Герта Маркс Айртон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герта Айртон
Hertha Marks Ayrton
Герта Айртон
Ім'я при народженніангл. Phoebe Sarah Marks[1][2][3]
Народилася28 квітня 1854(1854-04-28)
Портсмут, Гемпшир, Англія
Померла23 серпня 1982(1982-08-23) (128 років)
Ленсінг, Західний Суссекс, Англія
ПохованняБромптонський цвинтар
ГромадянствоСполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії Велика Британія
Національністьєвреї
Діяльністьматематикиня, інженер-електрик, фізикиня, винахідниця, активістка за права жінок, учасниця Жіночого соціально-політичного союзу, суфражистка, письменниця
Галузьматематика, інженерія і медицина
Alma materКембриджський університет
Знання мованглійська[4]
У шлюбі зВільям Едвард Айртон[1][5]
ДітиBarbara Ayrton-Gouldd[1]
НагородиМедаль Г'юза (1906)[6]

Герта Маркс Айртон (уродж. Феб Сара Маркс; англ. Hertha Marks Ayrton, 28 квітня 1854 — 23 серпня 1923) — англійська інженерка, математикиня і винахідниця. Перша в історії жінка, що отримала медаль Г'юза від Лондонського королівського товариства за роботу над електричною дугою і піщаними брижами.[7]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Феб Сара Маркс народилася в Портсмуті, Англія, в 1854 році. Вона змінила своє ім'я на Герту, коли була підлітком.[8]

Герта була третьою дитиною в родині єврея-годинникаря, іммігранта з Польщі. Її батько рано пішов з життя, в 1861 році. Мати намагалася самостійно прогодувати дітей, але їй насилу вдавалося це, незважаючи на великий талант до вишивки і допомогу різних благодійних організацій. Про пристойну освіту дітей мова навіть не йшла. Тому Герту мати віддала на виховання своїй сестрі, вчительці і співвласниці приватної школи в Лондоні. Вона вивчала французьку мову, музику, предмети народного господарства, а також математику і латинь.

Закінчивши школу, Герта залишилася в Лондоні і почала заробляти собі на життя рукоділлям, допомагаючи своїй родині.[9]

Освіта і кар'єра

[ред. | ред. код]

Герта була помічена багатими прихильниками жіночої освіти і завдяки підтримці єврейсько-німецькій родині емігрантів, у Герти з'явилася можливість вчитися в Кембріджському університеті. Така можливість для жінок відкрилася в 1865 році. А пізніше в 1869 році був заснований перший університетський коледж для жінок, Гіртон-коледж.

У 1874 році Герта з відзнакою склала іспити з англійської та математики і поступила в Кембридж.[9] Будучи студенткою Герта, разом з подругою Шарлоттою Скотт створила математичний клуб, а трохи пізніше починала займатися репетиторством.[6]

Герта прийшла до науки завдяки своїм винаходам. Будучи ще студенткою вона винайшла сфігмоманометр для реєстрації пульсу в артеріях. Також її важливим винаходом став роздільник ліній, що складається з серії паралелограмів, призначених для поділу ліній на будь-яку кількість рівних частин. На цей винахід був отриманий патент і він був продемонстрований на виставці жіночої промисловості.

У 1884 році Герта поступила на вечірній курс в технічний коледж Фінсбері до професора Вільяма Едварда Айртона.

У 1893 році Герта зробила важливе відкриття. Електричні дуги використовувалися для створення яскравого світла. Вуглецеві електроди і газ між ними нагрівалися до стану високовольтного розряду.

Герта розробила теорію, яка б пов'язала довжину дуги з тиском і напругою, і простежила шиплячий шум до окислення, а не випаровування матеріалу електрода. Ця робота була опублікована в журналі «Електрик» в 1895 році.

У 1899 році Інститут інженерів запросив її прочитати лекцію. Пізніше вона була обрана в члени інституту і отримала одну зі своїх нагород.

У 1899 році Герта керувала секцією фізичної науки на міжнародному жіночому конгресі в Лондоні.

У 1900 році Герта виступала на міжнародному електричному конгресі в Парижі.

Її успіх призвів до того, що Британська асоціація з розвитку науки дозволила жінкам працювати в загальних і секційних комітетах.

З 1883 року і до своєї смерті Герта зареєструвала 26 патентів: 5 по математичним розділювачам[що це?], 13 по дуговим лампам і електродам, та інші по повітряному двигуну.[9]

У 1906 році Герта отримала медаль Г'юза від Лондонського королівського товариства, яка щорічно присуджується за оригінальні відкриття в області фізичних наук. Вона перша і на даний момент єдина жінка, яка отримала цю медаль.[7]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

6 травня 1885 року Герта вийшла заміж за професора Вільяма Едварда Айртона (англ. William Edward Ayrton), удочерив його чотирирічну дочку Едіт. У 1886 році Герта народила дочку Барбару.[9]

Смерть

[ред. | ред. код]

Герта Айртон померла в Північному Лансінгі, Сассексе 26 серпня 1923 року від отруєння крові, в результаті укусу комахи.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 62. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  3. ↑ Bird T. S., Vipiana F. Early Women of Radio and Electrical Science [Historically Speaking] // IEEE Antennas and Propagation Magazine — IEEE, 2022. — Vol. 64, Iss. 5. — P. 131–143. — ISSN 1045-9243; 1558-4143 — doi:10.1109/MAP.2022.3197958
  4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  5. ↑ Marriages / T. Gallagher — London: Times Media, 1885. — Iss. 31442. — P. 1. — ed. size: 440581 — ISSN 0140-0460; 0956-1382; 1363-7746
  6. ↑ а б в Джоан Мейсон (2004). Айртон [née Marks], (Фібі) Сара [Герта]. Оксфордський словник національної біографії (англ.). Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  7. ↑ а б Джоан Мейсон (1991). Герта Айртон (1854-1923) і прийом жінок в Лондонське королівське товариство. Журнал королівського товариства історії науки (англ.). Видавництво королівського товариства. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  8. ↑ Ларрі Редл (1995). Герта Маркс Айртон. Біографії жінок математиків (англ.). Коледж Агнес Скотт; Атланта, Джорджія. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 10 квітня 2018.
  9. ↑ а б в г Пем Хірш (2009). Герта Айртон. Архів Єврейських жінок (англ.). Історична енциклопедія. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 10 квітня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Герта_Маркс_Айртон