Перейти до вмісту

Генрі Коул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коул.
Генрі Коул
англ. Henry Cole
ПсевдоFelix Summerly
Народився15 липня 1808(1808-07-15)[1][2][…]
Бат, Сомерсет, Англія, Сполучене Королівство
Помер18 квітня 1882(1882-04-18)[1][2][…] (73 роки)
Лондон, Сполучене Королівство
ПохованняБромптонський цвинтар
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьбізнесмен, письменник, дизайнер
Alma materChrist's Hospital Schoold
Знання мованглійська[4]
Роки активності1823[3] — 1882[3]
Посададиректор музеюd
Брати, сестриЧарльз Августус Коулd[5]
ДітиМері Шарлотт Коулd[6]
Нагороди

Сер Ге́нрі Ко́ул (англ. Henry Cole; 15 липня 1808(18080715), Бат, Велика Британія — 15 квітня 1882, Лондон, Велика Британія) — британський громадський діяч, винахідник, дизайнер. Один з ініціаторів та організаторів проведення в Лондоні Всесвітньої виставки 1851 року та інших подібних заходів. Перший директор Музею Вікторії та Альберта. Вважається започатківцем традиції надсилання привітальних рідзвяних листівок.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Генрі Коул народився в місті Бат 15 липня 1808 року в родині капітана Генрі Роберта Коула та його дружини Летиції Дормер.

1817 року почав навчатися в державній школі Christ`s Hospital(інші мови). Після закінчення навчання в 1823 році влаштувався клерком в історика Френсіса Палгрейва(інші мови). Пізніше займався транскрибуванням текстів давніх документів як член Записної комісії(інші мови). Водночас навчався малюванню аквареллю в художника Девіда Кокса(інші мови), деякі свої ескізи показував на виставках у Королівській академії мистецтв.

Разом із батьком проживав у будинку, власником якого був письменник Томас Лав Пікок. Коул малював для Пікока, допомагав у написанні статей про музичні вистави. Пікок представив Коула видатним діячам Джону Стюарту Міллу, Чарлзу Буллеру(інші мови) та Джорджу Ґроуту(інші мови). Разом з ними Коул двічі на тиждень збирався в будинку Ґроута на Треднідл-стріт(інші мови).

У 1837—1840 роках працював асистентом Роуленда Гілла(інші мови), що займався реформуванням англійської пошти. Коул зіграв ключову роль у запровадженні поштової системи Penny Post(інші мови) та вважається одним з авторів дизайну першої поштової марки — чорного пенні[7].

Різдвяна листівка, замовлена Генрі Коулом художнику Джону Каллкотту Горслі(інші мови)

1843 року Коул замовив художнику Джону Каллкотту Горслі(інші мови) різдвяну листівку. Горслі створив тисячу таких листівок-літографій, а Коул надіслав їх своїм друзям як привітання з Рідзвом. Невикористані листівки Коул продав усім охочим. Таким чином, вважається, що Коул започаткував традицію розсилання різдвяних листівок[8][9][10][11].

Всесвітня виставка 1851

[ред. | ред. код]
Кришталевий палац у лондонському Гайд-парку, де відбулася Всесвітня виставка 1851 року

У 1840-х роках Генрі Коул намагався привернути увагу суспільства до проблеми змін у світогляді внаслідок промислового перевороту. 1845 року він запропонував термін «промислове мистецтво», а з 1849 року видавав «Журнал дизайну» (англ. «Journal of Design»)[12][13].

Як член Товариства заохочення мистецтв, виробництв та комерції Коул лобіював перед урядом свою кампанію з удосконалення стандартів промислового дизайну і здобув підтримку чоловіка королеви Вікторії — принца Альберта, за приязні взаємини з яким Коул дістав прізвисько Старий король[14]. 1847 року товариство отримало королівську хартію. Того ж року під патронатом принца Альберта Коул організував Виставку художніх виробництв (англ. Exhibition of Art Manufactures). Виставка здобула успіх, тому в 1848 та 1849 роках її провели в розширеному форматі.

1849 року Коул відвідав 11-ту П'ятирічну виставку в Парижі. Після цього в нього з'явилася ідея провести всесвітню виставку, де експонувалися б досягнення промисловості, науки, культури тощо з усього світу. 1850 року створено Королівську комісію із Всесвітньої виставки(інші мови), що мала під керівництвом принца Альберта організувати виставку в 1851 році[15].

Генрі Коул. Карикатура Джеймса Тіссо в журналі «Vanity Fair», 19 серпня 1871

Велика виставка напрацювань індустрії усіх націй відбулася з 1 травня по 15 жовтня 1851 року в Кришталевому палаці в лондонському Гайд-парку. Виставка зібрала велику кількість відвідувачів та учасників і здобула значний фінансовий успіх.

Успіх виставки 1851 року призвів до того, що надалі Коул також організовував подібні події у Великій Британії, зокрема Щорічні міжнародні виставки 1871—1874 років. Крім того, як результат Всесвітньої виставки 1852 року в Мальборо-гауз створено Музей декоративно-ужиткового мистецтва. 1857 року музей переїхав до Південного Кенсінгтона й іменувався, відповідно, Південнокенсінгтонським, допоки 1899 року королева Вікторія не перейменувала його на Музей Вікторії та Альберта[16]. Протягом 1857—1873 років Коул був директором музею.

