
  • Zickzack. Aufsätze, 1997.
  • Drawbridge Up: Mathematics – A Cultural Anathema / Zugbrücke außer Betrieb: Die Mathematik im Jenseits der Kultur. (dt., engl.) Natick, Mass., Peters, 1999.
  • Einladung zu einem Poesie-Automaten. Suhrkamp, 2000.
  • Nomaden im Regal. Essays. 2003
  • unter dem Pseudonym Andreas Thalmayr: Lyrik nervt! Erste Hilfe für gestresste Leser. 2004.
  • unter dem Pseudonym Andreas Thalmayr: Heraus mit der Sprache. Ein bisschen Deutsch für Deutsche, Österreicher, Schweizer und andere Aus- und Inländer. Hanser, München 2004, ISBN 978-3-446-20448-5; als Taschenbuch: dtv München 2008, ISBN 978-3-423-34471-5.
  • Schreckens Männer – Versuch über den radikalen Verlierer. Suhrkamp, 2006.
  • Im Irrgarten der Intelligenz. Ein Idiotenführer. Zürich 2006. (Schriftenreihe der Vontobel-Stiftung. Nr. 1760.) und edition suhrkamp, 2007, ISBN 978-3-518-12532-8.
  • Fortuna und Kalkül – Zwei mathematische Belustigungen. Suhrkamp, Berlin 2009.
  • Sanftes Monster Brüssel oder Die Entmündigung Europas. Suhrkamp, Berlin 2011, ISBN 978-3-518-06172-5.
  • Enzensbergers Panoptikum: Zwanzig Zehn-Minuten-Essays. Suhrkamp, Berlin 2012, ISBN 978-3-518-06901-1.
  • Überlebenskünstler. 99 literarische Vignetten aus dem 20. Jahrhundert. Suhrkamp, Berlin 2018, ISBN 978-3-518-42788-0.
  • unter dem Pseudonym Andreas Thalmayr: Schreiben für ewige Anfänger. Ein kurzer Lehrgang. Hanser, München 2018, ISBN 978-3-446-25998-0.

Проза

  • Der kurze Sommer der Anarchie. Buenaventura Durrutis Leben und Tod. Roman. 1972.
  • Der Weg ins Freie. Fünf Lebensläufe. 1975.
  • unter dem Pseudonym Elisabeth Ambras: Heiss & Kalt. Erotische Erzählungen, 1987.
  • unter dem Pseudonym Elisabeth Ambras: Fernsteuerung. Bettgeschichten. 1992.
  • Requiem für eine romantische Frau: Die Geschichte von Auguste Bußmann und Clemens Brentano. Nacherzählung. Insel, 1995.
  • Josefine und ich – Eine Erzählung. 2006.
  • unter dem Pseudonym Linda Quilt: Schauderhafte Wunderkinder. 2006.
  • Hammerstein oder der Eigensinn. Eine deutsche Geschichte. Biographie. Suhrkamp, Frankfurt am Main 2008, ISBN 978-3-518-41960-1.
  • Herrn Zetts Betrachtungen, oder Brosamen, die er fallen ließ, aufgelesen von seinen Zuhörern. Suhrkamp, Berlin 2013, ISBN 978-3-518-42387-5.
  • Tumult. Suhrkamp, Berlin 2014, ISBN 978-3-518-42464-3.
  • Verschwunden! Insel, Berlin 2014, ISBN 978-3-458-19398-2
  • Immer das Geld! Suhrkamp, Berlin 2015, ISBN 978-3-518-42489-6.

Драма

  • Die Schildkröte. Komödie. 1961 auf der Tagung der Gruppe 47 vorgelesen.
  • Das Verhör von Habana. 1970.
  • Diderot und das dunkle Ei. Ein Interview. 1990.
  • Die Tochter der Luft. 1992.
  • Voltaires Neffe. Eine Fälschung in Diderots Manier. 1996.

