Генрик Орлеан
Генрик (Хаскель) Орлеан | |
---|---|
Народження | 12 червня 1874 |
Смерть | близько 1942 |
Країна | Австро-Угорщина |
Навчання | Краківська художньо-промислова школа |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Львів |
Архітектурний стиль | готика, бароко, модерн |
Генрик Орлеан у Вікісховищі |
Генрик (Хаскель) Орлеан (пол. Henryk (Chaskel) Orlean; 12 червня 1874, Краків[1] — близько 1942)[2]) — польський архітектор єврейського походження[1]. Член польської незалежницької організації (пол. Naczelny Komitet Narodowy)[3].
Народився 12 червня 1874 року у Кракові. У 1900 році закінчив будівельне відділення Краківської художньо-промислової школи. Відтоді удосконалював знання у Віденській художньо-промисловій школі, водночас проходив практику в будівельних фірмах Ф. Фельнера, Г. Гельмера, О. Марморека. Від 1906 року працював у Львові в архітектурній фірмі Іполіта Слівінського, де керував проєктуванням житлових та громадських споруд. 1909 року отримав право на самостійне будівництво у Львові, відкрив власне Інженерно-будівельне бюро на вул. Подлевського (нинішня вулиця Гребінки), 9[1], пізніше переїхало в будинок на вулиці Сикстуській, 43б (нинішня вулиця Дорошенка)[4][5]. Під час німецької окупації застрелений німецьким офіцером у власній квартирі на на вулиці Сикстуській, 41 (нинішня вулиця Дорошенка)[6].
Використовував елементи готики, бароко та неомусульманського стильового напряму, єврейські мотиви, модернізовані ренесансні і романські форми, стиль модерн та інше[1].
- Житловий будинок Хальберів[1] на вулиці Полтв'яній, 5 (нинішній проспект Чорновола, 13, 1907, пізніше втрачений)[7].
- Дві докорінні реконструкції житлового будинку на площі Ринок, 12 у 1908 і 1920 роках[8].
- Кам'яниця Обухівська на нинішній вулиці Вірменській, 4. Проєкт пристосування партеру під торгові приміщення (1909)[9].
- Неоромантична вілла С. Квятковської на вул. Квятківка (нинішня вулиця Дмитра Грицая), 7 (1909–1910)[10].
- Житловий будинок на вул. Кльоновича, 3. Проєкт пристосування першого поверху під магазин (1910)[11].
- Перебудова 1-го поверху будинку Ф. Френкеля на вул. Кльоновича, 6 під крамницю (1910)[12].
- Реконструкція будинку на вул. Кльоновича, 8 для розташування приватного ліцею Ф. Діттнер (1910)[1].
- Житловий будинок на нинішній вулиці Коновальця, 11б (1911)[13].
- Оздоблення фасаду кам'яниці Б. Чиша на вул. Шопена, 7 (1911)[1].
- Житловий будинок на вулиці Городоцькій, 117 (1910—1911, співавтор Едвард Скавінський, скульптор Зиґмунт Курчинський). Поєднує в собі риси неороманського та неомавританського стилів[14].
- Прибуткова кам'яниця Я. Шмаля на вул. 29 Листопада (нинішня вул. Є. Коновальця), 11б (1911)[1].
- Нереалізований проєкт перебудови житлових будинків № 5, 7, 9 на вулиці Хмельницького (1911). На їхньому місці збудовано нові модерністичні, за проєктом Адольфа Піллера.[15].
- Перебудова театру «Colosseum» на вул. Сонячній (нинішня вул. Пантелеймона Куліша, 23; 1920-і роки, не зберігся)[1].
- Житлові будинки для робітників АТ рафінерії спирту на вул. Богданівка, 8–12 (нинішня вулиця Городоцька, 132).
- Реконструкція синагоги «Хасидим Шуль» (1919)[16].
- Надбудова четвертого поверху житлового будинку Юзефа і Ружі Стриєрів на вул. Асника (нинішня вул. Академіка Богомольця), 10 (1928)[17].
-
Вілла С. Квятковської (вул. Грицая, 7)
-
Житловий будинок (вул. Городоцька, 117)
-
Житловий будинок (вул. Коновальця, 11б
- ↑ а б в г д е ж и к Ю. О. Бірюльов. Орлеан Генрик // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 168. — ISBN 966-7022-44-7.
- ↑ Żydzi bojownicy o niepodległość Polski / Pod red. N Gettera, J. Schalla, Z. Schippera. — Lwów, Lwowski Instytut Wydawniczy, 1939. — S. 165. (пол.)
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1915… — S. 230.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 28.
- ↑ Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski / J. Biriulow, T. Dubicki, M. Tarnawiecka, A. Zakowicz. — Lwów: Wydawnictwo Centrum Europy, 2002. — S. 48—49. — ISBN 966-7022-27-7. (пол.)
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 267. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- ↑ Бевз М., Лінда С., Мартинюк-Медвецька А. Дослідження кам'яниці на пл. Ринок, 12 у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2002. — № 12 — С. 162—163.
- ↑ Інформація про кам'яницю взята з анотаційної таблиці, що встановлена на фасаді будинку
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 394.
- ↑ Христина Харчук, Ірина Котлобулатова. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кльоновича, 03 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 вересня 2024.
- ↑ Христина Харчук, Ірина Котлобулатова. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кльоновича, 06 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 вересня 2024.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 410.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 410, 495.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 324.
- ↑ Бойко О. Синагога «Хасидим Шуль» // Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 126. — ISBN 966-8849-30-2.
- ↑ Ірина Котлобулатова, Христина Харчук, Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Академіка Богомольця, 10 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 вересня 2024.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów: wydawca Zdzisław Jaśkiewicz; Juliusz Brunelik, 1939. — 146 s. (пол.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |