Глинянський район
Глинянський район — колишній район Львівської області. Центр — місто Глиняни.
10 січня 1940 року полтібюро ЦК КП(б)У ухвалило створити ряд районів у складі новоутвореної Львівської області, серед них і Глинянський район із центром у місті Глиняни. [1] Район було відновлено у 1944 році після того, як 20 липня 1944 року оволоділи містом Глиняни. [2] У 1959 році до Глинянського району включена частина території ліквідованого Красненського району[3]. У грудні 1962 року в ході укрупнення районів територія Глинянського району була включена до складу Золочівського району Львівської області. [4]
У січні 1940 року було утворено Глинянський районний комітет КП(б)У, однак у 1941 році з приходом німців він припинив свою діяльність, відновивши її у 1944 році з повторним утвердженням радянської влади. У жовтні 1952 року його було перейменовано на Глинянський райком КПУ. У 1962 році у зв’язку з входженням району до складу Золочівського району був ліквідований. Районний комітет КП(б)У складався з: Бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 р. — відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди і агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів.[5]
У 1949 р. Львівському лісотехнічному інституту для організації навчальної та наукової роботи було передано в безстрокове користування Старосільське і Суходільське лісництва Романівського лісгоспу (Бібрський, Перемишлянський і Глинянський райони) загальною площею 7172 га.[6]
У 1945 році у районному центрі було відновлено футбольний клуб «Сокіл», що виступав у першості району, який з 1946 року тренував Олексій Бунда. У 1950 році, як переможець чемпіонату району, ФК «Сокіл» почав виступати у першості Львівської області.[7]
Атеїстична пропаганда і переслідування віруючих
[ред. | ред. код]Якщо вірити даним доповідної записки «Про діяльність церковників та сектантів і проведення науково-атеїстичної пропаганди серед населення Львівської області» секретаря Львівського обкому КП України М. Лазуренка від 3 квітня 1959 р., направленій секретарю ЦК КП України С. Червоненку, у першому кварталі 1959 р. в с. Полтва Глинянського району припинила діяльність громада АСД у кількості 36 осіб.[8]
На території Глинянського району діяв Глинянський районний провід ОУН[9]. До жовтня 1945 року його очолював Микола Костів — «Вихор», уродженець села Станимир. Впродовж 1944–1946 р.р. активно діяла районна боївка Служби безпеки ОУН під керівництвом Володимира Макаровського — «Чайки»[10]. Одним із останніх бойовиків ОУН району був Іван Філь — «Лесь» із с. Розворяни, котрий загинув у п’ятдесятих роках[11].
4 січня 1945 року вночі загін УПА у кількості 250 бійців здійснив напад на Глиняни. Бій тривав впродовж чотирьох годин.[12] У листопаді 1945 року територією Львівщини пройшов рейд УПА, у який вирушили 9 листопада чота «Бурі», а 12 листопада чота під командуванням «Вітра», з якою йшов командир сотні «Дружинники» «Козак». По дорозі ця повстанська група проводила пропагандистські мітинги у населених пунктах. Перед селянами, як правило, виступав чотовий пропагандист Володимир Батинчук — "Аркадій". У такий спосіб вояки УПА зокрема пройшли Станимирський ліс Глинянського району. Сотня УПА «Дружинники», ще рік після того діяла на території Воєнної округи 2 «Буг», провівши за цей період не один десяток боїв.[13] Також внаслідок агітації з боку українських націоналістів у районі спротерігається масове ухиляння молоді від призову в армію. Про це йдеться у доповідній записці Упровноваженого державної планової комісії Ради міністрів СРСР у Львівській області на ім’я секретаря Львівського обкому КП(б)У та облвиконкому. Також незадовільно йшов призов молоді у школи фабрично-заводського навчання Донбасу і Львівської області. З метою прискорення мобілізації застосовувалися методи голого адміністрування з викликом призовників через військкомати, залученням органів міліції і організацією облав (Глинянський та інші райони). Повідомлялося, що призовники переховувалися у своїх та сусідніх селах і районах, а також у Львові. Частина з них, щоб уникнути мобілізації, йшла працювати на підприємства Львова й області.[14]
Глинянський район став одним із центрів зародження в Україні дисидентського руху. Саме тут у середині 1959 року розпочав адвокатську практику Левко Лук'яненко – у місто Глиняни він приїхав для того, щоб мати більше часу для створення підпільної Української робітничо-селянської спілки (УРСС). У місті він знайшов однодумців І. Кандибу та А. Любовича. 21 січня 1961 року його було заарештовано.
- ↑ 1939 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ 1944 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 4.03.1959 «Про ліквідацію деяких районів Львівської області»
- ↑ Історія газети. nslovo.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ Державний архів Львівської області. Путiвник по фондах партiйних органiзацiй Львiвської та Дрогобицької областей (PDF). archives.gov.ua. Архів оригіналу (PDF) за 28 жовтня 2018. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ Національний лісотехнічний університет України. Львівський лісотехнічний інститут. nltu.org.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ Богдан Галько (5 квітня 2009). Історія створення футбольного клубу "Сокіл" (м.Глиняни). fc-sokil-glynia.at.ua. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ Ярослав Стоцький. Атеїстична пропаганда у контексті обмеження свободи совісті в західних областях України (1954—1959 рр.). info-library.com.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2012. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ Гнида, Петро (2021). Глинянський районний провід ОУН 1944-1949. Львів: Растр-7. с. 92.
- ↑ Боївка «Чайки». Діяльність боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН(б) 1944–1946 р.р. під командою Володимира Макаровського — «Чайки». Петро Гнида. Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Гнида, Петро (2017). Село Розворяни: УВО, ОУН, УПА: історико-публіцистична оповідь. Сполом. с. 72.:іл. ISBN 978-966-919-287-5.
- ↑ 1945 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 24 березня 2013.
- ↑ Михайло РОМАНЮК. СОТНЯ УПА “СВОБОДИ”. ukrcenter.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016.
- ↑ 1948 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 24 березня 2013.