Гвідо Шмідт
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2017) |
| Гвідо Шмідт | |
|---|---|
нім. Guido Schmidt  | |
 | |
| Народився | 1901[1][4][5] Блуденц, Форарльберг, Австрія |
| Помер | 5 грудня 1957[1][2][3] Відень, Австрія |
| Країна |  Австро-Угорщина Австрія |
| Діяльність | політик, дипломат |
| Alma mater | Віденський університет |
| Знання мов | німецька[5] |
| Посада | Federal Minister of Foreign Affairs of Austriad |
| Партія | Вітчизняний фронт і Християнсько-соціальна партія Австрії[6] |
| Конфесія | католицька церква |
| Брати, сестри | Josef Schmidtd |
| Діти | Guido Schmidt-Chiarid |
Гвідо Шмідт (нім. Guido Schmidt; 15 січня 1901, Блуденц — 5 грудня 1957, Відень) — австрійський дипломат і політик, міністр закордонних справ Австрії з 1936 до 1938 року.
Народився в Блуденці, федеральній землі Форарльберг. Відвідував єзуїтську школу «Stella Matutina» у Фельдкірхі, де познайомився з майбутнім канцлером Австрії Куртом Шушнігом. Вивчав право у Віденському університеті, здобувши докторський ступінь 1924 року і наступного року поступив на австрійську дипломатичну службу. З 1927 року служив у канцелярії президента Вільгельма Мікласа, ставши віцедиректором 1928 року.
Шмідт був членом Християнсько-соціальної партії і 1933 року приєднався до Вітчизняного фронту, створеного канцлером Енгельбертом Дольфусом. Він зіграв важливу роль в укладанні «Липневої угоди» 1936 року австрофашистським урядом Курта Шушніга, наступника Дольфуса, з нацистською Німеччиною і був призначений статс-секретарем закордонних справ. Він і міністр внутрішніх справ Едмунд Гляйзе фон Горстенау були основними переговорниками з владою нацистської Німеччини. 12 лютого 1938 року Шушніг під тиском Гітлера призначив Шмідта федеральним міністром. Цю посаду він обіймав до 11 березня 1938 року, коли канцлер був змушений піти у відставку за кілька годин до вторгнення військ вермахту і аншлюсу Австрії нацистською Німеччиною. Шмідт зіграв важливу роль у відставці начальника штабу Альфреда Янза, однак не приєднався до нацистського уряду Артура Зейс-Інкварта, після чого він пішов з політики.
За клопотанням Германа Герінга він став виконавчим директором промислового конгломерату Reichswerke в Лінці 1 липня 1938 року. 1945 року Шмідт був тимчасово поміщений у в'язницю союзними окупаційними силами, тому що мав пронацистські настрої та був звинувачений у державній зраді, але виправданий 1947 року.
З 1950 року він продовжив свою кар'єру як член виконавчої ради Semperit компанії.
Шмідт помер у Відні у 56-річному віці, він був батьком австрійського підприємця Гвіда Шмідт-Кіарі.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118795236 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ Архів преси XX століття — 1908.
- ↑ а б CONOR.Sl
- ↑ https://www.spiegel.de/politik/oesterreichs-papen-a-299cc2de-0002-0001-0000-000041122789?context=issue