Дитячі та підліткові твори

  • mit Gisela Andersch: Zupp. 1958.
  • Der Zahlenteufel. Ein Kopfkissenbuch für alle, die Angst vor der Mathematik haben. Illustriert von Rotraut Susanne Berner. 1997, ISBN 978-3-446-18900-3.
  • Wo warst du, Robert? Roman. 1998.
  • Bibs. Illustriert von Rotraut Susanne Berner. 2009.

Антології

  • Der Fliegende Robert. Gedichte, Szenen, Essays. 1989.
  • Diderots Schatten. Unterhaltungen, Szenen, Essays. 1994.
  • Nieder mit Goethe/ Requiem für eine romantische Frau. Verlag der Autoren, 1995.
  • Dreiunddreißig Gedichte. Reclam, 2001.
  • Die Elixiere der Wissenschaft. Seitenblicke in Poesie und Prosa. 2002.
  • Dialoge zwischen Unsterblichen, Lebendigen und Toten. 2004.
  • Natürliche Gedichte. Insel-Bücherei, 2004.
  • Gedichte 1950–2005. Suhrkamp, 2006.
  • Zu große Fragen: Gespräche und Interviews 2005–1970. 2007.
  • Liebesgedichte. Insel, 2008.
  • Scharmützel und Scholien: Über Literatur. Suhrkamp Quarto, 2009.
  • Meine Lieblings-Flops, gefolgt von einem Ideen-Magazin. 2010.
  • Album. 2011.
  • Gedichte 1950–2010. Suhrkamp, 2010.
  • Versuche über den Unfrieden Suhrkamp, 2015.
  • Gedichte 1950–2015. Suhrkamp, 2015.

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Українською поезії Ганса-Магнуса Енценсбергера перекладали Леонід Череватенко, Василь Стус, Олег Жупанський.

  • Ганс Магнус Енценсбергер; пер. Леонід Череватенко; добірку віршів проілюстровано роботами бельг. худож. Франка Мазереля // Жовтень. — 1972. — No 5. — С. 15–20. — Зміст: Людина з трамваю; Оборона вовків від овечок; Компаньйон по воєнній промисловості; Ті, що зникли; Лариса.
  • Ганс Магнус Енценсбергер. Мова країни; Франконські вишневі сади у січні; Ода нікому: [вірші] / Ганс Магнус Енценсбергер; переклав Леонід Череватенко // Всесвіт. — 1991. — No 9 (753). — С. 46–50.
  • Ганс Магнус Енценсбергер. Поезії. переклав Олег Жупанський // Всесвіт. № 12 — 1996.
  • Ганс Магнус Енценсбергер. Трамвайному пасажирові, Біографія, Сумнів, Алегорична відповідь. // у виданні: Василь Стус. Твори в чотирьох томах. В шести книгах. том 5 (додатковий). Переклади. — Львів: Просвіта, 1998. — с. 114—119.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118530534 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в https://web.archive.org/web/20171006134756/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/hans-magnus-enzensberger
  4. ↑ Hans Magnus Enzensberger ist tot
  5. ↑ https://www.spiegel.de/kultur/literatur/hans-magnus-enzensberger-ist-tot-a-daa5c5ec-3b26-47a1-ad68-133c3d4761b5
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ 協力 橋本幸士 京都大学大学院理学研究科　物理学専攻教授 科学名著図鑑: 一生ものの教養が身につく厳選の名作142冊 — ニュートン, 2022. — ISBN 978-4-315-52556-4
  8. ↑ а б в г https://www.dw.com/de/hans-magnus-enzensberger-nachruf/a-63883054
  9. ↑ https://magazin.spiegel.de/EpubDelivery/spiegel/pdf/129568383
  10. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  11. ↑ siehe dazu: Christoph Cornelißen: Im Kampf gegen »Brüssel«. Zur Aktualität von Hans Magnus Enzensbergers »Ach Europa!«. (1987) [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.]. In: Zeithistorische Forschungen 14 (2017), S. 171–176.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс-Магнус_Енценсбергер&oldid=37733358