Генрик Орлеан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генрик (Хаскель) Орлеан
Народження12 червня 1874(1874-06-12)
Смертьблизько 1942
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
НавчанняКраківська художньо-промислова школа
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів
Архітектурний стильготика, бароко, модерн
CMNS: Генрик Орлеан у Вікісховищі

Генрик (Хаскель) Орлеан (пол. Henryk (Chaskel) Orlean; 12 червня 1874, Краків[1] — близько 1942)[2]) — польський архітектор єврейського походження[1]. Член польської незалежницької організації (пол. Naczelny Komitet Narodowy)[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1874 року у Кракові. У 1900 році закінчив будівельне відділення Краківської художньо-промислової школи. Відтоді удосконалював знання у Віденській художньо-промисловій школі, водночас проходив практику в будівельних фірмах Ф. Фельнера, Г. Гельмера, О. Марморека. Від 1906 року працював у Львові в архітектурній фірмі Іполіта Слівінського, де керував проєктуванням житлових та громадських споруд. 1909 року отримав право на самостійне будівництво у Львові, відкрив власне Інженерно-будівельне бюро на вул. Подлевського (нинішня вулиця Гребінки), 9[1], пізніше переїхало в будинок на вулиці Сикстуській, 43б (нинішня вулиця Дорошенка)[4][5]. Під час німецької окупації застрелений німецьким офіцером у власній квартирі на на вулиці Сикстуській, 41 (нинішня вулиця Дорошенка)[6].

Використовував елементи готики, бароко та неомусульманського стильового напряму, єврейські мотиви, модернізовані ренесансні і романські форми, стиль модерн та інше[1].

Споруди у Львові

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к Ю. О. Бірюльов. Орлеан Генрик // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
  2. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 168. — ISBN 966-7022-44-7.
  3. Żydzi bojownicy o niepodległość Polski / Pod red. N Gettera, J. Schalla, Z. Schippera. — Lwów, Lwowski Instytut Wydawniczy, 1939. — S. 165. (пол.)
  4. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1915… — S. 230.
  5. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 28.
  6. Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski / J. Biriulow, T. Dubicki, M. Tarnawiecka, A. Zakowicz. — Lwów: Wydawnictwo Centrum Europy, 2002. — S. 48—49. — ISBN 966-7022-27-7. (пол.)
  7. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 267. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
  8. Бевз М., Лінда С., Мартинюк-Медвецька А. Дослідження кам'яниці на пл. Ринок, 12 у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2002. — № 12 — С. 162—163.
  9. Інформація про кам'яницю взята з анотаційної таблиці, що встановлена на фасаді будинку
  10. Архітектура Львова, 2008, с. 394.
  11. Христина Харчук, Ірина Котлобулатова. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кльоновича, 03 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 вересня 2024.
  12. Христина Харчук, Ірина Котлобулатова. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кльоновича, 06 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 вересня 2024.
  13. Архітектура Львова, 2008, с. 410.
  14. Архітектура Львова, 2008, с. 410, 495.
  15. Lewicki J. Między tradycją… — S. 324.
  16. Бойко О. Синагога «Хасидим Шуль» // Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 126. — ISBN 966-8849-30-2.
  17. Ірина Котлобулатова, Христина Харчук, Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Академіка Богомольця, 10 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]