Очікує на перевірку

Гапоненко Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іванович Гапоненко
Народився20 грудня 1969(1969-12-20)
Сквира, Україна
Помер8 січня 2020(2020-01-08) (50 років)
Тегеран, Іран
·Збиття Boeing 737 під Тегераном
ПохованняБерковецьке кладовище
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьльотчик
Відомий завдякиКомандир Boeing 737—800.
Alma materКіровоградське вище льотне училище цивільної авіації
НагородиГерой України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гапоненко.

Володимир Іванович Гапоненко (нар. 20 грудня 1969(19691220), Сквира — пом. 8 січня 2020, Тегеран) — український льотчик.[1] Пілот авіакомпанії Міжнародні авіалінії України[2] Командир екіпажу рейсу PS752 Boeing 737.[3] Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Гапоненко у 1987 році вступив до Кіровоградського вищого льотного училища цивільної авіації (нині Кропивницька льотна академія Національного авіаційного університету), яке закінчив у 1992 році, за фахом «Експлуатація повітряного транспорту» за спеціалізацією «Повітряна навігація». Інженер-штурман[4].

З 1992 року розпочав роботу в Борисполі на посаді штурмана літака Ту-134. За інформацією Міжнародних авіаліній України, Гапоненко мав 11600 годин нальоту на літаках Boeing 737, в тому числі 5500 годин у якості командира повітряного судна[5].

Могила Володимира Гапоненка та Олексія Наумкіна, Берковецьке кладовище

8 січня 2020 року загинув в результаті збиття літака Boeing 737 рейсу PS752 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» ракетами Протиповітряної оборони Ірану[6]. За словами офіційних представників Ірану, причиною трагедії став людський фактор.

Похований на Берковецькому кладовищі у Києві разом із пілотом-інструктором літака Олексієм Наумкіним (ділянка № 86, 50°29′19.42″ пн. ш. 30°23′41.06″ сх. д. / 50.48873° пн. ш. 30.39474° сх. д. / 50.48873; 30.39474).

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Дружина — Катерина Гапоненко[7][8]
  • Дві доньки

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У місті Київ вулицю Анатолія Пантелькіна перейменували на вулицю Володимира Гапоненка.[10]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Опублікували імена екіпажу літака, який розбився у Тегерані [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.].
  2. ↑ ЕКІПАЖ РЕЙСУ PS752. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  3. ↑ Серед загиблих внаслідок авіакатастрофи в Тегерані — випускник кропивницької «льотки». Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  4. ↑ Що відомо про загиблих авіарейсу Тегеран-Київ. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  5. ↑ Ким були загиблі в авіакатастрофі в Ірані українці?. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  6. ↑ Президент Ірану про збитий літак МАУ: глибоко шкодуємо. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  7. ↑ Дружина просила не летіти: що відомо про загиблого командира літака, який розбився в Ірані. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  8. ↑ Боярчанин Володимир Гапоненко був командиром літака, який розбився в Ірані. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  9. ↑ Указ Президента України від 29 грудня 2020 року № 600/2020 «Про присвоєння звання Герой України»
  10. ↑ У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об’єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 18 січня 2024.
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 207
29 грудня 2020 		Наступник:
Філіпчук Ігор Ярославович Лихно Денис Михайлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гапоненко_Володимир_Іванович&oldid=42213322