Гефітиніб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гефітиніб
Систематизована назва за IUPAC
N-(3-chloro-4-fluoro-phenyl)-7-methoxy-
6-(3-morpholin-4-ylpropoxy)quinazolin-4-amine
Класифікація
ATC-код L01EB01
PubChem 123631
CAS 184475-35-2
DrugBank
Хімічна структура
Формула C22H24ClFN4O3 
Мол. маса 446,902 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 59%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 41 год.
Екскреція фекалії (> 90%), Нирки (4%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ІРЕССА,
«АстраЗенека ЮК Лімітед»,Велика Британія
UA/12118/01/01
23.05.2012-23/05/2017

Гефітиніб (англ. Gefitinib, лат. Gefitinibum) — синтетичний лікарський препарат, який належить до групи інгібіторів протеїнтирозинкінази[1][2], що застосовується перорально.[3][4] Гефітиніб уперше синтезований у Японії, та уперше схвалений FDA у 2003 році для лікування недрібноклітинного раку легень.[5][6] Оригінальний препарат гефітинібу випускає компанія «AstraZeneca» під торговою маркою «Іресса».[1][7] Гефітиніб також отримав статус орфанного препарату для лікування недрібноклітинного раку легень із мутацією рецептора EGFR.[1]

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Гефітиніб — синтетичний лікарський засіб, який належить до групи інгібіторів протеїнтирозинкінази. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту тирозинкінази рецептора епідермального фактора росту людини. Це призводить до пригнічення фосфорилювання рецепторів епідермального фактору росту, наслідком чого є порушення процесів мітозу та проліферації клітин. Оскільки мітотична активність є більшою в пухлинних клітин, то гефітиніб переважно блокує ріст та проліферацію пухлинних клітин, а також метастазування пухлини.[1][3][4] Біологічною мішенню гефітинібу є білок EGFR. Гефітиніб застосовується як самостійний препарат, так і в комбінації з іншими препаратами для лікування недрібноклітинного раку легень, як місцево розповсюдженого, так і метастатичного.[2][3][4] Проте гефітиніб ефективний лише у хворих з мутацією рецептора епідермального фактору росту в екзонах 19 або 21, та малоефективний у хворих без мутації рецептора.[1][8] Гефітиніб вважається в цілому малотоксичним препаратом[9], проте при застосуванні високих доз препарату характерним побічним ефектом є масивна інтерстиціальна пневмонія з імовірним летальним наслідком.[10]

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

Гефітиніб добре та відносно повільно всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить 59 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 3—7 годин після прийому препарату. Гефітиніб майже повністю (на 90 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, даних за виділення в грудне молоко людини немає. Гефітиніб метаболізується у печінці, частково в пухлинних тканинах, з утворенням переважно неактивних метаболітів, частково малоактивних метаболітів. Виводиться препарат переважно (більш ніж на 90 %) із калом, частково із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення гефітинібу становить 41 годину, цей час може змінюватися у хворих із порушенням функції печінки.[3][4][5]

Покази до застосування

[ред. | ред. код]

Гефітиніб застосовують при недрібноклітинному раку легень, як місцево розповсюдженого, так і метастатичному, із мутацією рецептора епідермального фактору росту.[3][4]

Побічна дія

[ред. | ред. код]

Хоча при застосуванні гефітинібу побічні ефекти спостерігаються відносно часто, гефітиніб вважається відносно нетоксичним препаратом.[9] Проте при застосуванні великих доз препарату характерним побічним ефектом є масивна інтерстиціальна пневмонія з імовірним летальним наслідком.[10] Іншими побічними явищами при застосуванні препарату є[3][4]:

Протипокази

[ред. | ред. код]

Гефітиніб протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вагітності та годуванні грудьми, особам віком до 18 років.[3][4]

Форми випуску

[ред. | ред. код]

Гефітиніб випускається у вигляді таблеток по 0,25 г.[5][11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Препарат Иресса (гефитиниб) компании AstraZeneca получил одобрение FDA [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б Гефитиниб (Иресса) в лечении метастазов немелкоклеточного рака легкого в головном мозге [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ а б в г д е ж https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1437 [Архівовано 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б в Gefitinib [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. ↑ IRESSA (gefitinib) Tablets. 5-2-03 [Архівовано 31 березня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Tumor penetration of gefitinib (Iressa), an epidermal growth factor receptor tyrosine kinase inhibitor [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ Мутации в гене EGFR, ассоциированные с чувствительностью опухолей к препаратам гефитиниб и эрлотиниб [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ а б Гефитиниб (Gefitinib) при рефрактерном немелкоклеточном раке легкого: результаты рандомизированного исследования Iressa [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ а б А.Т.Бурбелло (2008). Неблагоприятные побочные реакции лекарственных средств (пособие для врачей) (рос.). Первый Санкт-Петербургский Государственный Медицинский Университет. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 14 листопада 2009.
  11. ↑ https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1437 [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гефітиніб&oldid=39292888