Псевдонім Фелікс Саммерлі

[ред. | ред. код]

1847 року Коул заснував організацію Felix Summerly's Art-Manufactures, у рамках якої під псевдонімом Фелікс Саммерлі (англ. Felix Summerly) виготовляв та продавав низку побутових предметів. Коул замовляв відомим художникам та скульпторам дизайн таких товарів, після чого відповідні підприємства виготовляли їх[17][18]. Зокрема, так з'явився заварний чайник, виготовлений компанією Mintons(інші мови), що згодом здобув велику кількість нагород[19]. Також під цим псевдонімом Коул публікував літературні твори для дітей[20].

Нагороди

[ред. | ред. код]

1871 року нагороджений Медаллю Альберта Королівського товариства мистецтв[21].

1875 року королева Вікторія посвятила Генрі Коула в лицарі й нагородила його Орденом Лазні[22].

Родина

[ред. | ред. код]

28 грудня 1833 року Коул одружився з Маріан Фермен (англ. Marian Fairman). У їхньому шлюбі народилося троє синів та п'ять дочок.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в г д RKDartists
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ https://www.whistler.arts.gla.ac.uk/correspondence/people/biog/?bid=Cole_C&initial=C
  6. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  7. ↑ World's First Christmas Card | British Postal Museum & Archive. web.archive.org. 22 березня 2014. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 13 липня 2024.
  8. ↑ Селегень М. Артистична картка, як елемент директ-маркетингу: історії, традиції, сучасність / Укладачі О. Г. Ткаченко, В. О. Садівничий // Матеріали шостої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Журналістська освіта на Сумщині: набутки й проблеми» : збірник наукових праць. — Суми : Сумський державний університет, 2011. — С. 135.
  9. ↑ «Культурологічні та педагогічні проблеми підготовки майбутніх дизайнерів» : монографія / наук. ред. О. П. Костюк. Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». — Полтава : Навчально-науковий інститут культури і мистецтв. Видавничій відділ ПУЕТ, 2022. — С. 102—103.
  10. ↑ Давидова К. О. Розвиток привітальної листівки кінця XIX — початку XX століття в загальноєвропейському контексті // Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство». — 2019. — Вип. 40. — С. 221.
  11. ↑ György Buday, George Buday (1992). The history of the Christmas card. Omnigraphics, 1992. — P.8.
  12. ↑ Осадчий В. В. Фактори впливу на розвиток дизайну як науки // Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. — 2017. — № 1 (13). — С. 41.
  13. ↑ Сорока Т. П. Історія виникнення дизайну — від перших шкіл дизайну до дизайн-технологій майбутнього // X Всеукраїнська інтернет-конференція на тему: «Світ аграрних професій: історія, сучасність, майбутнє, досвід ЄС»: збірник матеріалів. — Рівне, 2023. — С. 45.
  14. ↑ Hobhouse, Hermione (1983). Prince Albert, his life and work, p. 91, H. Hamilton.
  15. ↑ World Expo Museum. expo-museum.cn. Процитовано 13 липня 2024.
  16. ↑ Фелькер І. М. Велика виставка в Лондоні 1851 року як глобальний культурно-мистецький простір XIX століття / М-во культ. України та інформ. політики ; Нац. акад. кер. кадрів культ. і мистец. ; Наук. тов. студ., асп., доктор. і молод. вч. (Київ, 19 жовтня 2023 р.) // Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології : матеріали XV Всеукр. наук.-практ. конф.. — Київ : НАКККіМ, 2023. — С. 38.
  17. ↑ Felix Summerly | British Museum. www.britishmuseum.org. Процитовано 13 липня 2024.
  18. ↑ Felix Summerly's Art-Manufactures | British Museum. www.britishmuseum.org. Процитовано 13 липня 2024.
  19. ↑ Cole, Henry (Sir); Minton (1846), Henry Cole Tea Service, процитовано 13 липня 2024
  20. ↑ Who Was Henry Cole, Prince Albert's Right-Hand Man in Launching the Great Exhibition?. Town & Country (амер.). 25 лютого 2019. Процитовано 13 липня 2024.
  21. ↑ RSA - The Albert Medal. web.archive.org. 1 жовтня 2011. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 13 липня 2024.
  22. ↑ Adolf K. Placzek (1982). Macmillan encyclopedia of architects, Volume 1, p. 437, Free Press, 1982.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Генрі Коул в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica» (англ.)
  • Bonython, Elizabeth; Burton, Anthony. The Great Exhibitor: The Life and Work of Henry Cole. — London : V&A Publications ; New York : Distributed in North America by Harry N. Abrams, 2003. (англ.)
  • Cole, Henry (1808-1882) // Dictionary of National Biography / Edited by Leslie Stephen. — L. : Smith, Elder & Co. — Vol. XI. Clater — Condell. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрі_Коул&oldid=43514433